Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №712/16791/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 712/16791/25

2-а/703/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Проценко А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк І.І.,

представника позивача Заруби С.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Заруба Світлана Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 жовтня 2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2921 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн за те, що він, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025. У зв`язку з цим на підставі п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року: до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Позивач вважає, що постанова від 06 жовтня 2025 року № 2921 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню. ОСОБА_1 11.06.2024 отримав в ІНФОРМАЦІЯ_2 карту № 668/6 обстеження та медичного огляду та розпочав проходити військову лікарську комісію в червні 2024 року, та 11 липня 2025 року був госпіталізований до лікарні з діагнозом гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця, де перебував до 22 липня 2024 року. В подальшому ОСОБА_1 закінчив проходження ВЛК.

На сьогоднішній день в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного та резервіста, який позивач використовує через мобільний додаток «Резерв+», є висновок ВЛК від 07.10.2025 про те, що ОСОБА_1 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.

Чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану здоров`я позивача, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о. Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо. Позивачем була отримана карта № 668/6 та розпочато процедуру проходження ВЛК, яка в подальшому була пройдена. Позивач має захворювання, а саме гіпертонічну хворобу серця та згідно висновку ВЛК від 07.10.2025 про те, що ОСОБА_1 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, що дозволяє стверджувати, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Виходячи з вищевикладеного, представник позивача вважає, що постанова від 06 жовтня 2025 року № 2921 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтована жодним доказом, немає жодних належних доказів, які підтверджують вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. Представник позивача вважає, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 незаконно та необґрунтовано, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

Ухвалою Соснівського райсуду м. Черкаси від 23 січня 2026 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Соснівського райсуду м. Черкаси від 03 березня 2026 справу направлено в порядку п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України на розгляд Смілянському міськрайонному суду Черкаської області, замінивши неналежного відповідача на ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключивши останнього з числа третіх осіб.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року вказану позовну заяву було залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.05.2026 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Скасовано ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та направлено справу для продовження розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву та доказів не скористався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 06 жовтня 2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №2921, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн.

Згідно з цією постановою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025. У зв`язку з цим на підставі п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року: до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, чим допустив порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини виникли в зв`язку притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме через не прибуття за викликом до ТЦК та СП.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/126/16-ц.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до тепер.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок, чинний на час виникнення спірних правовідносин), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

В постанові, що оскаржується, не зазначено, у який спосіб здійснювалось оповіщення позивача (особисто чи поштовими засобами зв`язку). Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв`язку, то постанова не містить дати та номера поштового відправлення АТ «Укрпошта», яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 . Зазначенням в постанові, що: « ОСОБА_1 вину визнав та пояснив, що не отримував направлення на проходження ВЛК. Проте, його пояснення є голослівними та не звільняють військовозобов`язаного від виконання військового обов`язку. Винність ОСОБА_1 підтверджена відомостями в системі ЄДРПВР «Оберіг» про те, що військовозобов`язаний не пройшов до 05.06.2025 року медичний огляд з метою встановлення придатності до проходження військової служби», не означає порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, що не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від виконання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач. Однак будь-яких доказів на підтвердження викладеного відповідачем не надано.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з`явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених чинним законодавством дій.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем як не доведено, так і не спростовано факт порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, доказів правомірності прийнятого рішення суду не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.

Таким чином, ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача 484 грн 48 коп. судового збору, сплаченого за звернення до суду з наведеним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем було подано до суду докази щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на суму 5 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №145 від 08.12.2025.

При цьому, розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем ОСОБА_1 було понесено та документально підтверджено судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп. При цьому, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі, а відтак і про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Заруба Світлана Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити повністю.

Скасувати постанову №2921 від 06 жовтня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 484 грн 48 коп. судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційног

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Проценко