Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №756/7508/26 — Оболонський районний суд міста Києва

11.08.2026 Справа № 756/7508/26

Номер справи 756/7508/26

Номер провадження 2/756/7087/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 серпня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Олена Володимирівна, про усунення перешкод у користуванні майном та зняття арештів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Миненка О.А. звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд: зняти арешт з усього майна (все майно), що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке обтяжене Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою за № 1394491 від 20.10.2004, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної районним відділом ДВС Мінського районного управління юстиції від 18.03.2004 за № 141/1; зняти арешт з усього майна (все майно), що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке обтяжене Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою за № 1624266 від 22.01.2005, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесеної районним відділом державної виконавчої служби в Мінському районі від 18.01.2005 за № 146/8.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. вчинено виконавчий напис № 234 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації боргу в сумі 2120,32 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису 18.03.2004 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову № 141/1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1

20.10.2004 на підставі зазначеної постанови Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за № 1394491.

У зв`язку зі сплатою боржником заборгованості в повному обсязі 18.11.2004 державним виконавцем винесено постанову № 141/1 про зняття арешту з усього майна боржника, копію якої направлено, зокрема, до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори та до Київського міського бюро технічної інвентаризації. Разом з тим обтяження за № 1394491 в реєстрі скасовано (знято) не було та обліковується як чинне дотепер.

22.01.2005 Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.01.2005 № 146/8 зареєстровано обтяження за № 1624266, яке так само залишається чинним.

Позивач та його представник неодноразово зверталися до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві, а також до наторіальних контор з метою отримання роз`яснень і копій документів, на підставі яких накладено арешти, для їх подальшого зняття, однак у задоволенні відповідних звернень фактично відмовлено: нотаріальні контори послалися на приписи статті 8 Закону України «Про нотаріат» щодо нотаріальної таємниці та роз`яснили, що є лише реєстраторами обтяжень. Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві повідомив про відсутність в автоматизованій системі виконавчого провадження відомостей про виконавчі провадження щодо позивача та роз`яснив, що вирішення питання про зняття арештів віднесено до компетенції суду.

Наявність зазначених арештів, накладених на все, у тому числі невизначене, майно позивача, позбавляє його можливості на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, чим порушується його право приватної власності, а тому за захистом порушеного права позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача - адвокат Міненко О.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представники відповідачів - Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв і клопотань до суду не подавали, відзиви на позовну заяву не надали.

Представники третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та приватний нотаріус Кондратенко О.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечують, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши позицію представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.01.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. вчинено виконавчий напис № 234 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації боргу у розмірі 2120,32 грн.

18.03.2004 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві на примусове виконання зазначеного виконавчого напису винесено постанову № 141/1, якою на все майно, що належить ОСОБА_1 , накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

20.10.2004 на підставі постанови № 141/1 Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано відповідне обтяження за реєстраційним № 1394491, об`єктом якого визначено невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 18.11.2004 знято арешт з усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі.

Копію зазначеної постанови було направлено, зокрема, до Київського міського бюро технічної інвентаризації та Двадцять першої київської державної нотаріальної контори для вчинення реєстраційних дій щодо зняття обтяження.

Разом з тим, як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 433326480 від 28.06.2025, обтяження за № 1394491 у реєстрі обліковується як чинне (архівний запис) дотепер.

22.01.2005 Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови районного відділу державної виконавчої служби № 146/8 від 18.01.2005 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження зареєстровано обтяження за № 1624266, об`єктом якого так само визначено невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 . Вказане обтяження за наведеною вище інформаційною довідкою також залишається чинним.

Отже, обидва обтяження, накладені у 2004-2005 роках з метою забезпечення стягнення боргу в сумі 2120,32 грн, який, як установлено судом, був погашений боржником ще в листопаді 2004, дотепер обліковуються в реєстрі як чинні арешти, що поширюються на все, в тому числі майбутнє й невизначене, майно позивача.

Судом також встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 433326468 від 28.06.2025), ОСОБА_1 на праві приватної власності з 14.01.2015 на підставі договору купівлі-продажу належить земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3221883600:20:180:0120, цільове призначення - для індивідуального садівництва, розташована у Київській області, Вишгородському районі, Козаровицькій сільській раді.

Зазначені вище обтяження, зареєстровані як такі, що поширюються на невизначене, тобто будь-яке, майно позивача, унеможливлюють вільне здійснення позивачем правомочностей власника, у тому числі щодо вказаної земельної ділянки.

Судом установлено, що позивач та його представник вживали заходів до позасудового вирішення питання про зняття зазначених арештів.

Листами Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2025 № 101327 та від 26.11.2025 № 205266 позивача та його представника повідомлено, що відомості про перебування у відділі виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 автоматизована система виконавчого провадження не містить, а надання інформації щодо виконавчих проваджень, які перебували у відділі до впровадження цієї системи, не вбачається за можливе; водночас підтверджено факт реєстрації обтяжень № 1394491 та № 1624266 саме на підставі зазначених вище постанов 2004-2005 років. У вказаних листах Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві роз`яснив, що з огляду на вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника, визначений частиною четвертою ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», та відсутність серед них підстави, яка відповідала б обставинам цієї справи, порушене позивачем питання про зняття арештів підлягає вирішенню в судовому порядку.

Листами Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 26.06.2025 № 2367/01-16 та від 12.02.2026 № 347/01-16, а також листом приватного нотаріуса Кондратенко О.В. від 12.02.2026 № 43/01-16 у наданні позивачу копії постанови № 146/8 від 18.01.2005 та інформації щодо неї відмовлено з посиланням на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки позивач до вказаних нотаріальних контор із вчиненням нотаріальних дій не звертався, а тому відомості, що становлять нотаріальну таємницю, йому надані бути не можуть; одночасно роз`яснено право позивача звернутися з цього приводу до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві або до суду.

Згідно з результатом пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження станом на 30.04.2026 стосовно ОСОБА_1 значиться одне виконавче провадження № НОМЕР_2 (дата відкриття - 18.08.2017), стан виконавчого провадження - завершено; жодних відомостей про перебування на примусовому виконанні виконавчого провадження, пов`язаного з виконавчим написом № 234 від 26.01.2004 або постановами № 141/1 від 18.03.2004 чи № 146/8 від 18.01.2005, не встановлено.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 30.04.2026 відомості про ОСОБА_1 як боржника відсутні.

Таким чином, судом установлено, що на цей час жодне виконавче провадження стосовно позивача, в межах якого могли б підтримуватися спірні арешти, не перебуває на примусовому виконанні, борг, на забезпечення стягнення якого свого часу було накладено арешт, сплачено ще у 2004 році, а державний виконавець, який наклав арешт, у зв`язку з цим 18.11.2004 самостійно скасував накладений ним арешт своєю постановою № 141/1, проте у зв`язку з недотриманням порядку реєстрації відповідних дій, а також втратою матеріалів виконавчих проваджень у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, обтяження за № 1394491 та № 1624266 дотепер обліковуються в реєстрі як чинні, що і є предметом спору в цій справі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником майна, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, до яких обставини цієї справи не належать.

Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких мотивів.

Борг, на забезпечення стягнення якого постановами державного виконавця від 18.03.2004 № 141/1 та від 18.01.2005 № 146/8 накладено арешт на все майно позивача, погашений позивачем ще у листопаді 2004 року, що визнано самим державним виконавцем, який виніс постанову від 18.11.2004 № 141/1 про зняття арешту. Метою арешту майна боржника згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» є забезпечення реального виконання рішення (виконавчого документа); оскільки станом на час розгляду справи виконавчий документ виконано в повному обсязі, жодне виконавче провадження стосовно позивача, пов`язане зі спірними арештами, на примусовому виконанні не перебуває, а відомості про позивача як боржника в Єдиному реєстрі боржників відсутні, подальше збереження обтяжень за № 1394491 та № 1624266 не відповідає меті, з якою їх було накладено, та не ґрунтується на будь-якому передбаченому законом матеріальному інтересі стягувача чи держави.

Судом також установлено, що усунути зазначену перешкоду в позасудовому порядку позивач можливості не має, орган державної виконавчої служби повідомив про відсутність передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арештів у виконавчому провадженні, а нотаріальні контори, які зареєстрували обтяження, є лише реєстраторами, не наділеними повноваженнями щодо їх скасування, і не мають права розкривати відомості, що становлять нотаріальну таємницю за ст. 8 Закону України «Про нотаріат», особі, яка не зверталася до них із вчиненням нотаріальних дій. Таким чином, на цей час не встановлено жодної з підстав для зняття арешту виконавцем, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, відповідно до частини п`ятої цієї статті, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Наявність спірних арештів, зареєстрованих щодо невизначеного, тобто будь-якого майна позивача, перешкоджає йому у вільному здійсненні правомочностей власника, зокрема, щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, чим порушується його право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 317, 319, 321 ЦК України, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні майном та зняття арештів відповідає вимогам ст. 391 ЦК України та ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і є ефективним.

За таких обставин, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши доводи і докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Кондратенко О.В., про усунення перешкод у користуванні майном та зняття арештів підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 12-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Зняти арешт з усього майна (все майно), що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке обтяжене Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою за № 1394491 від 20.10.2004, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної районним відділом ДВС Мінського районного управління юстиції від 18.03.2004 за № 141/1.

Зняти арешт з усього майна (все майно), що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке обтяжене Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою за № 1624266 від 22.01.2005, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесеної районним відділом державної виконавчої служби в Мінському районі від 18.01.2005 за № 146/8.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна