Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №569/20760/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

представника відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Буза В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України звернулася ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якій просить суд скасувати постанову поліцейського, інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Полюхович В.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 7752179 від 20.08.2026, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, у зв?язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права через неповне з`ясування обставин та невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи. Позивачка зазначає, що в оскаржуваній постанові їй інкриміновано здійснення з`їзду з місця ДТП та порушення п. 2.10.в ПДР України («Переміщення транспортних засобів або предметів, що причетні до ДТП»), однак відповідач протиправно кваліфікував такі дії за ст. 125 КУпАП (інші порушення правил дорожнього руху), тоді як залишення місця дорожньо-транспортної пригоди у разі доведеності причетності регулюється спеціальною нормою - ст. 122-4 КУпАП. Крім того, позивачка наголошує на повній відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, та зазначає, що сам по собі факт винесення оскаржуваної постанови не може слугувати беззаперечним доказом вини, оскільки в силу положень ст. 71 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Від представника відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Буза В.О. до суду надійшов відзив із запереченнями на позовні вимоги. У відзиві зазначено, що 20.08.2026 о 15 год. 42 хв. на лінію «102» надійшло повідомлення від іншого учасника ДТП про те, що на парковці по вул. Студентській, 34 у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen (днз НОМЕР_1 під керуванням позивачки ОСОБА_1 ) та мотоцикла Lifan (днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 ). Під час опрацювання виклику працівники поліції встановили, що після зіткнення транспортних засобів водії з`їхали з місця ДТП. У зв`язку з цим відносно позивачки було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, а також винесено оскаржувану постанову за ст. 125 КУпАП за порушення п. 2.10.в ПДР України (не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди). Відповідач наголошує, що посилання позивачки на те, що такі дії мали кваліфікуватися за ст. 122-4 КУпАП, є помилковим та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм законодавства. Зокрема, диспозиція ст. 122-4 КУпАП та п. 2.10 «а» ПДР України регулюють залишення місця ДТП (приховування факту пригоди), натомість підпункт «в» пункту 2.10 ПДР України встановлює окремий обов`язок водія не знімати транспортний засіб та предмети з місця події до її оформлення. Представник відповідача підкреслює, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог статті 283 КУпАП та Інструкції № 1395, на підставі всебічного з`ясування обставин і матеріалів відеофіксації. Водночас позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на спростування факту вчинення правопорушення, а її незгода з рішенням поліцейського не є підставою для його скасування. У зв`язку з цим просять відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 вересня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 8-9)

Від представника відповідача Буза В.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 14-22)

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 20.08.2026 о 15 год. 42 хв. на лінію «102» надійшло повідомлення від іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 про те, що за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 34 (на парковці біля закладу «Піцагонія») сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: мотоцикла Lifan LF175-2E, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водійки ОСОБА_1 .

Під час опрацювання виклику працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області було встановлено, що після зіткнення транспортних засобів учасники події спочатку намагалися врегулювати ситуацію самостійно, у зв`язку з чим здійснили переміщення (з`їзд) транспортних засобів з місця ДТП, однак згодом не дійшли згоди щодо відшкодування та звернулися до поліції для оформлення матеріалів пригоди.

За результатами оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, поліцейським інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Полюховичем В.М. відносно водійки ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, а також винесено оскаржувану постанову серії ЕНА № 7752179 від 20.08.2026 (а.с. 6)

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП (у вигляді попередження) із посиланням на те, що 20.08.2026 о 17:11:14 (час фіксації у постанові) у м. Рівне по вул. Студентській, 34 водійка, будучи учасником ДТП, здійснила з`їзд з місця ДТП, чим порушила вимоги підпункту «в» пункту 2.10 Правил дорожнього руху («Переміщення транспортних засобів або предметів, що причетні до ДТП»).

На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем надано до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відеотрансляцію з портативного відеореєстратора поліцейського, на яких зафіксовано спілкування працівників поліції з учасниками події та обставини оформлення адміністративних матеріалів.

В судовому засіданні представник відповідача Буза В.О. підтримала правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, наголосила на правомірності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, а також просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, залишивши рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ч. 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.10 а в ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний в тому числі: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Статтею 125 КУпАП передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, за які передбачено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності та має сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На підставі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи, яке може бути оскаржене до суду з метою перевірки його законності та обґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7752179 від 20.08.2026, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП із посиланням на порушення нею вимог п. 2.10 «в» ПДР України (здійснення з`їзду з місця ДТП, тобто переміщення транспортного засобу, що має причетність до пригоди).

Водночас суд критично ставиться до такої кваліфікації дій позивачки з огляду на наступне. Відповідно до положень КУпАП та ПДР України, у разі залишення місця дорожньо-транспортної пригоди учасником, причетним до неї, такі дії за своєю правовою сутністю та у разі наявності відповідних ознак підлягають кваліфікації за спеціальною нормою, а саме за ст. 122-4 КУпАП («Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди»). Натомість ст. 125 КУпАП є загальною нормою («Інші порушення правил дорожнього руху») і не може застосовуватися до ситуацій, пов`язаних із залишенням місця ДТП чи переміщенням транспортних засобів після зіткнення, якщо такі дії утворюють самостійний склад іншого конкретного правопорушення або взагалі не містять складу правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

З матеріалів справи слідує, що учасники ДТП після зіткнення спочатку дійшли згоди не викликати поліцію та перемістили транспортні засоби, проте згодом звернулися до правоохоронних органів для оформлення матеріалів. Відповідач, складаючи щодо позивачки протокол за ст. 124 КУпАП за фактом вчинення ДТП, водночас кваліфікував переміщення транспортних засобів за ст. 125 КУпАП, не довівши належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу саме цього адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, тому постанову серії ЕНА № 7752179 від 20 серпня 2026 року належить скасувати та закрити провадження у справі.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовна вимога про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 9, 19, 20, 77, 139, 205, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського, інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Полюхович В.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 7752179 від 20.08.2026, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 14А, м. Рівне, Рівненська область, 33028 ЄДРПОУ 4010864656.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА