Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №697/3058/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3058/25

Провадження № 2/697/182/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Деревенського І.І.

за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката – Ільїна О.П. (в режимі відеоконференцзв`язку),

представника відповідача адвоката – Ткач В.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ільїн Олександр Павлович до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Ільїн Олександр Павлович (далі – адвокат Ільїн О.П., представник позивача) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , відповідач) про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уклала шлюб із відповідачем, який було зареєстровано 08.11.2003 у Виконавчому комітеті Грищенецької сільської ради Канівського району Черкаської області, актовий запис № 7.

Позивач зазначає, що за час проживання у шлюбі сторонами набуто наступне майно:

- житловий будинок, зареєстрований на ім`я Відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м, який, відповідно з висновку про вартість нерухомого майна на момент подачі позову, оцінюється в середньому в 834977 грн.;

-земельну ділянку (для ведення особистого селянського господарства), дата набуття права: 25.10.2022, кадастровий номер: 7122082700:01:001:132, яка зареєстрована на ім`я відповідача, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2585985971080, що знаходиться за адресою: Черкаська обл. Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, загальною площею 1,4936 га, яка, виходячи з ринкових пропозицій на момент подачі позову, оцінюється в середньому 44 369, 00 грн.;

-трактор МТЗ 82 Білорусь, 1983 року випуску, придбаний 20.04.2018 ціна, якого, виходячи з середньої ціни пропозиції продажу (скріншоти з сайту аgro-RIA надаються), позивач визначає на рівні 300 535,00 грн..

Також стороною позивача було запропоновано наступний варіант поділу майна, а саме, виділити та визначити в порядку поділу позивачу:

- 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м.

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради' загальною площею 1,4936 га, припинивши спільну власність сторін на такий об`єкт майна.

Виділити та визнавши в порядку поділу відповідачу:

- 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м.

- трактор МТЗ 82 Білорусь, 1983 року випуску, придбаний 20.04.2018, припинивши спільну власність сторін на такий об`єкт майна.

Стягнути з відповідача, в порядку поділу спільного майна на користь позивача 128083,00 грн. в якості грошової компенсації нерівності її частки у спільній сумісній власності подружжя.

У зв`язку з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

26.11.2025 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с.74).

13.01.2026 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області витребувано у Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області відомості про наявність на праві власності сільськогосподарської техніки у громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 починаючи з 08.11.2003, та відомості про дату взяття її на облік та зняття з обліку (а.с .92-93).

04.02.2026 на виконання ухвали суду від 13.01.2026 від Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області надійшла витребувана інформація (а.с.101-103).

26.02.2026 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с. 109-110).

14.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Ткач В.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просила суд: поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позов ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя; Прийняти відзив на позовну заяву до розгляду. Позов про поділ спільного сумісного майна подружжя – задовольнити частково, а саме: поділити майно що належить до спільної сумісної власності сторін, виділивши та визнавши в порядку поділу ОСОБА_1 власником: 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м.; земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Черкаська обл. Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, загальною площею 1,4936 га, припинивши спільну власність сторін на такий об`єкт майна. Виділивши та визнавши в порядку поділу ОСОБА_2 власником: 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м.; трактор МТЗ 82 Білорусь, 1983 року випуску, придбаний 20.04.2018, припинивши спільну власність сторін на такий об`єкт майна; Розмір грошової компенсації нерівності частки у спільній сумісній власності подружжя, що підлягає стягненню визначити після проведення експертизи на визначення дійсної вартості земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Черкаська обл. Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, загальною площею 1,4936 га та трактора МТЗ 82, 1983 року випуску. Звільнити Відповідача від сплати судового збору з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як особу, віднесену до II групи інвалідності (а.с.151-161).

04.05.2026 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області суд повернувся до стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання у справі (а.с.169-171).

04.05.2026 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області призначити по справі судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Приватного підприємства «Інформаційно-консультаційний центр». Провадження у справі зупинено (а.с.172-174).

25.06.2026 на виконання ухвали суду від 04.05.2026 від Приватного підприємства «Інформаційно-консультаційний центр» надійшов висновок експерта (а.с.178-202).

25.06.2026 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.203).

03.08.2026 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с. 208-209).

26.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Ткач В.О. надійшла заява про стягнення понесених відповідачем судових витрат на загальну суму 24500 грн., також представник відповідача просила суд вирішити питання про розподіл зазначених судових витрат при ухваленні судового рішення відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України (а.с.210-218).

31.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Ільїна О.П. надійшла заява про стягнення понесених позивачем судових витрат на загальну суму 57148,78 грн.. Також представник позивача просив, суд у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат у повному заявленому розмірі відмовити. У разі встановлення судом підстав для часткового покладення на позивача окремих судових витрат відповідача здійснити їх розподіл відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням результатів розгляду справи, поведінки сторін та їх дій щодо досудового врегулювання спору. У разі встановлення судом підстав для часткового покладення на позивача окремих судових витрат відповідача здійснити їх взаємне зарахування відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України та стягнути лише різницю на користь відповідної сторони (а.с.223-244).

У судовому засіданні 31.08.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим оголошено перерву для виготовлення повного тексту судового рішення до 09.09.2026.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ільїн О.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Від стягнення різниці вартості майна сторона позивача відмовилася.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Ткач В.О.

Представник відповідача – адвокат Ткач В.О. у судовому засіданні просила винести законне судове рішення з підстав викладених у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та врахувати оцінку вартості майна.

Суд, заслухавщши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м;

- земельну ділянку, розміром 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

-трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 .

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 № 554/8023/15-ц).

Відповідно до копії договору купівлі продажу від 14.10.2005, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8644370 віл 14.10.2005 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м. зареєстрований на ОСОБА_2 (а.с.31-33).

Відповідно до звіту про визначення вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складеного ПП «Інформаційно-консультаційним центром» від 11.10.2025 – вартість вищевказаного будинку складає 834977 грн. (а.с.13-30).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2022 земельну ділянку, площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, зареєстрований на ОСОБА_2 (а.с.54-59).

Відповідно до аналітичного висновку про визначення вартості земельної ділянки, площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, складеного ПП «Інформаційно-консультаційним центром» від 16.06.2026 – вартість вищевказаної земельної ділянки складає 147900 грн. (а.с.195-202).

Відповідно до даних Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів ОСОБА_2 з 20.04.2018 є власником трактора колісного, марки МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.101-103).

Відповідно до аналітичного висновку про визначення вартості трактора колісного МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 , складеного ПП «Інформаційно-консультаційним центром» від 16.06.2026 – вартість вищевказаної земельної ділянки складає 133146 грн. (а.с.179-194).

Суд звертає увагу, що сторонами не заперечувалося, що вищевказане майно було придбане за час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Також згідно частин 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені, між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При спільній сумісній власності розміри часток заздалегідь не визначені, хоч і припускається, що вони рівні, тому право кожного із співвласників однаково поширюється на все спільне майно. Вони мають рівні права володіння, користування та розпорядження ним. При цьому частки можуть бути визначені при виділі або поділі майна з додержанням принципу їх рівності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до положень ст. 331, 334 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В судовому засіданні встановлено, що з 08.11.2003 по 25.09.2025 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м; земельна ділянка, площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства та трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер 36269 СА, заводський номер № НОМЕР_3 є об`єктами права спільної сумісної власності, адже набуті (придбані) подружжям ОСОБА_3 за час шлюбу.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007 року, №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з частинами другою п`ятою статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника чи членам його сім`ї.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки у співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (відповідно до ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Згідно з пунктами 22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до чч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд зазначає, що сторони по справі, узгодили між собою варіант поділу спільного майна, а також визначили вартість майна.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства України, враховуючи те, що спірне нерухоме та рухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м; земельна ділянку, площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 , є об`єктами спільної сумісної власності позивачки та відповідача (колишнього подружжя), оскільки вони були набуті відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою, суд дійшов до висновку, що позов, з урахуванням уточнених вимог у судовому засіданні, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

А саме, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід визнати за позивачкою та відповідачем в рівних долях, по 1/2 частині за кожним, право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 160,7 кв.м..

Визначити за позивачкою право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, яка розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно.

Визначити за відповідачем право особистої приватної власності на трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно.

Стосовно вирішення питання про стягнення судових витрат понесених позивачем та відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представниками позивача та відповідача підтвердженого належними та допустимими доказами понесення позивачем та відповідачем витрат на правову допомогу.

Тому, позивач та відповідач дійсно отримали правову допомогу від адвокатів Ільїна О.П. та Ткач В.О., а тому не викликає сумнівів, що позивачем та відповідачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, кількість судових засідань, з урахуванням виконаної адвокатами роботи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48749,38 грн.. Також суд, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн..

Судом встановлено, що з метою визначення вартості житлового будинку, позивачем було замовлено у ПП «Інформаційно-консультаційний центр» в особі директора Попова М.В. аналітичний висновки про визначення вартості спірного житлового будинку, вартість якого склала 2500 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, з метою визначення вартості трактора та земельної ділянки на підставі ухвали суду, за клопотанням сторони відповідачем було проведено у ПП «Інформаційно-консультаційний центр» в особі директора Попова М.В. аналітичні висновки про визначення вартості спірного транспортного засобу та спірної земельної ділянки, вартість яких склала 4500 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Тому з урахуванням вищевказаного, суд, у відповідності до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю понесених нею судових витрат, які складають 26749,38 грн..

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, а саме: є особою, яка відноситься до категорії осіб, які мають ІІ групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 12 ААБ №134184 (а.с.152) та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.158), суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем, тому в даній частині вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ільїн Олександр Павлович до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя –задовольнити повністю.

Поділити спільне сумісне майно подружжя таким чином:

Виділити та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:

-1/2 (одну другу) частину житлового будинку, загальною площею 160,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-на земельну ділянку, загальною площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, розташованої за адресою: Черкаська область. Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку, загальною площею 1,4936 га., кадастровий номер 7122082700:01:001:1324, розташованої за адресою: Черкаська область. Черкаський район, адміністративні межі Бобрицької сільської ради.

Виділити та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:

-1/2 (одну другу) частину житлового будинку, загальною площею 160,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-на трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на трактор МТЗ-82, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заводський номер № НОМЕР_3 .

У відповідності до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю понесених нею судових витрат, які складають 26749,38 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 38 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий І . І . Деревенський