Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №635/11453/24 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/11453/24

Провадження № 2/635/434/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лук`яненко С.А.,

секретар судового засідання -Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою, в якій позивач просить стягнути з відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 11.07.2024 року грошові кошти у розмірі 82495,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 липня 2024 року відповідач ОСОБА_2 власноручно отримав від нього у борг грошові кошти в еквіваленті 2000 доларів США. Вказані кошти були передані з умовою їх повернення протягом двох місяців у строк до 11 вересня 2024 року, зі сплатою відсотків за їх користування у розмірі 12,5% щомісячно. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисту письмову розписку із зазначенням умов їх повернення. До теперішнього часу ОСОБА_2 борг не повернув, на неодноразові звернення повернути суму боргу не реагує, тому позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом і просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 82495,20 грн., які є еквівалентом 2000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день звернення до суду.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 08.10.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.06.2025 року підготовче засідання закрито і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.06.2025 року у позивача витребувано оригінал розписки від 11.07.2024 року.

В судове засідання позивач не прибув, від нього надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Про причини неявки суду не повідомив, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, які зобов`язався повернути протягом двох місяців до 11.09.2024 року та відсотки у розмірі 12,5% в місяць, про що 11.07.2024 року написав власноручну розписку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Як вбачається із розписки ОСОБА_2 11.07.2024 року, він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2000 доларів США, тобто факт одержання позики підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики, в якій він також зобов`язується повернути грошові кошти до 11.09.2024 року.

Таким чином, складена власноруч ОСОБА_2 розписка підтверджує як факт отримання ним від ОСОБА_1 грошової суми та обов`язок її повернути.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року при розгляді справи № 388/1354/17-ц (провадження № 61-45859св18), у якому зазначено, що письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

Відповідач на виклики до суду не з`явився, не надав належних доказів, які б підтверджували, що він не складав та не підписував розписку від 11.07.2024 року.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця стаття 1051 ЦК України надає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання чи навпаки, не передання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргові зобов`язання не виконані.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14.

Доказів повернення боргу матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 11.07.2024 року у розмірі 82495,20 грн., оскільки саме таку суму заборгованості просив стягнути позивач як еквівалент 2000 доларів США, які були позичені у нього відповідачем.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 76-80, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 82495 (вісімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя С.А.Лук`яненко