Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №570/2376/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2376/26

Номер провадження 2/570/2156/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі

судді Коробова С.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

секретаря судового засідання Данчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи вимогу тим, що на підставі судового наказу, виданого 16 листопада 2023 року Рівненським районним судом Рівненської області у справі № 570/5591/23, з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Позовну вимогу мотивовано тим, що під час видачі судового наказу не було враховано стан здоров`я позивача, який потребує постійного лікування, регулярних медичних обстежень і відповідних витрат. Позивач зазначив, що копію судового наказу фактично отримав лише 3 лютого 2026 року, оскільки з 28 квітня 2023 року проходить військову службу за мобілізацією у складі Збройних Сил України та виконує службово-бойові завдання. На його думку, витрати, пов`язані зі станом здоров`я, істотно погіршили його матеріальне становище. Позивач також послався на поліпшення матеріального становища відповідачки у зв`язку з набуттям нею у 2024 році корпоративних прав у ТОВ «ЛАМІДА» номінальною вартістю 90 000 грн і подальшим збільшенням статутного капіталу товариства.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд:

Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2023 року у справі № 570/5591/23, до 1/5 частини заробітку (доходу) позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття, шляхом перерахування 30 відсотків на рахунки дітей в Ощадбанку та 70 відсотків на рахунок ОСОБА_3 на кожну дитину.

У пунктах 2 і 3 прохальної частини позову позивач просив витребувати в ГУ ДПС у Рівненській області відомості про доходи відповідачки за 2023–2026 роки та в зазначеному ним управлінні НБУ інформацію про відкриті на її ім`я рахунки за цей період. Ці звернення за своїм змістом є клопотаннями про витребування доказів, які підлягають процесуальному вирішенню за статтею 84 ЦПК України, а не самостійними матеріально-правовими вимогами до відповідачки.

Позивач також послався на статті 179, 186 СК України та статті 30, 32 ЦК України, вважаючи запропонований ним порядок перерахування коштів таким, що забезпечить права дітей і цільове використання аліментів. У судових дебатах на обґрунтування цих доводів він навів постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 756/12781/23.

Відповідачка ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Воронюк К. Ю. подала відзив на позовну заяву, у якому позовну вимогу не визнала та просила відмовити в її задоволенні. Зазначила, що судовий наказ виконується у межах виконавчого провадження ВП № 73521676 з листопада 2023 року, відрахування з доходу позивача здійснюються регулярно, заборгованість відсутня, тому позивач був обізнаний про стягнення аліментів. Представник відповідачки вказала, що позивач є працездатним, отримує грошове забезпечення військовослужбовця, а також заробітну плату в ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА». Діагностовані у нього хронічні захворювання виникли задовго до визначення розміру аліментів і не призвели до втрати працездатності чи встановлення інвалідності. Щодо ТОВ «ЛАМІДА» представник зазначила, що майно юридичної особи відокремлене від майна її учасника, товариство є збитковим, має кредитні зобов`язання, а дивіденди відповідачці не нараховувалися і не виплачувалися. Відповідачка також послалася на значні систематичні витрати на лікування, навчання, харчування, одяг та інші потреби дітей.

Відповідачка заперечувала проти перерахування частини аліментів на окремі рахунки дітей та посилалася на використання коштів для їх утримання, лікування і навчання. У поданих запереченнях також заявлено прохання стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 червня 2009 року, від якого мають двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти постійно проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2023 року у справі № 570/5591/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно (але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), починаючи з 24 жовтня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі відкрито виконавче провадження ВП № 73521676. Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості від 29 квітня 2026 року № 14665 вбачається, що стягнення аліментів проводиться регулярно з доходів боржника, станом на 1 квітня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

За відомостями про доходи, наведеними сторонами, позивач отримує грошове забезпечення військовослужбовця у військовій частині НОМЕР_1 та виплати від ТОВ «ЕЛІТ-УКРАЇНА». На підтвердження доводів про стан здоров`я та необхідність лікування позивач посилається на медичні документи, зокрема довідки ВЛК від 26 квітня 2023 року № 14 та від 7 червня 2024 року, а також на документи про витрати на лікування та діагностику, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

Відповідачка посилається на отримання заробітної плати в межах 10 000–13 000 грн на місяць, набуття у квітні 2024 року частки у статутному капіталі ТОВ «ЛАМІДА» номінальною вартістю 90 000 грн, збитковість товариства та відсутність виплати їй дивідендів. За наведеними нею даними фінансової звітності чистий збиток товариства за 2025 рік становив 674 тис. грн.

Матеріалами справи підтверджується, що діти сторін потребують постійних витрат на лікування, навчання, харчування, одяг і розвиток. Донька ОСОБА_6 проходить офтальмологічне лікування, перенесла хірургічне втручання та потребує спеціальної корекції зору. Син ОСОБА_7 має ортопедичні показання та потребує індивідуальних ортопедичних виробів. Діти також відвідують заняття з іноземної мови.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину є найважливішим обов`язком матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд враховує статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». У справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine, заява № 31111/04, рішення від 7 грудня 2006 року, § 54) ЄСПЛ наголосив на необхідності справедливого балансу інтересів батьків і дитини, із приділенням особливої уваги інтересам дитини, які залежно від їх характеру та важливості можуть переважати. Це рішення стосувалося батьківських прав, а не визначення частки аліментів. Суд застосовує наведений загальний принцип, не виводячи з нього автоматичної заборони зменшувати аліменти або обов`язковості частки 1/3.

У справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року, §§ 23, 25) ЄСПЛ пояснив, що обсяг мотивування залежить від обставин справи; суд не зобов`язаний докладно відповідати на кожен аргумент, однак не може залишити без розгляду конкретний, доречний та важливий довід. З огляду на цей стандарт істотними для вирішення цього спору є доводи про стан здоров`я та витрати позивача, доходи обох сторін, корпоративні права відповідачки, потреби дітей, використання аліментів і запропонований порядок їх сплати.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Стаття 182 СК України вимагає враховувати здоров`я та матеріальне становище дітей і платника, інших утриманців, майно та майнові права платника, передбачені законом відомості про його витрати й інші істотні обставини. Висновок про зменшення аліментів ґрунтується на сукупній оцінці цих обставин. Доведення повної неможливості сплати не є універсальною законодавчою умовою для задоволення позову.

Мінімальний гарантований розмір аліментів за частиною другою статті 182 СК України становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка 1/3 доходу на двох дітей у наказному провадженні передбачена частиною п`ятою статті 183 СК України та пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України. Ця частка не є незмінною. Запропонована позивачем мінімальна межа у 100 відсотків прожиткового мінімуму сама собою не доводить достатності зменшеного платежу для конкретних дітей.

Частина сьома статті 170 ЦПК України прямо надає боржнику за таким судовим наказом право на позов про зменшення аліментів. Тому посилання позивача на невраховані під час видачі наказу індивідуальні обставини потребують оцінки за статтею 182 СК України; їх не можна відхилити лише тому, що вони існували до видачі наказу. Водночас доводи про подальшу зміну становища сторін оцінюються за статтею 192 СК України.

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частин другої, третьої статті 150 та статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою – третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 7 червня 2024 року у справі № 562/3422/23 зазначив, що розмір аліментів не є незмінним, а значне погіршення матеріального становища платника може бути підставою для їх зменшення. Водночас у тій справі Верховний Суд залишив судові рішення про відмову в позові без змін, оскільки після визначення аліментів не було встановлено суттєвих змін у матеріальному стані або стані здоров`я платника, які б свідчили про неможливість сплачувати їх у визначеному розмірі. Такий підхід застосовується при оцінці підстав, передбачених статтею 192 СК України, з урахуванням конкретних доказів у кожній справі.

Позивач пов`язує зменшення аліментів зі станом здоров`я та витратами, а також із майновим становищем відповідачки. Його військова служба розпочалася 28 квітня 2023 року, до видачі судового наказу. Сам факт проходження військової служби не доводить подальшого погіршення матеріального становища та не є самостійною підставою для зменшення аліментів. Правове значення мають фактичні матеріальні можливості платника, зокрема склад і розмір його виплат та необхідні витрати. Отримання копії наказу лише у лютому 2026 року також не є самостійною матеріально-правовою підставою для зменшення платежів і водночас не позбавляє позивача права на цей позов.

Для вирішення питання про вплив стану здоров`я на розмір аліментів значення мають характер захворювання, необхідність і періодичність лікування, розмір пов`язаних із ним витрат та їх співвідношення з доходами позивача. Давність діагнозу не виключає пізнішого погіршення здоров`я або збільшення витрат. Придатність до військової служби та відсутність інвалідності не спростовують потреби в лікуванні. Водночас самі собою відомості про захворювання та витрати на лікування не визначають належної частки аліментів без установлення їх впливу на матеріальні можливості платника і співвіднесення цих можливостей із потребами дітей. Відсутність інвалідності або давність захворювання не становлять самостійних мотивів відмови в цьому позові.

Набуття відповідачкою корпоративних прав є майновою обставиною, що має значення для спору. Проте номінальна вартість частки не тотожна її ринковій вартості або доходу учасника; активи товариства не є особистими коштами відповідачки. Збитковість підприємства та невиплата дивідендів також самі собою не доводять відсутності вартості частки. Для висновку про поліпшення матеріального становища значення мають дійсна вартість набутих прав, джерела їх придбання, доходи та інші вигоди відповідачки. Посилання лише на набуття частки та збільшення статутного капіталу товариства не обґрунтовує висновку про достатність зменшеної участі батька в утриманні дітей.

Передання позивачем дітям часток квартири враховується як майнове забезпечення дітей. Однак право власності на житло саме собою не підтверджує отримання доходу, достатнього для їх поточних потреб, і не припиняє аліментного обов`язку. Припинення права на аліменти у зв`язку з переданням нерухомого майна регулюється спеціальними умовами статті 190 СК України; звичайний договір дарування не можна автоматично прирівнювати до такого договору.

При оцінці достатності аліментів суд враховує вік дітей, їхні потреби у лікуванні та навчанні, харчуванні, одязі і житлі. Повсякденна участь матері в утриманні й догляді також має значення. Рівність обов`язків батьків не означає обов`язкового арифметичного поділу кожної витрати навпіл. Відсутність заборгованості позивача підтверджує виконання наявного обов`язку, але сама собою не спростовує можливості зміни його матеріального становища.

Щодо прохання перераховувати 30 відсотків аліментів на рахунки дітей суд виходить із такого. За статтею 179 СК України аліменти є власністю дитини, а одержувач розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в її інтересах. Частина друга статті 186 СК України передбачає можливість внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України в разі нецільового витрачання аліментів. Отже, такий спосіб захисту допускається законом, проте потребує встановлення відповідних обставин.

За статтями 12, 81 ЦПК України позивач повинен довести обставини нецільового використання аліментів, на які він посилається як на підставу заявленої вимоги. Матеріали справи не містять висновку органу опіки та піклування за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів. Разом з тим сам по собі цей факт не підтверджує нецільового витрачання коштів; вирішальним є зміст і достатність доказів, поданих на підтвердження заявленої підстави. У цій справі належних і достатніх доказів використання відповідачкою аліментів поза інтересами дітей позивач не подав. Відсутність чеків на всі повсякденні побутові витрати також не є достатнім доказом використання коштів на особисті потреби одержувачки чи інших осіб.

У постанові від 17 травня 2021 року у справі № 552/3611/19 Верховний Суд зазначив, що одного лише факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для зменшення їх розміру, якщо це порушуватиме права дитини, а відсутність усіх фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом використання аліментів на особисті цілі одержувача або на потреби, не пов`язані з утриманням і вихованням дитини. Отже, питання нецільового використання потребує оцінки конкретних доказів у їх сукупності.

Витрати на офтальмологічне лікування доньки, забезпечення ортопедичних потреб сина та навчання дітей за своїм призначенням відповідають інтересам дітей. Набуття відповідачкою частки в товаристві без установлення джерела коштів не дає підстав вважати, що для цього використано саме аліменти. Самого припущення про можливе використання аліментів на особисті потреби одержувачки недостатньо для застосування частини другої статті 186 СК України. Нецільовий характер витрачання встановлюється на підставі сукупності доказів, а не лише розміру отриманих коштів або наявності у відповідачки іншого майна.

Посилання на статті 30, 32 ЦК України і частину третю статті 179 СК України не встановлює обов`язкового розподілу аліментів у пропорції 30/70. Станом на дату рішення Давиду виповнилося 16 років, Софії — 10 років; обсяг їхньої цивільної дієздатності є різним і визначається, зокрема, статтями 31, 32 ЦК України. Право неповнолітньої дитини самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними не тотожне праву платника на власний розсуд змінити встановлений судом порядок їх сплати. Наявність такого права у неповнолітньої дитини сама собою не доводить підстав заявленої платником вимоги за статтею 186 СК України. Бажання платника накопичувати частину коштів також не доводить нецільового використання аліментів одержувачкою.

Посилання позивача на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 756/12781/23 суд оцінює з урахуванням її подальшого касаційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2026 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог про встановлення факту нецільового використання аліментів і зобов`язання внести раніше сплачені аліменти на рахунки дітей скасовано: провадження щодо окремої вимоги про встановлення такого факту закрито, а у вимозі про внесення вже сплачених сум на рахунки дітей відмовлено. Верховний Суд наголосив, що передбачені статтею 186 СК України позов про зменшення розміру аліментів або позов про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини можуть стосуватися лише майбутніх аліментів.

Отже, наведена постанова Верховного Суду не виключає можливості заявлення ОСОБА_1 вимоги щодо внесення частини майбутніх аліментів на особисті рахунки дітей, оскільки такий спосіб захисту передбачений частиною другою статті 186 СК України. Однак його застосування залежить від установлення нецільового витрачання аліментів одержувачкою. Докази, досліджені у цій справі, такої обставини не підтверджують. Висновки Верховного Суду враховуються відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, а фактичні обставини та докази у цій справі оцінюються судом самостійно.

Оцінивши доводи сторін про матеріальне становище, здоров`я, потреби дітей та порядок використання коштів, суд не встановив достатніх підстав для зменшення аліментів із 1/3 до 1/5 доходу та для перерахування 30 відсотків майбутніх платежів на рахунки дітей у запропонованому позивачем порядку. Відмова охоплює обидві складові прохання, викладеного в пункті 1 позовної заяви, а не лише зміну частки доходу.

За статтею 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові сплачений позивачем судовий збір залишається за ним. Питання про розподіл витрат відповідачки на професійну правничу допомогу буде вирішено додатковим рішенням у порядку, передбаченому статтями 246, 270 ЦПК України, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України та доказів, поданих у встановлений законом строк. Цим рішенням розмір зазначених витрат та сума їх можливого відшкодування не визначаються.

На підставі ст.ст. 141, 179–183, 186, 190, 192 СК України, статтями 31, 32 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 84, 89, 137, 141, 170, 246, 258, 259, 263–265, 268, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Коробов С.О.