Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №569/18749/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа №569/18749/26

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб у Рівненському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що зроблено актовий запис за №1047, та видане Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (додаток №1). Після державної реєстрації шлюбу обидва подружжя залишили прізвище « ОСОБА_5 ». Спільних малолітніх або неповнолітніх дітей сторони не мають, тому цей позов не пов`язаний із вирішенням будь-яких питань, що стосуються неповнолітніх осіб. Фактично шлюбні (подружні стосунки між позивачем і відповідачкою припинено. Спільне господарство не ведеться, сім`я як соціальна єдність не існує, взаємної підтримки, поваги та довіри між подружжям не збережено. Причинами розпаду шлюбу є цілковита втрата взаєморозуміння, розбіжність життєвих поглядів та інтересів, тривала внутрішня відстороненість сторін одна від одної. Незважаючи на те, що сторони формально проживають за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного господарства,, не мають спільного бюджету, а їхні побутові та особисті стосунки припинено. Проживання за однією адресою зумовлене виключно об`єктивними житловими обставинами і не свідчить про збереження шлюбних відносин. Позивач глибоко переконаний у неможливості та недоцільності подальшого спільного життя з відповідачкою та в тому, що збереження шлюбу суперечить дійсним інтересам обох сторін. Примирення між сторонами неможливе, підстав для надання судом строку для примирення, передбаченого статтею 111 Сімейного кодексу України, немає. Спорів щодо поділу спільного майна подружжя та щодо стягнення аліментів у межах цієї справи позивач не заявляє, відповідні вимоги,, у разі їх виникнення, будуть предметом окремого провадження.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11 вересня 2026 року з повідомленням (викликом) сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді та заперечень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, відповідач заперечує проти надання строку для примирення, спільний побут між сторонами не ведеться, відсутні спільні інтереси, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила надати строк для примирення, вважає, що чоловік може передумати розводитися, заперечує пооти позовних вимог позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог..

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 липня 2017 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, за актовим записом № 1047 між сторонами було зареєстровано шлюб, що стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , що видане 18 липня 2017 року.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що подружнє життя у нього з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам.

Відповідач позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, просила надати строк для примирення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач просила надати термін на примирення.

При цьому суд зауважує, що позивач заперечує проти надання терміну на примирення, оскільки між ним та відповідачем склалися обставини, що унеможливлюють примирення.

Як вбачається із матеріалів справи позовну заяву позивачем подано 06 серпня 2026 року, тобто відповідачу було достатньо часу для примирення, однак сторони не дійшли згоди.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вона намагалася примиритися з позивачем і такі її намагання ним були відхилені.

Суд наголошує, що шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Таким чином, з`ясувавши дійсні взаємостосунки сторін, мотиви розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 18 липня 2017 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, за актовим записом №1047 - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Суддя -