Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №756/9501/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9501/26

Провадження № 2/756/8147/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

07 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1896426 від 14.11.2024 у розмірі 5 009,99 грн та заборгованість за договором № 1901489 від 24.10.2024 у розмірі 13 859,99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір № 1896426 про надання споживчого кредиту, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 1 000 грн. У такий самий спосіб 24.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем укладено договір № 1901489 про надання споживчого кредиту на суму 3 000 грн. Кредитні кошти за обома договорами перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначив при оформленні кредитів.

Взяті на себе зобов`язання відповідач виконував неналежно, платежі вносив із простроченням та не в повному обсязі, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

30.06.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 01.02-18/25, а 27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем - договір факторингу № 01.02-17/25, за якими до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за обома кредитними договорами. Після набуття права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзив на позов не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.11.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1896426 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 1 000 грн строком на 350 днів із датою повернення 30.10.2025 та стандартною процентною ставкою 1% за один день користування кредитом; загальна сума до повернення становить 4 500 грн, з яких 1 000 грн - сума кредиту і 3 500 грн - проценти; реальна річна процентна ставка - 2 499,48% (розділ 1 договору, Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, який є додатком до договору). Комісій та плати за додаткові чи супутні послуги договором не передбачено.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1896426 кошти кредиту надаються шляхом їх перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктами 6.4.1, 6.4.2 договору № 1896426 передбачено сплату споживачем штрафу в розмірі 250 грн на четвертий день невиконання зобов`язання та в розмірі 50 грн - починаючи з п`ятого дня за кожний день такого невиконання; згідно з п. 6.4.6 договору граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) обмежується сумою, визначеною відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Підписаний сторонами Паспорт споживчого кредиту нарахування пені не передбачає.

Виконання ТОВ «Селфі Кредит» обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20250701-1085 від 01.07.2025, згідно з яким на виконання укладеного з ТОВ «Селфі Кредит» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024 перераховано на платіжну картку клієнта 1 000 грн; номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - d1cfd3bf-0834-4035-9e42-397e545055c4, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час виконання - 14.11.2024 19:31:17, призначення платежу - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 . Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними у п. 2.1 кредитного договору, що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Судом встановлено, що 24.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1901489 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 3 000 грн строком на 360 днів із датою повернення 18.10.2025; загальна сума до повернення становить 12 180 грн, з яких 3 000 грн - сума кредиту і 9 180 грн - проценти; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 13 574,76% за стандартною та 2 782,62% за зниженою процентною ставкою (п. 1.9.1, 1.9.2 договору, Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту). Пунктом 1.5 договору встановлено чотири процентні ставки: підвищену 15% за перший день користування кредитом (п. 1.5.1), стандартну 3% за день - з другого дня користування кредитом до 22.11.2024 включно (п. 1.5.2), знижену 1,5% за день, яка застосовується в період дії стандартної ставки (п. 1.5.2.1), та пільгову 0,75% за день - з 23.11.2024 до останнього дня строку кредиту (п. 1.5.3). Згідно з п. 1.7.1, 1.7.2 договору денну процентну ставку визначено в розмірі 0,971% за стандартною та 0,85% за зниженою процентною ставкою. Комісій договором не передбачено.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1901489 кошти кредиту надаються шляхом їх перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.17 договору № 1901489 при його укладенні застосовано спосіб ідентифікації та верифікації споживача шляхом отримання його ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

Пунктами 6.4.1, 6.4.2 договору № 1901489 передбачено сплату споживачем штрафу в розмірі 300 грн на четвертий день невиконання зобов`язання та в розмірі 60 грн - починаючи з п`ятого дня за кожний день такого невиконання; п. 6.4.6 договору обмежує сукупну суму неустойки (штрафів) розміром, визначеним Законом України «Про споживче кредитування». Підписаний сторонами Паспорт споживчого кредиту нарахування пені не передбачає.

