Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №756/9218/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9218/26

Провадження № 2/756/7956/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

07 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 9828891 від 21.11.2019 у розмірі 22 492 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 9828891, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 8 000 грн зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування ним. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця, а підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача. У визначений договором строк відповідач кредит не повернула, комісію та проценти за користування кредитом не сплатила.

27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, унаслідок чого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

01.04.2026 позивач надіслав відповідачу претензію про погашення кредитної заборгованості, проте заборгованість погашена не була. Станом на 14.04.2026 вона становить 22 492 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.09.2026.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подала.

31.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9828891, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн (п. 1.2 договору) строком на 30 днів з 21.11.2019 (п. 1.3 договору), з терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 21.12.2019 (п. 1.4 договору).

Сукупна вартість кредиту становить 4 560 грн (п. 1.5 договору) і включає комісію за надання кредиту в розмірі 960 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору), та проценти за користування кредитом у розмірі 3 600 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5.2 договору); стандартна (базова) процентна ставка становить 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (п. 1.6 договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п. 2.2.2 договору). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої ним для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п. 2.1 договору).

Згідно з додатком № 1 до договору (графік розрахунків) до сплати 21.12.2019 визначено 12 560 грн, з яких кредит - 8 000 грн, комісія за надання кредиту - 960 грн, проценти за користування кредитом - 3 600 грн.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті miloan.ua (п. 6.1 договору); відповідь про прийняття пропозиції укласти договір (акцепт) надано із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 6.2 договору).

Як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» від 10.09.2025, ОСОБА_1 ідентифікована товариством, а акцепт договору підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором F92751, направленого 21.11.2019 о 18 год 13 хв на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Цей номер телефону зазначений відповідачем в анкеті-заяві на кредит № 9828891 від 21.11.2019, у якій також відображено погоджені умови кредитування: сума 8 000 грн, строк 30 днів, комісія за надання 12% одноразово, ставка процентів 1,5% за кожен день користування.

Виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 3626818 від 21.11.2019, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало кошти в розмірі 8 000 грн на рахунок платіжної картки MASTERCARD отримувача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 9828891».

Судом встановлено, що 27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив), а новий кредитор прийняв належні первісному кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 9828891 від 21.11.2019, укладеним з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , із зазначенням суми виданого кредиту 8 000 грн, дати підписання договору 21.11.2019 та дати закінчення договору 21.12.2019. Право кредитодавця відступати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника передбачено п. 3.2.6 договору.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9828891, кредитодавцем нараховано: 21.11.2019 - комісію за надання кредиту в розмірі 960 грн; за період з 22.11.2019 по 21.12.2019 - проценти за користування кредитом по 120 грн за кожен день, а всього 3 600 грн; за період з 22.12.2019 по 05.03.2020 - проценти за користування кредитом по 108 грн за кожен день, а всього 8 100 грн. Нарахування процентів припинено 05.03.2020.

21.12.2019 відповідач сплатила 800 грн у рахунок погашення кредиту та 1 368 грн у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 9828891 станом на 14.04.2026 заборгованість становить 22 492 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 200 грн, за процентами - 10 332 грн, за комісією - 960 грн, за штрафами та пенею - 4 000 грн.

01.04.2026 позивач надіслав відповідачу претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19580979/3254 від 01.04.2026.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. За приписами ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Отже, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем кредитний договір № 9828891 від 21.11.2019, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за формою прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі, а сукупність наданих позивачем доказів - довідки про ідентифікацію, анкети-заяви на кредит та платіжного доручення, в якому отримувачем коштів зазначено саме відповідача з її реєстраційним номером облікової картки платника податків, - підтверджує як укладення договору, так і фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 204 ЦК України є правомірним. Отже, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9828891 від 21.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок, суд виходить з того, що кожна складова заявленої до стягнення заборгованості підлягає окремій перевірці.

Щодо заборгованості за сумою кредиту. Відповідач отримала кредит у розмірі 8 000 грн та повернула 800 грн, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 7 200 грн. Ця сума є доведеною та підлягає стягненню.

Щодо заборгованості за комісією. Комісія за надання кредиту в розмірі 960 грн передбачена п. 1.5.1 договору, нараховується одноразово за ставкою 12% від суми кредиту та входить до сукупної вартості кредиту.

Кредит надано строком на 30 днів з 21.11.2019, з терміном повернення 21.12.2019 (п. 1.3, 1.4 договору). За період з 22.11.2019 по 21.12.2019, тобто в межах строку кредитування, нараховано проценти в розмірі 3 600 грн, з яких відповідач сплатила 1 368 грн. Водночас проценти в розмірі 8 100 грн нараховано за період з 22.12.2019 по 05.03.2020, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Доказів продовження строку користування кредитом матеріали справи не містять: додаткових угод про пролонгацію сторонами не укладалося, оновленого графіка розрахунків не складено, а в договорі відступлення прав вимоги та у витягу з реєстру боржників датою закінчення договору зазначено саме 21.12.2019.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Посилання на п. 2.2.3 договору, яким передбачено нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою і після настання визначеного п. 1.4 договору терміну повернення кредиту, наведеного висновку не спростовує. Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за правомірне користування грошовими коштами, тоді як пеня є мірою відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Одночасне нарахування за один і той самий період і процентів за користування кредитом, і пені за його неповернення є неприпустимим, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Крім того, за змістом п. 2.2.3 договору нарахування процентів після настання терміну повернення кредиту пов`язується з продовженням користування кредитом на умовах договору, тоді як продовження строку користування кредитом у порядку, визначеному п. 2.3 договору, не відбувалося.

За таких обставин нарахування процентів за період після 21.12.2019 є безпідставним, а вимоги про стягнення процентів у розмірі 8 100 грн задоволенню не підлягають. Заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, становить 2 232 грн (3 600 грн - 1 368 грн) і підлягає стягненню.

Щодо заборгованості за штрафами та пенею суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, вказаного в п. 1.4 договору, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за договором. Позивачем нараховано пеню в розмірі 4 000 грн, що становить половину суми наданого кредиту.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Визначений п. 1.4 договору термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом настав 21.12.2019, проте у цей строк відповідач виконала грошове зобов`язання лише частково. Отже, з 22.12.2019 вона вважається такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання, а тому на підставі п. 4.1 договору зобов`язана сплатити пеню.

Перевіряючи розмір нарахованої пені, суд виходить з того, що станом на 22.12.2019 сума невиконаного відповідачем грошового зобов`язання становила 10 392 грн (12 560 грн - 800 грн - 1 368 грн). За визначеною п. 4.1 договору ставкою 2% за кожен день прострочення пеня становила 207,84 грн за день, а встановленої цим же пунктом граничної величини у розмірі 50 відсотків суми одержаного кредиту, тобто 4 000 грн, вона досягла 10.01.2020.

Підстав для зменшення розміру неустойки за ч. 3 ст. 551 ЦК України суд не вбачає, оскільки розмір нарахованої пені не перевищує заборгованості за тілом кредиту, а відповідач із заявою про її зменшення до суду не зверталася. Таким чином, пеня в розмірі 4 000 грн підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 9828891 від 21.11.2019 у розмірі 14 392 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 7 200 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - 960 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 232 грн, пеня - 4 000 грн. У решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесених витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № Д/24157 від 14.04.2026 з детальним описом наданих послуг, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

З огляду на перелік послуг, наданих адвокатом позивачу, зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, враховуючи ціну позову, категорію справи, яка є типовою для цього позивача і не становить складності, та обсяг фактично виконаної роботи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, а обґрунтованим є розмір 5 000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 199,36 грн (5 000 грн х 14 392 грн : 22 492 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 32544 від 19.05.2026. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 703,60 грн (2 662,40 грн х 14 392 грн : 22 492 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9828891 від 21.11.2019 у розмірі 14 392 грн, судовий збір у розмірі 1 703,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 199,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО