Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №№ 709/2213/25 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2213/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12025250370000768, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лихоліти, Чорнобаївський район, Черкаська область, українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого трактористом-машиністом в СТОВ "Лан", являється учасником АТО, особою з інвалідністю, депутатом не являється, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 12.07.2025, близько 21 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком експерта №05-3-08/1606 від 29.07.2025 відповідно до якого виявлено в сечі етанол в кількості 0,51 г/дм3 (проміле), та рухаючись вул. Прикордонна,

с. Ірклїїв, Золотоніського району Черкаської області, в напрямку від с. Великі Канівці до

с. Ірклїїв, Золотоніського району Черкаської області, навпроти будинку № 22, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та, відповідно, не реагував на її зміну, під час руху на рівній ділянці автодороги, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, та за межі проїзної частини - вліво відносно напрямку свого руху, де на лівому узбіччі допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий рухався в попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер на місці пригоди та згідно висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/194 від 04.08.2025 смерть ОСОБА_6 настала від тупої поєднаної травми голови, шиї, тулубу та кінцівок, що ускладнилась травматичним шоком.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , а саме вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями, згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-25/15490-ІТ від 28.10.2025, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків - у вигляді смерті ОСОБА_6 .

Суд визнає доведеним наведене вище обвинувачення та дії обвинуваченого

ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначала, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України доведена у повному обсязі, підтверджено обставини пред`явленого йому обвинувачення. Таким чином, прокурор просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначити обвинуваченому за ч. 1 ст. 135 КК України міру покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 286-1 КК України 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 міру покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказував на те, що кваліфікація дій обвинуваченого не вірна. Так, стороною обвинувачення не доведено стан сп`яніння

ОСОБА_3 у момент вчинення ДТП. Згідно з висновком КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня ЧОР» ступінь алкоголю в крові обвинуваченого складає 0,1 проміле. У свою чергу, висновок експерта, на який посилається сторона обвинувачення, не містить прямої відповіді на питання чи дійсно обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки таке питання експерту не ставилося. Вказаний висновок містить тільки показники рівня алкоголю в крові. Таким чином даний висновок є неналежним. Також, захисник ОСОБА_5 звертав увагу суду на те, що зразки для проведення експертизи були відібрані 13 липня

2025 року, через значний проміжок часу після вчинення ДТП. Отже, дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування були кваліфіковані не правильно. Щодо інкримінованого

ОСОБА_3 правопорушення за ч. 1 ст. 135 КК України, захисник вказував на те, що дійсно обвинувачений залишив місце ДТП, але це було зроблено у зв`язку з тим, що він не бачив потерпілого та думав що здійснив наїзд на тварину. Після ДТП обвинувачений зупинився та пройшов у протилежному напрямку до руху авто сторону метрів 20 і нікого не побачив, після чого поїхав додому, оскільки потребував медичної допомоги. Таким чином, відсутній причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, а дії ОСОБА_3 не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Крім цього, захисник ОСОБА_5 просив суд врахувати те, що обвинувачений визнав факт керування транспортним засобом та факт вчинення ДТП, сприяв працівникам поліції під час досудового слідства, відшкодував шкоду.

Таким чином, захисник ОСОБА_5 просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_3 не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та застосувати ст. 75 КК України. Крім цього, захисник просив суд відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 , оскільки, у відповідності до норм КК України та ЦК України, така не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що 12 липня 2025 року близько 21:30 год керував власним транспортним засобом «Volkswagen Golf»чорного кольору, рухався із с. Великі Канівці до с. Іркліїв. У цей час темніло. Він рухався зі швидкістю приблизно 50 - 60 км/год. На в`їзді у с. Іркліїв він з чимось зіткнувся, почав гальмувати, але гальмував плавно, тому були відсутні сліди гальмування. Авто зупинилося приблизно за 70 -

80 метрів від місця зіткнення. Він вийшов із авто та повернувся метрів на 20, при цьому нічого не побачив, подумав, що збив тварину. Також, під час зіткнення він вдарився головою та зламав руку і потребував допомоги. У зв`язку із цим він сів до авто та поїхав додому. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав, щиро каявся, просив вибачення у потерпілої сторони. Звертав увагу суду, що у момент зіткнення не бачив пішохода, який рухався проїжджою частиною чи обочиною, а тому не міг зреагувати. На момент ДТП був тверезий. Цивільний позов ОСОБА_7 не визнав, суду пояснив, що після ДТП його сестра та мати їздили до ОСОБА_7 з метою врегулювання ситуації та можливістю примиритися, проте остання повідомила, що із ОСОБА_6 не жила і їй нічого не потрібно, дану ситуацію потрібно врегульовувати із їх дочкою ОСОБА_8 . Обвинуваченому відомо, що у ОСОБА_6 залишився син, який потребує догляду. Так, сестра обвинуваченого надає останньому допомогу та сплачує комунальні послуги.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за відсутності потерпілих та їх представника. Поданий у справі цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП підтримав, просив його задовольнити в повному осязі. При призначенні покарання та вирішенні інших питань, що виникають при розгляді справи, покладався на думку суду.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, зокрема:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що жила разом із ОСОБА_6 та вели спільне господарство. Так, вона у 1975 році уклала шлюб із

ОСОБА_6 , який було розірвано у 1979 році, від цього шлюбу вони мають дочку ОСОБА_24. Потім ОСОБА_6 виїхав до м. Харків де одружився та мав двох дітей. Приблизно у 2000 році

ОСОБА_6 повернувся до с. Іркліїв доглядати за матір`ю та вони знову зійшлися. Останній пропонував їй одружитися, проте, у силу віку, вона відмовлялася. Проживали вони кожен у своєму домоволодінні, які розташовані близько 2 - 2,5 км один від одного та ходили один до одного додому, допомагали по господарству. Вона готувала їсти, робила закрутки, тощо. Вона також відвідувала ОСОБА_6 із періодичністю 1 раз на декілька днів, він у свою чергу теж. Також відбувалося постійне телефонне спілкування. Причиною проживання у різних будинках було те, що ніхто не хотів залишати свої домоволодіння. Крім цього, ОСОБА_6 здійснював догляд за своїм сином, який на війні отримав контузію, боїться людей та потребує стороннього догляду. У день події вона не бачилась із ОСОБА_6 . Зранку наступного дня до потерпілої приїхала поліція та показали фото і запитали чи це не її чоловік, проте вона не могла його впізнати. Потім вони поїхали на місце ДТП, а саме до кладовища у с. Іркліїв, де на обочині з лівої сторони лежало тіло чоловіка, яким виявився ОСОБА_6 . Тіло мало безліч ушкоджень, зокрема, голови, тулуба, ніг. Також, вона пояснила, що ОСОБА_6 алкогольні напої не вживав, мав нормальний стан здоров`я. Похоронили ОСОБА_6 вона та його дочка ОСОБА_8 , яка зараз перебуває за межами України. Їй відомо про те, що обвинувачений давав ОСОБА_8 грошові кошти на поховання. На запитання захисника про грошові кошти, які були сплачені як моральна шкода, їй не відомо. Також, на запитання захисника, вона повідомила, що дійсно, на момент події говорила, щоб питання відшкодування шкоди вирішувалося із дочкою ОСОБА_8 , проте із часом вона теж вирішила заявити цивільний позов;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який суду показав, що являється старшим оперуповноваженим Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області. Обвинуваченого вперше побачив у липні 2025 року за наступних обставин. У липні 2025 року він перебував на чергуванні та було отримано повідомлення про ДТП із трупом, водій залишив місце події. Це було зранку. Прибувши на місце ДТП, було виявлено уламки авто «Гольф» чорного кольору. Провівши оперативні заходи та отримавши оперативну інформацію було встановлено, що є декілька авто із найближчих населених пунктів, які підпадають під ознаки, встановлені із уламків авто, залишених на місці ДТП. Таким чином, працівники поліції близько 12:00 год. приїхали у с. Лихоліти до домоволодіння ОСОБА_3 та пояснили мету свого приїзду. Обвинувачений надав добровільно дозвіл на огляд його авто, яке перебувало у гаражі. Автомобіль обвинуваченого мав явні пошкодження передньої сторони, які свідчили про участь авто у ДТП. ОСОБА_3 пояснив, що дійсно скоїв ДТП не помітивши потерпілого, злякався та польовими дорогами приїхав додому. При цьому, ОСОБА_3 був у шоковому стані та мав ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема явний запах алкоголю з порожнини рота, який відчувався на відстані. Крім цього, обвинувачений мав порушену координацію рухів, а саме нечітку та хитку ходу, проте чи це було пов`язано із станом сп`яніння чи із стресовим станом свідок стверджувати не може. Коли ОСОБА_3 стало зрозуміло, що його особу було встановлено, у нього було тремтіння рук. При цьому, у ході спілкування із працівниками поліції, ОСОБА_3 повідомив, що звечора вживав алкоголь. У ході описаних дій обвинувачений жодних перешкод працівникам поліції не створював;

- показаннямисвідка ОСОБА_11 , який суду показав, що працює разом із обвинуваченим у СТОВ «Лан» та перебуває із ним у дружніх відносинах. Потерпілого він не знає. У день події він не бачив ОСОБА_3 , про ДТП дізнався оскільки до його дружини подзвонили та повідомили про це, також дружина була понятою та з її слів ОСОБА_3 у день події жодних ознак алкогольного сп`яніння не мав. Також, він охарактеризував обвинуваченого як відповідальну особу, яка алкогольними напоями не зловживає, вказував, що ОСОБА_3 являється власником автомобіля «Фольксваген Гольф» чорного кольору;

- показаннямисвідка ОСОБА_12 , який суду показав, що працює разом із обвинуваченим у СТОВ «Лан». У той день бачив ОСОБА_3 біля водойми близько 20:00 год. Обвинувачений приїхав на власному авто «Фольксваген Гольф». ОСОБА_3 розмовляв із іншим чоловіком. Свідок зупинився поздороватися та 3-4 хвилини поговорив із чоловіками. ОСОБА_3 був тверезим, ознак алкогольного сп`яніння не мав та він дуже рідко вживає алкогольні напої;

- показаннямисвідка ОСОБА_13 , який суду показав, що працює у СТОВ «Лан». У день події він обвинуваченого не бачив, мав із ним телефонну розмову. Про ДТП дізнався на наступний день. Обвинувачений користувався автомобілем «Фольксваген Гольф» чорного кольору. Також, повідомив, що ОСОБА_3 не зловживав алкогольними напоями;

- показаннямисвідка ОСОБА_14 , який суду показав, що бачив ОСОБА_3 у день події біля ставка у с. Лихоліти, вони привіталися та 2- 3 хвилини розмовляли. У ході розмови жодних ознак алкогольного сп`яніння у обвинуваченого не було;

- показаннямисвідка ОСОБА_15 , який суду показав, що проживає по сусідству із ОСОБА_3 . У день події він обвинуваченого не бачив. Також, повідомив, що ОСОБА_3 алкогольними напоями не зловживає, є позитивною особою;

- даними протоколу огляду місця ДТП від 13 липня 2025 року зі схемою огляду та фототаблицями, де зафіксовано місце ДТП, яким є вул. Прикордонна, 22, с. Іркліїв, обстановку на місці події, сліди котіння автомобіля, уламки від автомобіля, сліди котіння по грунтовому покриттю, труп потерпілого з видимими тілесними ушкодженнями (т. 1 а.с. 162-186);

- даними висновку експерта №05-8-02/194 від 14 липня 2025 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_6 настала від тупої поєднаної травми голови, шиї, тулубу та кінцівок, що ускладнилась травматичним шоком. У ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження травма голови з крововиливами на м`яких покривах черепа, під м`які мозкові оболонки, саднами на голові; травма шиї з розривом зв`язок на рівні між першим та другим шийними хребцями з розривом спинного мозку, крововиливами в м`які тканини по всій довжині шийного відділу хребта, саднами на шиї; травма тулубу з переломом тіла 12-го грудного хребця, двобічними переломами ребер (1-го, 2-го, 3-го, 4-го зліва та 1-го, 2-го справа) з ушкодженням пристінкової плеври, розривами донного з`єднання, ушкодженням внутрішніх органів (розривами серцевої сорочки, печінки, селезінки, лівої легені, крововиливом в м`яз серця), крововиливами в міжреберні м`язи та м`які тканини грудної клітки по задній поверхні; травма лівої верхньої кінцівки з закритим переломом лівої ключиці, лівої плечової кістки; травма лівої нижньої кінцівки з відкритим переломом обох кісток лівої гомілки, крововиливами в м`які тканини лівої гомілки та лівого стегна, розміжченням м`язів та м`яких тканини лівого стегна, раною та садном на лівому стегні; садна на грудній клітці, черевній стінці, правій нижній кінцівці, правій кисті. При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа ОСОБА_6 спирти не виявлено. Між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю гр. ОСОБА_6 існує прямий причинний зв`язок. На тілі ОСОБА_6 ознак характерних для переїзду тіла транспортним засобом не виявлено. Після отримання всіх тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_6 жив нетривалий проміжок часу, що обраховується від кількох хвилин до десятків хвилин (т. 1 а.с. 191-193);

- даними протоколу огляду місця події від 13 липня 2025 року за участю

ОСОБА_3 , згідно якого останньому було запропоновано віддіти одяг в якому він перебував 12.07.2025 року та в момент коли здійснив наїзд на пішохода в с. Іркліїв Золотоніського району Черкаської області, а саме футболка зеленого кольору та шорти темно-синього кольору з візерунками (т. 1 а.с. 194);

- даними заяви ОСОБА_3 від 13 липня 2025 року про долучення до матеріалів кримінального провадження речей в яких він був одягнений на мемент ДТП (т. 1 а.с. 197);

- даними протоколу обшуку від 13 липня 2025 року, згідно якого в приміщенні гаража за адресою АДРЕСА_1 виявлено та вилучено автомобіль Фольксваген Гольф, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_2 з механічними пошкодженнями (т. 1 а.с. 199-200);

- даними протоколу обшуку від 13 липня 2025 року та фототаблиці до нього, згідно якого проведено обшук автомобіля Фольксваген Гольф, д.н.з НОМЕР_2 , виявлено та вилучено мікронакладення та змиви (т. 1 а.с. 202-218);

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від

13 липня 2025 року, згідно якого фактичне затримання ОСОБА_3 відбулося 13 липня 2025 року об 11:20, клопотання, заяви чи скарги відсутні, обшук затриманого не здійснювався

(т. 1 а.с. 229-233);

- даними роздруківки з вимірювального приладу "Драгер", щодо результату огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого станом на 13 липня 2025 року о 10:36, результат огляду 0,20 ‰ проміле (т. 1 а.с. 234);

- даними довідки КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня" від 13 липня 2025 року, про те, що у ОСОБА_3 виявлено закритий перелом верхньої середньої третини лівої ліктьової кістки зі зміщенням (т. 1 а.с. 235);

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 13 липня 2025 року згідно якого у приміщенні КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня" за участю медичної сестри

ОСОБА_16 відібрано у ОСОБА_3 , зразки крові для проведення судово-медичної експертизи

(т. 1 а.с. 236);

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 13 липня 2025 року згідно якого у приміщенні КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня" за участю медичної сестри ОСОБА_16 відібрано у ОСОБА_3 , зразки сечі для проведення судово-медичної експертизи

(т. 1 а.с. 237);

- даними рапорта старшого інспектора чергової частини сектору моніторингу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про те, що на лінію 102 надійшло повідомлення що по прибуттю у ув`язненого ОСОБА_3 було виявлено уламковий перелом лівої ліктьової кістки зі зміщенням, обставини отримання до затримання під час ДТП

(т. 1 а.с. 239);

- даними інформації начальника ДУ "Черкаський слідчий ізолятор", згідно якої до ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" прибув ув`язнений ОСОБА_3 , під час медичного огляду виявлені тілесні ушкодження, а саме уламковий перелом лівої ліктьової кістки зі зміщенням. ОСОБА_3 в усній формі пояснив, що тілесні ушкодження отримав до затримання під час ДТП (т. 1 а.с. 240);

- даними довідки ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" № 52 від 15 липня 2025 року, де зазначено діагноз: уламковий перелом лівої ліктьової кістки зі зміщенням (т. 1 а.с. 241);

- даними рапорта ЧПНСІ чергової служби ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" капітана внутрішньої служби ОСОБА_17 , про те, що ОСОБА_3 прибув до установи та при огляді останнього виявлені тілесні ушкодження, а саме уламковий перелом лівої ліктьової кістки зі зміщенням. ОСОБА_3 пояснив, що тілесні ушкодження від отримав до затримання під час ДТП (т. 1 а.с. 242);

- даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 17 липня 2025 року, згідно з яким встановлено, що на комп`ютері "LG Flatron Е 1941" мається відеозапис (файл) моменту проїзду автомобіля темного кольору, типу "хетчбек" по проїзній частині вул. Шевченка в с. Лихоліти (т. 2 а.с. 13-14);

- даними протоколу огляду відеозапису від 17 липня 2025 року з додатком DVD-R диск та фототаблиці до нього, згідно з яким було переглянуто інформацію, що міститься на оптичному носії інформації DVD-R диску, що має відеозапис з камери якого ведеться зовнішнє відеоспостереження з електроопори проїзної части вул. Шевченка в с. Лихоліти, яка охоплює проїзну частину вул. Шевченка с. Лихоліти. На якому зафіксовано, що 12.07.2025 о 22:17:03 з`являється силует автомобіля типу "хетчбек", темного кольору, який рухається в с. Лихоліти, Золотоніського району по проїзній частині вул. Шевченка зі сторони вул. Козацька. Даний автомобіль рухається з ближнім світлом фар та на великій швидкості (т. 2 а.с. 15-17);

- даними висновку експерта № 05-3-08/1606 від 29 липня 2025 року, згідно якого у доставленому зразку сечі ОСОБА_3 в межах чутливості доступних для дослідження методів виявлено етанол в кількості - 0,51 г/дм3 (проміле) (т. 2 а.с. 19-21);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/10454-ІТ від 16 липня 2025 року, згідно якого до моменту ДТП рульове керування, ходова частина та робоча гальмова система автомобіля Volkswagen Golf (д.н.з НОМЕР_2 ) перебували в працездатному стані (т. 2 а.с. 23-28);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/12116-ТР від 21 серпня 2025 року, згідно якого на взутті виявлено сліди зсуву (тертя). Напрямок утворення виявлено сліду зсуву (тертя) розмірами 90х84мм, який виявлений у каблучній частині низу підошви кросівки на ліву ногу, пари кросівок наданих на експертизу спрямований в напрямку від переднього зрізу до заднього зрізу підошви взуття. Напрямок утворення виявленого сліду зсуву (тертя) розмірами 55х85 мм, який виявлений на низу підошви кросівки на праву ногу, пари кросівок наданих на експертизу розташований під кутом близько 30-40 до уявної повздовжньої вісі підошви взуття і спрямований в напрямку від внутрішнього зрізу до зовнішнього зрізу підошви взуття

(т. 2 а.с. 31-36);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/12114-ІТ від 06 жовтня 2025 року, згідно якого у просторі місце наїзду є проекцією точки первинного контакту взаємоконтактуючих частин на проїзну частину (дорогу) у вигляді геометричної точки з двома координатами в прямокутній системі координат. Оскільки клопотання від 21.08.2025 № СЕ-19/124-25/12114-ІТ (за bilx. № 19/124/14-14774-2025) незадоволене, з постанови та наданих матеріалів невідомо якою частиною контактував автомобіль Volkswagen Golf, (номерний знак НОМЕР_2 ) з пішоходом, невідомо якими саме колесами залишені сліди котіння, зафіксована слідова інформація в повздовжньому напрямку розтягнута та наявне значне спільне переміщення, а також відсутні в достатній кількості інші інформативні ознаки (сліди, залишені пішоходом в момент наїзду), тому враховуючи відсутність зазначених вище даних, які можуть служити орієнтирами для визначення місця наїзду (на проїжджій частині чи на узбіччі) дати відповідь про точне розташування місця наїзду відносно елементів проїзної частини не представляється можливим (т. 2 а.с. 37-42);

- даними протоколу огляду транспортного засобу від 09 вересня 2025 року та фототаблиці до нього, згідно якого проведено огляд автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов якого замотаний в чорний пакет та обмотаний прозорим скотчем. На даному автомобілі наявні пошкодження у вигляді розбитого лобового скла зліва, вмятина на капоті зліва, пошкоджена ліва передня фара, відсутні елементи на передньому бампері зліва (т. 2 а.с. 52-60);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/13516-ІТ від 07 жовтня 2025 року, згідно якого фрагмент полімерного скла (складений з п`яти фрагментів) вилучених 13.07.2025 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фара автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вилучена в ході огляду транспортного засобу від 09.09.2025 - до розділення складали єдине ціле (т. 2 а.с. 64-73);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/13511-ТР від 07 жовтня 2025 року, згідно якого пластикова решітка від бампера автомобіля, що вилучена 13.07.2025 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та бампер від автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що вилучений в ході огляду транспортного засобу від 09.09.2025 та надані на експертизу раніше складали одне ціле. Вирішити питання «1. Чи становила пластикова накладка бампера автомобіля та пластикова накладка бампера (решітки) автомобіля що вилучені 13.07.2025 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, одне ціле з бампером автомобіля, "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 , вилученого в ході огляду транспортного засобу від 09.09.2025 відносно пластикової накладки від бампера, що надана на експертизу не є можливим (т. 2 а.с. 76-88);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/14974-ІТ від 16 жовтня 2025 року, згідно якого місце наїзду автомобіля Volkswagen Golf (номерний знак НОМЕР_2 ) на пішохода ОСОБА_6 знаходиться перед початком утворення осипу скла фари автомобіля з урахуванням залежності розкидання уламків позначених цифрою 2 на план-схемі до протоколу огляду місця події та зафіксованих на відстані 1,6 м на лівому узбіччі по напрямку руху транспортного засобу (т. 2 а.с. 91-94);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/15490-ІТ від 28 жовтня 2025 року, згідно якого, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Volkswagen Golf (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до технічних вимог пп. 10.1, 12.1, 1.2, 12.4 ПДР. Необхідні дії пішоходів, однозначно і в загальнозрозумілій формі викладені у розділі 4 ПДР та не потребують технічного тлумачення, тому для відповіді на питання, що стосуються дій пішохода ОСОБА_6 , спеціальних (технічних) пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно, і слідчий, прокурор або суд в змозі самостійно їх оцінити у відповідності до вимог розділу 4 ПДР. В діях водія автомобіля Volkswagen Golf (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 , вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1 ПДР, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Для оцінки дій пішоходів спеціальних пізнань в галузі автотехнічних досліджень (спеціальних технічних знань та проведення технічних розрахунків) не потрібно, тому слідчий, прокурор або суд в змозі самостійно оцінити дії пішохода

ОСОБА_6 у відповідності до вимог розділу 4 ПДР та чи знаходилися вони у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 99-103);

- даними висновку експерта № СЕ-19/124-25/51608-БД від 23 січня 2026 року з додатками, згідно якого встановлено генетичні ознаки зразків крові потерпілого ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_3 , які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1 додаток 1; у наданих на дослідження змивах, умовно позначених "2", "4", "5", "9", виявлено кров людини та клітини з ядрами. У наданих на дослідження змивах, умовно позначених "1", "3", "6"-"8", "10" виявлено клітини з ядрами, крові людини не виявлено. Встановлено генетичні ознаки крові та клітин виявлених у змивах, умовно позначених "2", "4", "5", "9", клітин виявлених у змиві, умовно позначеному "1", які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1 додаток 1. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах, умовно позначених "3", "6"-"8", "10", не встановлювали, у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даних об`єктах, якого не достатньо для проведення ідентифікаційного аналізу наявними методами. Генетичні ознаки крові та клітин виявлених у змивах, умовно позначених "2", "4", "5", "9", клітин виявлених у змиві, умовно позначеному "1" збігаються між собою, збігаються із генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_6 . Ймовірність походження генетичних ознак крові та клітин виявлених у змивах, умовно позначених "2", "4", "5", "9", клітин виявлених у змиві, умовно позначеному "1" та генетичних ознак зразка крові підозрюваного ОСОБА_3 від однієї особи складає не менше ніж 99,99999999%. Походження крові та клітин в об`єктах №№ 2, 4, 5, 9, клітин в об`єкті № 1 від потерпілого ОСОБА_6 , виключається (т. 2 а.с. 118-144).

Оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підтвердилися, обвинувачення доведене. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_3 під час вчинення ним ДТП не перебував в стані алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Так, на переконання сторони захисту висновок експерта № 05-3-08/1606 від 29 липня 2025 року є недопустимим та неналежним доказом, оскільки в ньому не вказано, що особа перебувала в стані сп`яніння і таке запитання експерту не ставилось. Також, захисник ОСОБА_5 звертав увагу суду на те, що зразки для проведення експертизи були відібрані 13 липня 2025 року, через значний проміжок часу після вчинення ДТП.

На підтвердження своєї позиції захисником ОСОБА_5 суду були надані та судом досліджені наступні докази:

- акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 26 від 13 липня 2025 року, огляд проведено об 11:20 год, результат огляду 0,1 ‰ проміле (т. 3 а.с. 67);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 липня 2025 року, де зазначено, що огляд ОСОБА_3 проведено об 11:20 год, результат огляду 0,1 ‰ проміле (т. 3 а.с. 68);

- роздруківка з приладу "Драгер", згідно з якою ОСОБА_3 пройшов тест на алкоголь 13 липня 2025 року об 11:23, рельтат тесту 0,10 ‰ проміле (т. 3 а.с. 69);

- допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок

ОСОБА_18 суду показала, що працює разом із обвинуваченим у СТОВ «Лан» та була понятою при проведенні слідчих дій. ОСОБА_3 добровільно надав ключі від гаража, показував все про що його просили працівники поліції, не перешкоджав їх діям. При цьому, обвинувачений не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння.

- допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_19 суду показала, що є жителькою с. Скородистик. Після ДТП за участі ОСОБА_3 до неї звернулася сестра останнього із проханням допомогти їй вийти на зв`язок із родичами

ОСОБА_6 з метою врегулювання ситуації та можливістю примиритися, на що свідок погодилася. Так, свідок разом із сестрою та матір`ю обвинуваченого поїхали до домоволодіння ОСОБА_7 , яка почувши мету приїзду сказала, що ОСОБА_6 їй не чоловік, вони разом не проживали та останній має дочку ОСОБА_24, з якою необхідно врегульовувати це питання. Свідок ОСОБА_19 зв`язалася через мережу Інтернет із ОСОБА_8 та повідомила про позицію сторони захисту, у відповідь на що ОСОБА_8 повідомила, що вона в дорозі і по приїзду їм необхідно зустрітися. Після поховання ОСОБА_6 , на поминальному обіді свідок побачила ОСОБА_8 , яка повторно погодилася зустрітися із сестрою обвинуваченого. Також, їй відомо, що померлий ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримували дружні відносини, проте однією сім`єю не проживали. Із спілкування з ОСОБА_8 їй стало зрозуміло, що остання також не часто спілкувалася із батьком, зокрема її діти, яким виповнилося вісім років, жодного разу не бачили діда.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначити конкретну норму процесуального права, порушення якого, з урахуванням наслідків такого порушення та можливості (неможливості) їх усунення, надає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі N 210/4412/15-к). Щодо інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвело і чи є ці слідки незворотними (тобто такі, що не можуть бути усунені під час судового розгляду).

Суд зазначає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.

Розглядаючи питання забезпечення дотримання гарантії змагальності сторін у контексті експертних висновків, ЄСПЛ неодноразово висловлював свою позицію та сформував відповідну практику.

Так, у справі «Матиціна проти Росії» Європейський суд вказав, що зазвичай не є завданням ЄСПЛ визначати, чи є певний експертний висновок, наданий суду, достовірний. За певними виключеннями, загальне правило полягає у тому, що національний суддя має широкі межі розсуду у виборі між суперечливими висновками експертів і визначенні того, який він або вона вважає послідовним і надійним.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює з точки зору достовірності, належності чи допустимості кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

Порядок виявлення у водіїв алкогольного сп`яніння регламентується відповідною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України

№ 1452/735 від 09.11.2015 (надалі Інструкція).

Відповідно до п. 8 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 №1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Вказана Інструкція визначає, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Аналізуючи вимоги Інструкції, законодавець не висуває категоричних суджень про обов`язковість проведення лабораторних досліджень як сечі, так і крові для встановлення наявності алкогольного сп`яніння.

Суд вважає, що проведення лабораторного дослідження біологічного середовища ОСОБА_3 відбулось з дотриманням вимог Інструкції, на основі відповідного, належно відібраного біологічного матеріалу (сечі), що в повному обсязі відображено у долучених документах (висновку експерта).

Згідно висновку експерта № 05-3-08/1606 від 29 липня 2025 року, на підставі постанови слідчого ОСОБА_20 від 17 липня 2025 року проведено судово-медичну експертизу, за результатом якої у зразку сечі ОСОБА_3 виявлено етанол у кількості - 0,51 г/дм3 (проміле).

Відповідно до роздруківки з вимірювального приладу "Драгер", щодо результату огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння станом на 13 липня 2025 року о 10:36, результат огляду 0,20 ‰ проміле.

Та обставина, що такими висновками зафіксований різний вміст алкоголю у

ОСОБА_3 , не ставить під сумнів сам факт перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, оскільки для кваліфікації дій особи така кількість не має значення. При цьому враховується, що під час огляду ОСОБА_3 інспектором ОСОБА_21 використовувався технічний прилад - алкотестер Драгер, а об`єктом дослідження експерта були саме зразки сечі обвинуваченого.

Крім того судом враховано, що з моменту вчинення ДТП і до моменту відібрання сечі у ОСОБА_3 пройшов значний проміжок часу, і весь цей час в організмі останнього проходила детоксикація, а отже на момент ДТП, концентрація алкоголю в його сечі була значно вища ніж на момент відбору.

Для кваліфікації дій за ст. 286-1 КК України необхідно встановити факт перебування особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків. До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 643/20474/15-к від 11.02.2020.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом висновку експерта № 05-3-08/1606 від 29 липня 2025 року.

Твердження захисника щодо неналежності та недопустимості висновку експерта, оскільки останній не містить прямої відповіді, оскільки таке питання експерту не ставилося, чи дійсно обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, спростовується самим висновком експерта № 05-3-08/1606 від 29 липня 2025 року відповідно до якого лікарем судово-медичним експертом токсикологом ОСОБА_22 було проведено судово-медичну експертизу (токсикологічну) біологічного зразка (сечі) ОСОБА_3 та виявлено етанол в кількості 0,51 проміле, тобто цей факт є об`єктивним цифровим показником, який підтверджує, що в організмі людини є залишки алкоголю.

Суд наголошує, що наведені доводи захисника не спростовують факту знаходження відповідних речовин у біологічних матеріалах ОСОБА_3 , що свідчить про перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Отже, можливі процедурні порушення жодним чином не впливають на результати лабораторних досліджень. Зазначене підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, відповідно до позиції Великої Палати ВС, викладеній у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3кс22) невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію. Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

На думку суду, зібрані у справі докази, які узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, повністю підтверджують факт перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в момент вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння.

Суд не приймає до уваги акт медичного огляду № 26 від 13 липня 2025 року, висновок від 13 липня 2025 року та роздруківку з приладу "Драгер" від 13 липня 2025 року (т. 3 а.с. 67, 68, 69) наданий стороною захисту з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та до моменту його затримання працівниками поліції певний проміжок часу перебував поза контролем правоохоронних органів. Відтак жодна зі сторін кримінального провадження не володіє достовірною інформацією щодо умов його перебування у цей період.

Не потребує спеціальних знань і є загальновідомим факт, що алкоголь поступово виводиться з організму людини, при цьому швидкість його виведення залежить від кількості та міцності вжитого алкоголю, індивідуальних особливостей організму: стану здоров`я, віку та маси тіла особи. З огляду на встановлений часовий проміжок між вживанням алкогольних напоїв та проведенням огляду на алкотестер, відсутність алкоголю в обвинуваченого за результатами медичного висновку, не спростовує факту перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння на момент інкримінованого злочину, а лише свідчить про природне виведення алкоголю з організму на момент проведення дослідження.

Суд вважає доводи захисника про те, що у медичному висновку щодо огляду

ОСОБА_3 вказано результат 0,1 ‰ проміле такими, що не спростовують факту перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння на момент інкримінованого кримінального правопорушення.

При цьому показання свідка ОСОБА_18 , на які посилається сторона захисту, не підтверджують того, що обвинувачений на момент ДТП був тверезим, оскільки остання лише повідомила, що не бачила у ОСОБА_3 ознак сп`яніння.

Тому, дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Згідно обвинувального акта дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення також кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначене формулювання обвинувачення, яке вказане у цьому вироку та саме таке формулювання обвинувачення, на думку прокурора, підпадає під правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 286-1 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України.

Допитом обвинуваченого, свідків та перевіркою матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що обставини обвинувачення, які викладені в обвинувальному акті, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 135 КК України при судовому розгляді кримінального провадження не знайшла свого підтвердження з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити в тому числі і питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Так, кваліфікація кримінального правопорушення це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад злочину це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Суд наголошує, що з огляду на приписи ст. 97 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, на потерпілого.

За змістом ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Наведене має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно обвинувального акту ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилось, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

Так, на переконання суду, сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки не містить всю сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак даного кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Отже, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до положень Загальної частини КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується за ч. 3 ст. 286-1 КК України як тяжкий злочин, який призвів до загибелі людини.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання суд також враховує дані про особу винного. Так, обвинувачений ОСОБА_3 частково визнав свою вину, в скоєному розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, являється учасником АТО.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого

ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особливості та обставини вчинення, відношення обвинуваченого до скоєного, з урахуванням особи винного, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є кримінальне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

На виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як низький. Можливе виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчинення повторних кримінальних правопорушень, участь у виховних та соціально корисних заходів та проведення індивідуально профілаткичної роботи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Конкретні обставини справи, а саме тяжкі наслідки даного кримінального правопорушення, яке призвело до загибелі людини, свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.

На переконання суду обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання без застосування положень ст. 75 КК України, що буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України й відповідатиме тяжкості вчиненого, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, а тому у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк фактичного його затримання з 13 липня 2025 року по 15 липня 2025 року та строк попереднього ув`язнення з 15 липня 2025 року до 09 жовтня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також, згідно з ч. 7 ст. 72 КК України цілодобовий домашній арешт зараховується судом у строк покарання, а тому у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 10 жовтня 2025 року до 25 березня 2026 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосований у виді запобіжного заходу домашнього арешту в нічний час доби слід залишити до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів у розмірі 41004,40 гривень.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 липня 2025 року (справа

№ 695/3111/25) на автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; накладений ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року (справа № 695/3111/25) на речі, які вилучено: з низу водійського сидіння вилучено мікронакладення та поміщено до паперового конверту, з верхньої частини водійського сидіння вилучено мікронакладення та поміщено до паперового конверту, змив з лівої зовнішньої ручки дверей автомобіля та упаковано до паперового конверту, з задньої правої зовнішньої ручки дверей вилучено змив та упаковано до паперового конверту, з нижньої частини переднього пасажирського сидіння вилучено мікронакладення та упаковано до паперового конверту, змив з передньої внутрішньої ручки передньої дверки та упаковано до паперового конверту, змив рідини бурого кольору з коробки передач та поміщено до паперового конверту, змив з дверки водія та поміщено до паперового конверту, змив рідини бурого кольору з водійської дверки та поміщено до паперового конверту, з автомобіля з-зовні вилучено папілярні візерунки та поміщено до паперового конверту, змив з керма автомобіля та поміщено до паперового конверту, змив з передньої дверки автомобіля з середини та поміщено до паперового конверту, з переднього скла вилучено волосся довжиною 2-3 см. та поміщено до паперового конверту.

При вирішенні цивільного позову суд виходить із наступного.

Потерпіла ОСОБА_7 заявила цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у якому, посилаючись на завдані їй моральні страждання від втрати чоловіка, з яким проживала багато років та має спільну дитину, просила стягнути із ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн. Крім цього, зазначали, що орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу потерпілої становить 20000,00 грн, проте остаточна сума буде визначена на стадії завершення розгляду справи.

03 лютого від представника цивільного відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона цивільного відповідача заперечувала проти задоволення цивільного позову у повному обсязі. Так, представник цивільного відповідача ОСОБА_5 вказував на те, що позивач невірно вказує, що була дружиною померлого

ОСОБА_6 , оскільки шлюб між ними було розірвано у 1979 році, останній тривалий час проживав у м. Харків, а потім повернувся до с. Іркліїв. ОСОБА_7 не являється дружиною ОСОБА_6 , не проживала з ним та не вела спільного господарства, а тому не має права на відшкодування моральної шкоди. Відповідач відшкодував шкоду дочці померлого ОСОБА_23 , яка жодних претензій до нього не має. З приводу витрат на правову допомогу, представник цивільного відповідача ОСОБА_5 звертав увагу суду, що стороною позивача зазначено лише орієнтовний розмір витрат без надання належних доказів їх фактичної сплати та детального розрахунку наданих послуг. Крім цього, заявлений розмір витрат є значно завищеним та не відповідає принципу співмірності.

За приписами частин 1, 2 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Згідно з ч. 6 ст. 55 КПК України якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При цьому, відповідно до частин 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року (справа

№ 216/3521/16) дійшла висновку про те, що виходячи із положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Оскільки ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає загальний спосіб захисту порушених цивільних прав та знаходиться у загальних положеннях ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення будь-яких її прав. Стаття 23 ЦК України може прямо застосовуватися до будь-яких відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду (далі - КЦС ВС) неодноразово застосовував цю позицію, зокрема, в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 виходив із того, що в контексті приписів ст. 1168 ЦК, ст. 23 ЦК є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Об`єднана палата КЦС ВС в постанові від 22 квітня 2024 року (справа № 279/1834/22, провадження № 51-1382сво23) дійшла висновку, за яким норми права, передбачені ст. 23 ЦК, мають поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

З тих підстав, що за п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода повинна відшкодовуватися фізичній особі, яка її зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб`єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК України. З такого правозастосування Касаційний кримінальний суд Верховного Суду виходив в справі № 694/954/21 (провадження №51-3504км23).

ОСОБА_7 набула процесуальний статус потерпілої відповідно до вимог КПК України і має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що у разі, коли внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частин 1-3 ст. 55 КПК України поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала відповідну заяву, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька з таких осіб.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України близькими родичами та членами сім`ї визнаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частинами 2, 3 ст. 55 КПК України встановлено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Особа, визнана потерпілою в кримінальному провадженні, відповідно до приписів КПК України набуває такого процесуального статусу протягом всього кримінального провадження і кримінальний процесуальний закон не містить підстав та порядку позбавлення такого процесуального статусу під час судового розгляду чи перегляду оскарженого вироку. Суд з цього питання слідує правозастосовній позиції Верховного Суду в постанові від 21 квітня 2021 року (справа № 712/48/15-к, провадження № 51-1872км18) і не вбачає підґрунтя до відступу від неї за обставин цього провадження.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року (справа № 155/640/25).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, аналіз вказаних норм законодавства приводить до висновку, що право на стягнення моральної шкоди завданої смертю фізичної особи мають чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з нею однією сім`єю.

У свою чергу норми КПК України визначають поняття близько родича та члена сім`ї, а саме чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Проте, під час судового розгляду судом встановлено, що цивільний позивач ОСОБА_7 у шлюбі із померлим не перебувала, спільно однією сім`єю не проживала, не вела спільного господарства та не мала спільного побуту. Вказане випливає із показів свідка ОСОБА_19 та підтверджується показами ОСОБА_7 , наданими суду. Так, зокрема, цивільний позивач вказувала, що шлюб із ОСОБА_6 було розірвано у 1979 році. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спільно не проживали, відвідували один одного з періодичністю один раз на декілька днів, що на переконання суду не дає підстав вважати про наявність між ними однієї сім`ї. Навпаки, із пояснень потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що останні спільного господарства не вели, не мали будь-яких взаємних прав та обов`язків, а тому, в розумінні ст. ст. 3, 55 КПК України, ст. 1168 ЦК України цивільний позивач не має права на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Таким чином, у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 слід відмовити.

З приводу понесених витрат на правову допомогу суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати невинуватим ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та виправдати на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

На підставі ч.ч. 5, 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його затримання, тобто з

13 липня 2025 року до 09 жовтня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з

10 жовтня 2025 року до 25 березня 2026 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосований у виді запобіжного заходу домашнього арешту в нічний час доби - залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 41004,40 гривень.

Арешт накладений ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 липня 2025 року (справа № 695/3111/25) на автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; накладений ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року (справа № 695/3111/25) на речі, які вилучено: з низу водійського сидіння вилучено мікронакладення та поміщено до паперового конверту, з верхньої частини водійського сидіння вилучено мікронакладення та поміщено до паперового конверту, змив з лівої зовнішньої ручки дверей автомобіля та упаковано до паперового конверту, з задньої правої зовнішньої ручки дверей вилучено змив та упаковано до паперового конверту, з нижньої частини переднього пасажирського сидіння вилучено мікронакладення та упаковано до паперового конверту, змив з передньої внутрішньої ручки передньої дверки та упаковано до паперового конверту, змив рідини бурого кольору з коробки передач та поміщено до паперового конверту, змив з дверки водія та поміщено до паперового конверту, змив рідини бурого кольору з водійської дверки та поміщено до паперового конверту, з автомобіля з-зовні вилучено папілярні візерунки та поміщено до паперового конверту, змив з керма автомобіля та поміщено до паперового конверту, змив з передньої дверки автомобіля з середини та поміщено до паперового конверту, з переднього скла вилучено волосся довжиною 2-3 см. та поміщено до паперового конверту - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Речові докази, а саме:

- автомобіль "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, селище Чорнобай, вул. Центральна 216 - повернути ОСОБА_3 ;

- передній бампер, передня ліва фара автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_2 , пластикова накладка бампера, решітка бампера, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси - повернути

ОСОБА_3 ;

- мікронакладення із низу водійського сидіння, мікронакладення з верхньої частини водійського сидіння, змив з лівої зовнішньої ручки дверей автомобіля, змив з задньої правої зовнішньої ручки дверей, мікроналадення з нижньої частини переднього пасажирського сидіння, змив з передньої внутрішньої ручки передньої дверки, змив рідини бурого кольору з коробки передач, змив з дверки водія, змив рідини бурого кольору з водійської дверки, папілярні візерунки з автомобіля з-зовні, змив з керма автомобіля, змив з передньої дверки автомобіля з середини, волосся довжино 2-3 см з переднього скла, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси - знищити;

- зразок крові та сечі ОСОБА_3 , які зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси - знищити;

- кросівки лівий та правий потерпілого, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси - знищити;

- одяг ОСОБА_3 , який вилучено 13.07.2025 в ході огляду місця події, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області в

м. Черкаси - повернути ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілим та представнику потерпілих.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1