Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №569/21007/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21007/26

1-кп/569/3505/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026180000000328 від 27.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верба, Дубенського району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

1.1. 02.09.2026 з Рівненської обласної прокуратури до Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026180000000328 від 27.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.

1.2. Ухвалою Рівненського міського суду від 04.09.2026 призначено підготовче судове засідання.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Згідно з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Також, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Наказом МОЗ України 09.04.2008 № 189 затверджено «Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності» (далі - Наказ), яким визначається повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (далі - ЛКК).

У відповідності до п. 1 Розділу ІІІ Наказу, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.

Крім того, п. п. 1 п. 3. Розділу ІІІ Наказу визначено, що до основних завдань ЛКК належить видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку.

Відповідно до положень вказаного Наказу комісія вирішує питання експертизи непрацездатності тільки після особистого огляду хворого і вивчення даних медичного обстеження за представленням лікуючого лікаря і завідувача відділенням, однією із функцій ЛКК є видача висновків про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування.

Також, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» (далі - Висновок), затвердженою наказом МОЗ України від 03.03.2021 № 407 (в редакції наказу МОЗ України від 27.11.2025 № 1811, зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 05.12.2025 № 1850), визначено порядок видачі та заповнення вказаного Висновку.

Вказаний Висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація).

Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги та заповнюється членами лікарсько-консультативної комісії на підставі форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» або форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Висновок підписується членами ЛКК, із проставленням дати видачі, після чого засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я та надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідно до п. п. «а, ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України голова та члени лікарсько-консультативної комісії є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з 28.01.2026 по 06.03.2026 ОСОБА_4 висловив прохання ОСОБА_6 , надати йому неправомірну вигоду для себе у вигляді грошових коштів за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням членів лікарсько-консультативної комісії одного з медичних закладів Рівненської області, щодо складання та видачі цими особами документів, які будуть підставами для отримання ОСОБА_6 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та, в подальшому, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе в загальній сумі 2000 доларів США за наступних фактичних обставин.

Зокрема, 28.01.2026, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_4 у ході спілкування із використанням засобів мобільного зв`язку із ОСОБА_6 , який проходив лікування у КНП «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Костопільської міської ради Рівненської області дізнався, що останній є особою призовного віку, не має відстрочки від призову на військову службу та може бути призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації, однак потребує оформлення медичних документів батьку для встановлення наявності порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

У подальшому, 09.02.2026, приблизно о 11 годині 37 хвилин, ОСОБА_4 у ході особистого спілкування із ОСОБА_6 за адресою: вул. Волинської Дивізії, буд. 29, м. Рівне, повідомив останньому, що медичні документи щодо наявності захворювань можуть будуть підставами для встановлення його батьку наявності порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Одночасно, лише за умови надання ОСОБА_6 для ОСОБА_4 неправомірної вигоди, останній, маючи певні зв`язки та знайомства серед медичних працівників медичних закладів Рівненської області, висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням голову та членів лікарсько-консультативної комісії одного з лікувальних закладів Рівненської області, для складання та видачі йому необхідних документів.

Так, ОСОБА_4 , 19.02.2026 приблизно о 13 годині 21 хвилин, перебуваючи на автомобільній стоянці поряд з торговим центром за адресою: вул. Степова, буд. 16, м. Рівне, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловив прохання ОСОБА_6 надати йому неправомірну вигоду для себе у розмірі 7000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 303 030 грн, та висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням голову та членів лікарсько-консультативної комісії одного із лікувальних закладів Рівненської області, з метою забезпечення надання ними висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду для батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який буде підставою для отримання ОСОБА_6 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Продовжуючи свої протиправні дії, охоплені єдиним умислом, ОСОБА_4 , 06.03.2026, близько 13 год 17 хв, перебуваючи на автомобільній стоянці поряд із кафе-баром «Невже», що знаходиться за адресою: вул. Костопільська, буд. 1, с. Лісопіль, Рівненський район, Рівненська область, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, одержав від ОСОБА_6 частину неправомірної вигоди для себе у сумі 2000 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на вказану дату становить 87 600 грн) за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням голову та членів лікарсько-консультативної комісії одного із лікувальних закладів Рівненської області, та повідомив, що решту суми неправомірної вигоди для нього необхідно передати після оформлення всіх документів.

Крім того, встановлено, що Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних у державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану» від 16.01.2024 №3549-IX (далі - Закон України №3549-IX) доповнено статтею 14-1 Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон України №1951-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України №1951-VIII передбачено створення Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста - персонального кабінету за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг.

Так, преамбулою Закону №1951-VIII передбачено, що закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Крім того, Закон України №1951-VIII визначає правові засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстр «Оберіг»), відомості якого відображає мобільний застосунок Міністерства оборони України «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

Відповідно до п. 5 Порядку, військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Крім того, згідно з п. 9 Порядку, військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.07.2024 № 879 «Деякі питання Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони» регламентує, що електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста функціонує у формі персоніфікованої веб-сторінки та/або мобільного додатка «ІНФОРМАЦІЯ_3» та призначений для надання та отримання інформації про персональні та службові дані суб`єкта отримання послуг, уточнення облікових даних, подання заяви (звернення, запиту) та інших документів на реєстрацію в системі електронної черги, а також отримання інших електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони.

Таким чином, електронний військово-обліковий документ, який відображається у мобільному застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3», є офіційним документом, що формується на підставі даних державних реєстрів, та у встановлених випадках прирівнюється до паперового документа і не потребує додаткового підтвердження іншими документами при його пред`явленні під час перевірки. Зокрема електронний військово-обліковий документ «ІНФОРМАЦІЯ_3» перевіряється на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Досудовим розслідуванням встановлено, що Особа_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на збут фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3», що надає завідомо неправдиву інформацію про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 29.05.2026 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), залучив для збуту такої програми у якості пособника ОСОБА_4 з метою підшукання замовників.

Так, 29.05.2026, близько 10 год 56 хв, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, на виконання попередньої домовленості із Особа_1, будучи раніше знайомим із ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з АЗС «ОЛАС», що знаходиться за адресою: вул. Київська, 108А, м. Рівне, у ході особистої зустрічі повідомив останньому про можливість встановлення фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3», який надає завідомо неправдиву інформацію про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Крім того, ОСОБА_8 повідомив про необхідність надання щомісячної плати у розмірі 15000 грн за використання та забезпечення функціонування фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3».

В подальшому, 29.05.2026 близько 16 год 44 хв, у ході телефонної розмови з використанням месенджера «WhatsApp», ОСОБА_6 висловив згоду для ОСОБА_4 на встановлення фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3» із наданням ним щомісячної оплати.

Пізніше, 16.06.2026, близько 14 год 23 хв, ОСОБА_4 , здійснюючи листування з використанням месенджера «WhatsApp» повідомив ОСОБА_6 про можливість зустрічі та встановлення фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також повідомив про необхідність надання грошової суми в розмірі 17000 грн, з яких 15000 грн є оплатою за встановлення фейкового мобільного застосунку, а 2000 грн необхідно передати з метою внесення в обліковий запис дійсного місця реєстрації ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, 17.06.2026, близько 19 год 20 хв, ОСОБА_4 в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_6 про місце зустрічі, а саме автомобільна стоянка поряд з АЗС «WOG» за адресою: вул. Польова, буд. 4, с. Бармаки, Рівненський район, Рівненська область.

Після чого, 17.06.2026, близько 19 год 43 хв, Особа_1, перебуваючи на автомобільній стоянці поряд з АЗС «WOG» за адресою: вул. Польова, буд. 4, с. Бармаки, Рівненська область, Рівненський район, в салоні автомобіля марки «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_1 , в присутності пособника ОСОБА_4 реалізував злочинний умисел щодо збуту фейкового мобільного застосунку (візуально схожого на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_6 .

Зокрема, Особа_1, продовжуючи протиправні дії, охоплені єдиним умислом, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , з використанням месенджера «Telegram», який забезпечував доступ до програмного забезпечення, за допомогою якого здійснювалася генерація, формування та відображення завідомо підробленого електронного військово-облікового документа, який за своїм зовнішнім виглядом, структурою, реквізитами, функціоналом та способом відображення інформації імітував офіційний електронний військово-обліковий документ, сформований засобами офіційного мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3» на підставі відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_2 та акаунт Інтернет-месенджеру «Telegram» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », діючи як користувач мережі Інтернет, надіслав та завантажив на мобільний телефон марки «ZTE Blade A51», з абонентським номером: НОМЕР_3 , ІМЕІ: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , файл з розширенням «apk» під назвою «eaEPn.apk», розміром 11,1 МВ.

Після чого, Особа_1 відкрив завантажений файл та надав доступ для інсталяції програми під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», що візуально відповідає офіційному мобільному додатку, що належить Міністерству оборони України.

Після отримання доступу до зазначеного програмного забезпечення на мобільному телефоні ОСОБА_6 , Особа_1 самостійно вніс персональні дані ОСОБА_6 за допомогою функціоналу фейкового мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3» та було сформовано персональний електронний кабінет військовозобов`язаного ОСОБА_6 , у якому відображався електронний військово-обліковий документ із завідомо неправдивими відомостями про наявність відстрочки від призову за мобілізацією у вигляді бронювання строком до 16.06.2027.

При цьому сформований електронний військово-обліковий документ за своїм зовнішнім виглядом, інтерфейсом, структурою, способом відображення інформації, візуальним оформленням та реквізитами імітував офіційний електронний військово-обліковий документ, який формується засобами офіційного мобільного застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджує фактичне використання програмного забезпечення для незаконного формування завідомо підробленого офіційного електронного документа та його збут.

Реалізовуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливу мету, за надання послуги встановлення фіктивного мобільного додатку «ІНФОРМАЦІЯ_3» безпосередньо Особа_1 отримав від ОСОБА_6 заздалегідь обумовлену суму грошових коштів у розмірі 17000 тис грн.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи, як пособник, своїми діями сприяв зустрічі ОСОБА_6 та Особа_1, де останній діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, а також те, що вищевказаний застосунок є завідомо підробленим, безпосередньо виконавши об`єктивну сторону кримінально-караного діяння, збув фейковий мобільний застосунок (візуально схожий на оригінал) «ІНФОРМАЦІЯ_3» для ОСОБА_6 , який має усі необхідні реквізити та юридично значущий характер та дає останньому, котрий відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є особою призовного віку, право відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та у пособництві в збуті завідомо підробленого офіційного документа, який видається уповноваженим державним органом та надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання такого документа іншими особами, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.

3. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості

31.08.2026 між прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, у виді штрафу та обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Окрім зазначеного, угодою передбачені наслідки її укладення та затвердження, визначені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання викладені у ст. 476 КПК України.

4. Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтвердила добровільність укладання угоди сторонами, зазначила про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просила затвердити її. Наголосила, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого. За твердженням прокурора, умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань обвинуваченим не є неможливим для нього.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що угода укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось, повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюється.

Вказав, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Обвинувачений зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки невиконання угоди.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості. Наголосив на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Також захисник підтвердив, що був залучений до процедури укладання угоди з моменту її ініціювання та роз`яснив обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання. Просив при призначенні покарання врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та долучені до угоди документи, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов таких висновків.

5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

В даному кримінальному провадженні угода між прокурором та ОСОБА_4 складена та підписана 31.08.2026 у присутності захисника, адвоката - ОСОБА_5 , про що сторони підтвердили і в судовому засіданні та пояснили, що угоду про визнання винуватості укладено за ініціативою обвинуваченого, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

У п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано).

Судом встановлено, що між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, та відповідно до примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, яке належить до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в угоді та обвинувальному акті, не встановлено ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у співучасті, а також відсутні відомості про заподіяння збитків чи шкоди внаслідок вчинення правопорушень.

Вказані обставини свідчать про дотримання вимог п.п. 1, 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до змісту обвинувального акта, у цьому кримінальному провадженні потерпілих немає.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.

Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.

5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.

Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу.

В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у своєчасному розкритті кримінального правопорушення, що забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Суд вважає, що наявність суспільного інтересу також полягає в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами та у сприянні формуванню у суспільства невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Сам обвинувачений та інші особи мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості суспільному інтересу.

5.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Суд враховує, що в кримінальному провадженні відсутні потерпілі.

Крім того, з дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

5.4. Щодо добровільності укладення угоди.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

Прокурор також вказала на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, та дійшов висновку, що укладення угоди відповідає дійсній волі сторін.

5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження, внести кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок для підтримки Збройних Сил України.

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою винуватість, підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надавши відповідні показання.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.08.2026 вбачається, що ОСОБА_4 сплатив 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок для підтримки Збройних Сил України.

Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Також, в судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і інші обов`язки є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.

Наведене у своїй сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченим взятого на себе зобов`язань за умовами угоди.

5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченим у присутності захисника обґрунтовано свідчить про існування підстав для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.

5.7. Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України.

За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, у випадку досягнення такої домовленості.

Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом угоди про визнання винуваті сторони погодили покарання: за ч. 2 ст. 369-2 КК України - у виді штрафу в розмірі 5000 (п`яти тисяч) 153 (ста п`ятдесяти трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 87 000 (вісімдесят сім тисяч) 601 ( шістсот одна) гривня; за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, раніше несудимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Суд також враховує обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його позитивні характеристики, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щирого каяття, що ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної діяльності, осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, відсутність заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, демонстрацію готовності понести заслужене покарання, зокрема внесення коштів на загальну суму 50 000 гривень на спеціальний рахунок для отримання благодійної допомоги військовій частині НОМЕР_5 з метою підтримки Збройних Сил України, що свідчить про жертовність, бажання брати участь у суспільному житті та відсічі збройної агресії проти України, суд прийшов до висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у виді штрафу та обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Таким чином, на переконання суду, узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання, буде відповідати тяжкості вчинених правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

6. Висновки суду

З урахуванням встановлених обставин, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Щодо арешту майна

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24.07.2026 накладено арешт на мобільний телефон «iPhone Xr», модель MT2E2LL/A, IMEI НОМЕР_6 , з сім-картою № НОМЕР_7 , із зеленим чохлом.

Оскільки зазначений арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів, враховуючи, що потреби у використанні як доказів вказаної речі немає, отже арешт належить скасувати.

7.2.Щодо речових доказів

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує речовий доказ: мобільний телефон «iPhone Xr», модель MT2E2LL/A, IMEI НОМЕР_6 , з сім-картою № НОМЕР_7 , із зеленим чохлом, повернути ОСОБА_4 .

7.3. Щодо спеціальної конфіскації

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, були предметом кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 отримано неправомірну вигоди в розмірі 2000 (двох тисяч) доларів США, що становить 87000 (вісімдесят сім тисяч) 600 (шістсот) гривень, які ним були використані.

Відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України якщо конфіскація грошей зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Враховуючи вищевикладене, слід застосувати положення ст. ст. 96-1, 96-2 КК України та конфіскувати співмірну суму, отриману ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди грошових коштів, а саме 87000 (вісімдесят сім тисяч) 600 (шістсот) гривень.

7.4. Запобіжні заходи

Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді від 22.07.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 66 560 (шістдесят шість п`ятсот шістдесят) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Застава за ОСОБА_4 внесена ОСОБА_10 .

Отже, на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого діє запобіжний захід у вигляді застави. Враховуючи відсутність нарікань на процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та його поведінку під час судового провадження, яка свідчить про те, що визначений розмір застави був достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді застави після набрання вироком законної сили. Внесені заставодавцем кошти підлягають поверненню.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 376, 468-470, 472-476, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.08.2026 між прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026180000000328 від 27.08.2026.

2. Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 2 ст. 369-2 КК України - у виді штрафу в розмірі 5153 (п`ять тисяч сто п`ятдесят три) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 87 601 (вісімдесят сім тисяч шістсот одна) гривня;

- за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

3. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

4. Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24.07.2026 на мобільний телефон «iPhone Xr», модель MT2E2LL/A, IMEI НОМЕР_6 , з сім-картою № НОМЕР_7 , із зеленим чохлом.

5. Після набрання вироком законної сили, речовий доказ: мобільний телефон «iPhone Xr», модель MT2E2LL/A, IMEI НОМЕР_6 , з сім-картою № НОМЕР_7 , із зеленим чохлом - повернути ОСОБА_4 .

6. Після набрання вироком законної сили скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 22.07.2026 запобіжний захід у вигляді застави. Повернути ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_8 ) заставу у розмірі 66 650 (шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят) гривень, внесену на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 22.07.2026.

7. На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити у власність держави грошові кошти в сумі 87 600 (вісімдесят сім тисяч шістсот) гривень, належні обвинуваченому ОСОБА_4 .

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

9. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

10. Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_11