Виконання ТОВ «Слон Кредит» обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» вих. № 20250708-2961 від 08.07.2025, згідно з яким на виконання укладеного з ТОВ «Слон Кредит» договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 перераховано на платіжну картку клієнта 3 000 грн; банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час виконання - 24.10.2024 17:37:40, призначення платежу - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 . Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами платіжної картки відповідача, указаними у п. 2.1 цього договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 1896426 станом на 30.06.2025, підписаного заступником директора з фінансових питань ТОВ «Селфі Кредит», проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно, починаючи з 14.11.2024, у розмірі 10 грн за день, і за 228 днів становлять 2 280 грн; відповідач вніс один платіж - 12.12.2024 у сумі 270,01 грн, зарахований у сплату процентів; штраф нараховано 07.01.2025 у сумі 250 грн та за період з 08.01.2025 по 11.02.2025 по 50 грн за день, а всього 2 000 грн, після чого нарахування припинено. Заборгованість станом на 30.06.2025 становить 5 009,99 грн, з яких 1 000 грн - сума кредиту, 2 009,99 грн - проценти, 2 000 грн - штраф.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 1901489, підписаного директором ТОВ «Слон Кредит», проценти нараховано: 24.10.2024 - 450 грн; за період з 25.10.2024 по 22.11.2024 - по 45 грн за день, а всього 1 305 грн; за період з 23.11.2024 по 27.06.2025 - по 22,50 грн за день, а всього 4 882,50 грн. Загалом нараховано 6 637,50 грн процентів. Відповідач вніс один платіж - 23.11.2024 у сумі 1 777,51 грн, з яких 1 777,50 грн зараховано у сплату процентів і 0,01 грн - у погашення суми кредиту. Штраф нараховано 27.12.2024 у сумі 300 грн та за період з 28.12.2024 по 01.04.2025 по 60 грн за день, а всього 6 000 грн, після чого нарахування припинено. Заборгованість становить 13 859,99 грн, з яких 2 999,99 грн - сума кредиту, 4 860 грн - проценти, 6 000 грн - штраф.

30.06.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 01.02-18/25, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору. Сплату фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 10109 від 01.07.2025 на суму 4 268 802,76 грн із призначенням платежу «Оплата фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025». Згідно з витягом із реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1896426 від 14.11.2024 у розмірі 5 009,99 грн.

27.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 01.02-17/25, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1901489 від 24.10.2024. Згідно з витягом із реєстру боржників, який є додатком № 1 до цього договору, за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором № 1901489 від 24.10.2024 на суму кредиту 3 000 грн із датою повернення 18.10.2025 у загальному розмірі 13 859,99 грн. Сплату фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 10110 від 01.07.2025 на суму 4 243 309,15 грн із призначенням платежу «Оплата фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025».

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідає внутрішній волі позичальника, а такий правочин згідно із Законом України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт укладення відповідачем обох договорів підтверджується сукупністю доказів: текстами самих договорів, графіків платежів та інформаційних повідомлень споживача, які містять відомості про їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором H086 14.11.2024 о 19 год 29 хв за договором № 1896426 та ідентифікатором A796 24.10.2024 о 17 год 37 хв за договором № 1901489; наведеною вище довідкою про ідентифікацію та верифікацію відповідача в системі BankID Національного банку України та заявою-анкетою відповідача; перерахуванням кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої вказані в п. 2.1 кожного з договорів; а також конклюдентними діями відповідача, який після отримання коштів здійснив часткові платежі - 23.11.2024 у сумі 1 777,51 грн та 12.12.2024 у сумі 270,01 грн, зараховані в погашення заборгованості. Часткова сплата боржником боргу є дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц). Обставин, які б свідчили про вади волевиявлення відповідача або про вчинення електронного підпису іншою особою, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договори факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025 та № 01.02-17/25 від 27.06.2025 у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися; обставин, які б свідчили про їх нікчемність, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язаннях відповідача за договорами № 1896426 від 14.11.2024 та № 1901489 від 24.10.2024 разом із правом вимагати погашення заборгованості в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не має наслідком недійсність відступлення права вимоги та не перешкоджає переходу відповідного права до нового кредитора, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків у разі виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Перевіряючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить із того, що кожна її складова підлягає окремій перевірці - на відповідність умовам договору та вимогам закону.

Щодо заборгованості за сумою кредиту. За договором № 1896426 кредит у розмірі 1 000 грн не погашався; за договором № 1901489 із наданих 3 000 грн погашено 0,01 грн. Ці суми відповідають наданим розрахункам, підтверджені документами про перерахування коштів і відповідачем не спростовані, а тому підлягають стягненню в розмірі 1 000 грн та 2 999,99 грн відповідно.

Обидва договори укладено після 24.12.2023 - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, яким ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Тимчасові максимуми, встановлені п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (2,5% протягом перших 120 днів і 1,5% протягом наступних 120 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом), на дати укладення обох договорів уже вичерпалися, а тому до спірних правовідносин застосовується постійний максимум - 1% за день.

За договором № 1896426 проценти нараховувалися за ставкою 10 грн за день, що становить 1% від суми наданого кредиту, тобто в межах максимально допустимого розміру, і перерахунку не потребують. Нарахування здійснено за 228 днів у межах строку кредитування, який спливав 30.10.2025, а всього - 2 280 грн; з урахуванням сплачених відповідачем 270,01 грн заборгованість за процентами становить 2 009,99 грн.

За договором № 1901489 нарахування здійснено за трьома різними ставками: 24.10.2024 - 450 грн, що становить 15% від суми наданого кредиту за один день; за період з 25.10.2024 по 22.11.2024 - по 45 грн за день, що становить 1,5% за день; за період з 23.11.2024 по 27.06.2025 - по 22,50 грн за день, що становить 0,75% за день.

Ставки 15% і 1,5% за день перевищують установлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимум, а тому умови договору в частині відповідних періодів є нікчемними, і суд перераховує проценти за ці періоди за ставкою 1% за день, тобто по 30 грн за день, а саме:

- за 24.10.2024 - 30 грн (1 день ? 30 грн);

- за період з 25.10.2024 по 22.11.2024 - 870 грн (29 днів ? 30 грн).

За період з 23.11.2024 по 27.06.2025 нарахування здійснено за ставкою 0,75% за день, яка максимально допустимого розміру не перевищує, а тому перерахунку не потребує і становить 4 882,50 грн (217 днів ? 22,50 грн).

Усього за договором № 1901489 підлягало нарахуванню процентів на суму 5 782,50 грн. З урахуванням сплачених відповідачем 1 777,50 грн заборгованість за процентами становить 4 005 грн, а у стягненні решти заявлених процентів на суму 855 грн слід відмовити.

Нарахування процентів за обома договорами припинено на дати відступлення права вимоги, тобто в межах строку кредитування, який спливав 30.10.2025 і 18.10.2025 відповідно, а після набуття права вимоги позивач нарахувань не здійснював. За таких обставин підстав для застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, про припинення нарахування передбачених договором процентів після спливу строку кредитування, у цій справі немає.

За договором № 1896426 позивач просить стягнути 2 000 грн, за договором № 1901489 - 6 000 грн, які у позовній заяві названо пенею та штрафом. Водночас із умов п. 6.4.1, 6.4.2 обох договорів та зі змісту розрахунків заборгованості вбачається, що фактично нараховано лише штраф - фіксовану суму на четвертий день невиконання зобов`язання і фіксовану суму за кожний наступний день такого невиконання; нарахування пені жодним із договорів не передбачено. Штраф за договором № 1896426 нараховано за період з 07.01.2025 по 11.02.2025, за договором № 1901489 - за період з 27.12.2024 по 01.04.2025.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки заявлена до стягнення неустойка нарахована за прострочення, яке мало місце у період дії воєнного стану, відповідач звільнений від обов`язку її сплати, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем. За таких обставин у стягненні неустойки у розмірі 2 000 грн за договором № 1896426 та 6 000 грн за договором № 1901489 слід відмовити.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 1896426 від 14.11.2024 у розмірі 3 009,99 грн, з яких 1 000 грн - сума кредиту та 2 009,99 грн - проценти, а також заборгованість за договором № 1901489 від 24.10.2024 у розмірі 7 004,99 грн, з яких 2 999,99 грн - сума кредиту та 4 005 грн - проценти, а всього - 10 014,98 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 10 014,98 грн, а в задоволенні решти заявлених вимог на суму 8 855 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 354 від 26.05.2026. Оскільки позовні вимоги задоволено на 53,07%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 413,03 грн, виходячи з розрахунку: 2 662,40 грн ? 10 014,98 грн : 18 869,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»:

- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1896426 від 14.11.2024 у розмірі 3 009,99 грн;

- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1901489 від 24.10.2024 у розмірі 7 004,99 грн,

а також судовий збір у розмірі 1 413,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО