Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/5816/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/5816/26

Провадження № 2/756/6151/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «Він Фінанс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 164368 від 20.05.2018 у розмірі 18 983,37 грн та поновити строк позовної давності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.05.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 164368, за яким відповідачу надано кошти в розмірі 3 500 грн строком на 30 днів. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на фінансовий номер телефону позичальника. Первісний кредитор умови договору виконав і перерахував кошти на рахунок відповідача, проте відповідач узятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 14 505 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею та штрафами.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Право вимоги до відповідача за договором № 164368 від 20.05.2018 перейшло до нового кредитора на підставі додаткової угоди № 5 від 13.09.2018 та реєстру прав вимоги № 6 від 13.09.2018. У подальшому найменування ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінено на ТОВ «Він Фінанс».

Оскільки грошове зобов`язання відповідачем не виконано, позивач нарахував на суму заборгованості інфляційні втрати в розмірі 3 171,73 грн та 3% річних у розмірі 1 306,64 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито провадження у справі. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу за зареєстрованим місцем проживання; зазначеною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.05.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 164368, за умовами якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 договору).

Кредит надано строком на 30 днів (п. 1.4 договору). Сторони погодили фіксовану процентну ставку 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту (пп. 1.2.1 договору); сукупна вартість кредиту становить 5 295,50 грн, з яких проценти за користування кредитом - 1 795,50 грн (пп. 1.3.1 договору). Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта або здійснення грошового переказу на ім`я клієнта (пп. 1.5.1, 1.5.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань та у разі, якщо встановлена пп. 1.2.1 договору процентна ставка менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту.

Відповідно до пп. 4.4.1-4.4.3 договору у випадку прострочення повернення суми кредиту клієнт зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення, при цьому строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів, а також штраф у розмірі 100 грн на четвертий день прострочення та штраф у розмірі 300 грн на тридцятий день прострочення.

Згідно з додатком № 1 до договору (графік розрахунків) датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів визначено 19.06.2018; сума кредиту становить 3 500 грн, сума нарахованих процентів - 1 795,50 грн, разом до оплати - 5 295,50 грн.

Як вбачається з довідки ТОВ «Авентус Україна», договір зі сторони позичальника підписано електронним підписом, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора А471351, який сформовано на стороні товариства та направлено позичальнику на повідомлений ним фінансовий номер телефону; датою переказу кредитних коштів у сумі 3 500 грн у зазначеній довідці зазначено 20.05.2018.

Судом встановлено, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 6 від 13.09.2018, складеного на виконання зазначеного договору факторингу, до фактора перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 164368 від 20.05.2018 із заборгованістю за тілом кредиту в розмірі 3 500 грн та за відсотками в розмірі 1 890 грн, а всього - 5 390 грн; щодо пені та інших штрафних санкцій у реєстрі зазначено, що вони розраховуються згідно з діючим кредитним договором.

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» від 03.04.2025 вих. № 84/25-АГ розрахунки за відступлені права вимоги до позичальників, відступлення яких відбулося на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 з усіма додатковими угодами до нього, проведено в повному обсязі.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024 змінено найменування товариства на ТОВ «Він Фінанс»; на виконання зазначеного протоколу видано наказ № 55-к від 25.07.2024.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Авентус Україна» станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача за договором № 164368 від 20.05.2018 становить 14 505 грн, з яких: 3 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 890 грн - заборгованість за процентами, 9 115 грн - заборгованість за пенею та штрафами.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів або погашення заборгованості в іншій частині матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Абзацом другим ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За приписами ст. 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Отже, підписання відповідачем договору шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства, а укладений у такий спосіб договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідач факту укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечував, доказів на спростування цих обставин суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 500 грн відповідає сумі наданого кредиту, підтверджена розрахунком первісного кредитора та витягом з реєстру прав вимоги № 6 від 13.09.2018, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Заборгованість за процентами в розмірі 1 890 грн нарахована за 30 днів користування кредитом, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за ставкою 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосування якої у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань передбачено п. 3.4 договору (3 500 грн х 1,8% х 30 днів = 1 890 грн). Проценти за період після спливу строку кредитування позивачем не нараховувалися. За таких обставин заборгованість за процентами в розмірі 1 890 грн також підлягає стягненню.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафів у розмірі 9 115 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст. 18 зазначеного Закону).

Погоджений сторонами розмір пені - 3% від суми кредиту за кожний день прострочення - становить 1 095% річних, а нарахована на цій підставі неустойка разом зі штрафами (9 115 грн) у 2,6 раза перевищує суму наданого кредиту (3 500 грн). Така умова покладає на споживача обов`язок сплатити непропорційно велику суму компенсації, яка значно перевищує п`ятдесят відсотків суми одержаного кредиту, і є несправедливою в розумінні ч. 2 та п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує, що строк користування кредитом становив 30 днів, сума кредиту - 3 500 грн, тоді як нарахована неустойка перевищує її у 2,6 раза; доказів понесення кредитором збитків у такому розмірі матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки до п`ятдесяти відсотків суми одержаного відповідачем кредиту, тобто до 1 750 грн; у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафів у розмірі 7 365 грн слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на всю заявлену суму заборгованості - 14 505 грн, тобто включно з пенею та штрафами в розмірі 9 115 грн.

Проте передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування здійснюються на суму грошового зобов`язання (суму боргу), простроченого виконанням. Неустойка (пеня, штраф) є самостійною формою відповідальності за порушення зобов`язання, а не сумою боргу за цим зобов`язанням, а тому нарахування на неї інфляційних втрат і трьох процентів річних не ґрунтується на законі.

Отже, базою для нарахування є прострочена сума грошового зобов`язання відповідача за договором - 5 390 грн (3 500 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 890 грн заборгованості за процентами), розмір якої відповідає і обсягу права вимоги, зафіксованому у витягу з реєстру прав вимоги № 6 від 13.09.2018.

Здійснивши перерахунок у межах визначеного позивачем періоду з 23.02.2019 по 23.02.2022, суд встановив, що розмір трьох процентів річних становить 485,99 грн (5 390 грн х 3% х 1097 днів : 365), а розмір інфляційних втрат - 1 075,16 грн (сукупний індекс інфляції за повні місяці періоду, з березня 2019 року по січень 2022 року, становить 1,1995; 5 390 грн х 1,1995 - 5 390 грн). У задоволенні решти вимог за ч. 2 ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Право суду самостійно визначити суми нарахувань у разі помилковості розрахунку позивача, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та максимального розміру стягуваних сум, узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19.

Щодо вимоги про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач заяви про застосування позовної давності не подавав, а тому питання про застосування позовної давності судом не вирішується, а вимога позивача про поновлення строку позовної давності окремого вирішення не потребує.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 164368 від 20.05.2018 у розмірі 8 701,15 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 3 500 грн, заборгованості за процентами 1 890 грн, пені та штрафів 1 750 грн, трьох процентів річних 485,99 грн та інфляційних втрат 1 075,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 33 від 22.03.2024, укладеного з адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду до нього, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 18.03.2026 на суму 5 000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. З огляду на перелік послуг, наданих адвокатом позивачу, зміст позовної заяви та долучені до неї докази, враховуючи категорію справи та її складність, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу - 5 000 грн - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 45,84% ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 220,33 грн (2 662,40 грн х 8 701,15 грн : 18 983,37 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 291,78 грн (5 000 грн х 8 701,15 грн : 18 983,37 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 164368 від 20.05.2018 у розмірі 8 701,15 грн, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 220,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 291,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО