Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №711/7579/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/7579/26

Номер провадження 1-кп/711/482/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю прокурора – ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12026250310001691 від 16.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Маньківка, Черкаської області, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, освіта вища, працюючого ФОП ОСОБА_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участі:

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 , 16 червня 2026 року, близько 11 години 10 хвилин, керуючи працездатним автомобілем марки Mercedes-Benz 1222L, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснюючи рух заднім ходом в місті Черкаси, по прилеглій території будинку № 61 по вулиці Небесної Сотні, проявив неуважність та порушив вимоги:

- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.9. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Так він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам керуючи, автомобілем Mercedes-Benz 1222L, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснюючи рух заднім ходом в місті Черкаси, по прилеглій території будинку №61 по вулиці Небесної Сотні, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не скористався для забезпечення безпеки допомогою інших осіб, не надав перевагу в русі пішоходу та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував в горизонтальному положенні на дорожньому покритті заїзду до будинку №61 по вулиці Небесної Сотні.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/878 від 06.07.2026, отримав сполучену травму тулуба та кінцівок складовими якої є: рани на лівій руці, садна та синець на грудній клітці, садна на животі зліва; перелом кісток, що утворюють лівий ліктьовий суглоб; численні синці, які нагадують відбиток протектору колеса автомобіля на лівому передпліччі, численні переломи ребер з обох боків, перелом грудини, перелом лівої ключиці, переломи хребта і лівої лопатки; забій легень, ушкодження печінки та садна на лівому коліні. Сполучена травма тулуба та кінцівок, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Між сполученою травмою тулуба та кінцівок та настанням смерті існує прямий причинний зв`язок. Причиною смерті є сполучена травма тулуба та кінцівок, яка супроводжувалась кровотечею, що привело до гострого недокрів`я внутрішніх органів та шоку.

Спричинення смерті потерпілого ОСОБА_8 знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СТ/195Е-26 від 24.06.2026, з порушенням водієм автомобіля Mercedes-Benz 1222L ОСОБА_7 вимог п. 10.9. Правил дорожнього руху України, для виконання яких він перешкод технічного характеру не мав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред`явлено у обвинуваченні. Щиро розкаюється в скоєному, просить суворо не карати. Показав, що досить тривалий час працює водієм, у зв`язку з чим має значний водійський досвід. На власному транспортному засобі він доставляє товар до магазину «Алло» по вул. Небесної Сотні, де складне місце для заїзду. Зазначив, що близько 11:00 години був самий розпал роботи ринку, у зв`язку з чим на вулиці перебувало дуже багато людей. За словами ОСОБА_7 , як йому здавалося, він зробив усе правильно, щоб не настало жодних негативних наслідків, однак так сталося. Обвинувачений зазначив, що, рухаючись вул. Небесної Сотні на габаритному автомобілі, довжина якого становить майже 10 метрів, через щільність припаркованих автомобілів він не зміг заїхати передньою частиною автомобіля. У зв`язку з цим він прийняв рішення, щоб не перекривати рух, заїхати заднім ходом. Разом із ним в автомобілі перебував товариш, якого він попросив вийти та подивитися, чи безпечним буде рух. Після цього він почав заїжджати заднім ходом. За словами обвинуваченого, його автомобіль обладнаний світловими та звуковими сигналами. Він увімкнув аварійну сигналізацію, а під час руху заднім ходом автомобіль видає дуже гучний звуковий сигнал. ОСОБА_7 пояснив, що там був такий незручний заїзд, однак він заїхав туди нормально, переконався, що нікого немає, та був упевнений, що його товариш також подивиться, чи немає позаду автомобіля або інших перешкод. Також обвинувачений пригадав, що при заїзді там є каналізаційний люк. Коли він заїжджав, то відчув, що автомобіль у щось уперся. При цьому він був упевнений, що наїхати на людину не міг, оскільки товариш нічого йому не сказав, а також не було чути крику чи інших звуків. Тому він був упевнений, що автомобіль наїхав саме на каналізаційний люк. Однак згодом виявилося, що він наїхав не на люк, а на людину. Обвинувачений також пояснив, що один його товариш перебував у салоні автомобіля, а інший зупиняв рух транспорту по вул. Небесної Сотні. За словами ОСОБА_7 , потерпілий ішов посередині будки автомобіля, тому він його і не помітив. Вважає, що так мало статися, що саме в цей момент потерпілий ішов там. Зазначив, що в той провулок він заїжджав не вперше, однак раніше завжди робив це передньою частиною автомобіля, а не заднім ходом. Коли він відчув, що автомобіль ніби в щось в`їхав, то зупинився та ще раз подивився у дзеркала. При цьому він нічого не побачив і не почув, після чого знову почав рухатися. Крім того, обвинувачений зазначив, що зустрічався з батьками потерпілого, пояснив їм ситуацію, яка склалася, та запропонував фінансову допомогу. Також, враховуючи те, що батьки потерпілого проживають у зоні бойових дій, він запропонував їм будинок у с. Маньківка, який не зовсім придатний для проживання, однак, за його словами, жити в ньому можна. Батьки потерпілого від запропонованої допомоги відмовилися. Також ОСОБА_7 зазначив, що батьки потерпілого вважають те, що сталося, нещасним випадком, оскільки їхній син вів антисоціальний спосіб життя, а тому претензій до обвинуваченого вони не мають. Також, обвинувачений зазначив, що для нього критично необхідне водійське посвідчення, оскільки він працює водієм, є приватним підприємцем та займається вантажними перевезеннями, що є його основним видом заробітку. Також повідомив, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей.

До початку судового засідання потерпілий надав до суду заяву про проведення подальшого судового засідання без його участі та претензій до обвинуваченого не має, просив не позбавляти волі.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, з необережною формою вини, дані про особу обвинуваченого: який має постійне місце проживання, працюючого водієм, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання виключно позитивно, повністю добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачалась за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готов нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним. ОСОБА_7 повідомив усі суттєві обставини щодо вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч.2 ст.286 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_7 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, направленого проти безпеки дорожнього руху, а також те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувалася, працює водієм і дана робота єдине джерело отримання доходу, а тому суд приходить до висновку про не доцільність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У ході проведення досудового розслідування ОСОБА_7 витрати на проведення експертиз добровільно сплатив у повному обсязі.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 (справа 712/8350/26), на автомобіль Mercedes-Benz 1222L, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349,368-370, 373, 374, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати сплачені добровільно у ході проведення досудового розслідування.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.06.2026 (справа 712/8350/26), на автомобіль Mercedes-Benz 1222L, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази:

автомобіль Mercedes-Benz 1222L, реєстраційний номер НОМЕР_1 – переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 – залишити власнику за належністю;

- лазерний диск «Axent DVD+R» та лазерний диск «Axent DVD+R» – зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1