Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №710/46/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/46/26

Провадження № 2-а/710/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 м.Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сивоконя С.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпиці О.Е.,

представника позивача – Холявчука М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області до Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, інша особа: Державна судова адміністрація України про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшли матеріали за вказаним адміністративним позовом у якому міститься прохання визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження № 79888433 з примусового виконання виконавчого листа № 710/867/25, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, про стягнення з Головного управління на користь держави судового збору в сумі 3776,16 грн. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 79888433 з примусового виконання виконавчого листа № 710/867/25, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, про стягнення з Головного управління на користь держави судового збору в сумі 3776,16 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, представник Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області до Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України зазначає, що вважає дії головного державного виконавця неправомірними та такими, що свідчать про порушення норм чинного законодавства, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження № 79888433 з примусового виконання виконавчого листа № 710/867/25 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VІ та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до якого Пенсійний фонд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі Положення №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26486 (із змінами та доповненнями), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд), підпорядковуються Фонду та разом з управлінням Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пункту 12 Положення №28-2, управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Статтями 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України визначено, що державна установа (організація), яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов`язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених виключно на ці цілі для погашення певної заборгованості.

Разом з тим, бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає за його зобов`язаннями, а також за зобов`язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим, ГУ ПФУ в Черкаській області робить висновок, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є державним органом в розумінні статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то рішення підлягає виконанню у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» з особливостями, визначеними у Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Підсумовуючи викладене, ГУ ПФУ в Черкаській області у позові зазначає, що оскільки боржником за виконавчим листом № 710/867/25, виданим Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, є Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, тобто державний орган, державний виконавець не має законних підстав проводити будь-яке списання коштів за цим виконавчим документом.

Таким чином, непідвідомчість органам ДВС виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника - державної організації, є тією підставою, яка виключає відкриття органами ДВС виконавчого провадження та стягнення судового збору, проте головним державним виконавцем дані обставини було проігноровано та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому вказана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Також представник ГУ ПФУ в Черкаській області у позовній заяві зазначає про те, що головний державний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження діяв не у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», не з`ясував всіх обставин справи, не дослідив та не проаналізував чинне законодавство, а саме, що рішення суду про стягнення коштів з боржника, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, повинно здійснюватися виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, тобто Казначейством. У зв`язку з цим, представник позивача констатує, що головний державний виконавець всупереч діючого законодавства неправомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому вказана постанова має бути скасована.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 21.05.2026 відкрито провадження у вказаній справі за правилами передбаченими ст.286 КАС України.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.08.2026 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні представник ГУ ПФУ у Черкаській області Холявчук М.А. просив задовольнити вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, з підстав, що викладені у мотивувальній її частині.

Представник Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.

Державна судова адміністрація України явку представника у судове засідання не забезпечила, причин не прибуття представника в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.

Суд, заслухавши представника ГУ ПФУ в Черкаській області Холявчука М.А,, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 30 вересня 2025 року Шполянським районним судом Черкаської області в справі № 710/867/25 був виданий виконавчий лист, згідно якого підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь держави судового збору в сумі 3776,16 грн.

Із безпосередньо дослідженої в судовому засіданні постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган О.В. від 26.12.2025 суд встановив, що означеним державним виконавцем було відкрите виконавче провадження №79888433 щодо примусового виконання виконавчого листа №710/867/25, що виданий 30.09.2025 Шполянським районним судом Черкаської області (а.с.8 зворот).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані учасниками справи як на підтвердження своїх вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом із матеріалів позовної заяви, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, представник позивача, обґрунтовуючи позовну заяву в частині протиправності постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган О.В. про відкриття виконавчого провадження №79888433, посилається на те, що державний виконавець діяла не у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», не з`ясувала всіх обставин справи, не дослідила та не проаналізувала чинне законодавство, а саме, що рішення суду про стягнення коштів з боржника, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, повинно здійснюватися виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, тобто Казначейством, що призвело до винесення протиправної постанови, яка підлягає скасуванню в порядку судового контролю.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону №1404, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання регламентуються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судовий рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон №4901).

Так, ч. 1,2 ст. 2 Закону №4901 закріплено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Частиною 1 ст. 3 Закону №4901 передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа № 710/867/25, виданим Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, боржником є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке фінансується за кошти Державного бюджету України.

Поряд з цим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

-оригінал виконавчого документа;

-судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

-оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Пунктом 8 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

П. 31, 32 Порядку № 845 визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.

Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Означений висновок узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень Порядку №845, що викладений у п.43 постанови Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 480/13268/23 (адміністративне провадження № К/990/33377/24).

Отже, суд дійшов висновку, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган (в тому числі і Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області), здійснюється не відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень, а центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справ.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 5324,80 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області до Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, інша особа: Державна судова адміністрація України про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – задовольнити.

Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган Оксани Василівни від 26.12.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79888433 з примусового виконання виконавчого листа № 710/867/25, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, про стягнення з Головного управління на користь держави судового збору в сумі 3776,16 грн.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган Оксани Василівни від 26.12.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79888433 з примусового виконання виконавчого листа № 710/867/25, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2025, про стягнення з Головного управління на користь держави судового збору в сумі 3776,16 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (18018,м. Черкаси, проспект Хіміків, 50; код ЄДРПОУ: 43315602) судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені КАС України.

Суддя С.С. Сивокінь