Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №642/6047/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

21 вересня 2026 року

Справа № 642/6047/26

Провадження № 2/642/2581/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Грінчук О.П.,

за участі секретаря – Панової М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, на підставі письмової розписки від 10.06.2025, а також 3% річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань, в загальному розмірі 31 641.54 грн., з яких 21 575 грн. – сума основного боргу, штрафні санкції за період з 25.06.2025 по 16.03.2026: 2033.50 грн. – інфляційні втрати, 903.90 грн. – 3% річних, 6450.12 грн. – пеня; штрафні санкції за період з 01.04.2026 по 23.07.2026: 476.87 грн. – інфляційні втрати, 202.12 грн. – 3% річних.

В обгрунтування позову зазначено, що 10.06.2026 між позивачем та відповідачем було укладено усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 дав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 41 500 грн., на підтвердження чого позичальник надав письмову розписку. Строк повернення позики – 25.06.2025. 16.03.2026 відповідач повернув частину позики, в розмірі 4975 грн., 24.03.2026 в сумі 4950 грн. та 30.03.2026 в сумі 10 000 грн. В подальшому відповідач уникає зустрічі та не виходить на зв`язок. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.08.2026 справу прийнято до свого провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано 15-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на позов.

Копію ухвали суду від 10.08.2026 разом з копією позову з додатками направлено відповідачу рекомендованим повідомленням за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду.

Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін чи відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.06.2025 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 41 500 грн. на строк до 25.06.2025, на підтвердження чого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 власноруч написану розписку.

Відповідно до скрін-шотів повідомлень про зарахування, ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 частину позики: 16.03.2026 в розмірі 4975 грн. та 24.03.2026 в розмірі 4950 грн.

Також позивач зазначає, що при особистій зустрічі 30.03.2026 відповідач повернув йому 10 00 грн.

Відтак, залишок основного боргу становить 21 575 грн.

Також позивач нарахував відповідачу борг зі штрафних санкцій в загальному розмірі 10 066.54 грн.: за період з 25.06.2025 по 16.03.2026: 2033.50 грн. – інфляційні втрати, 903.90 грн. – 3% річних, 6450.12 грн. – пеня; за період з 01.04.2026 по 23.07.2026: 476.87 грн. – інфляційні втрати, 202.12 грн. – 3% річних.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі N 369/3340/16-ц, провадження N 61-7418св18.

Згідно висновку ВС України, викладеного в постанові від 02.09.2020 у справі №569/24347/18, знаходження на час пред`явлення позову та виникнення спору оригіналу договору позики (розписки) позичальника про отримання суми позики у позивача (позикодавця), згідно з положеннями статті 545 ЦК України є одним із свідчень того, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.06.2025 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав в борг грошові кошти, на підтвердження чого надав власноруч написану розписку.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Виходячи зі встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що розписка про отримання коштів від 10.06.2025 містить дату її складання, прізвища, ім`я і по-батькові сторін, розмір і валюту позики, а також містить засвідчення факту отримання грошових коштів в борг, кінцеву дату виконання зобов`язання, така розписка власноруч підписана ОСОБА_2 , тому як борговий документ свідчить про існування між сторонами договірних відносин.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів у строк, обумовлений сторонами, не виконав.

На час розгляду справи доказів про виконання відповідачем зобов`язань за Договором позики від 10.06.2025, або відсутності зобов`язання за таким договором, суду не надано.

Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору позики, на підставі якого відповідач отримав суму коштів, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості з основної суми боргу в розмірі 21 575 грн. в судовому порядку.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та пені, суд зазначає наступне.

Так, в позові позивач просив стягнути окрім основної суми заборгованості, штрафні санкції в розмірі 10 066.54 грн., з яких - за період з 25.06.2025 по 16.03.2026: 2033.50 грн. – інфляційні втрати, 903.90 грн. – 3% річних, 6450.12 грн. – пеня; штрафні санкції за період з 01.04.2026 по 23.07.2026: 476.87 грн. – інфляційні втрати, 202.12 грн. – 3% річних.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п. 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати платежів за ст. 625 ЦК України та пені.

Воєнний стан в Україні введено указом Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року, починаючи з 05:30 цього ж дня. Режим неодноразово продовжувався і триває досі.

У даному випадку, інфляційні втрати, 3% річних та пеню нараховані позивачем в період дії воєнного стану.

Відтак, вимога позивача про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 10 066.54 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 907.69 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 625, 626, 639, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10.06.2025 в розмірі 21 575 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 907 (дев`ятсот сім) грн. 69 коп.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий