Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №569/20513/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20513/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши впорядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026186010000783 від 17.08.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, із базовою середньою освітою, не одруженої, не працюючої, не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2026 року, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи на законних підставах по АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вчиняючи дії, пов`язані з домашнім насильством щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинила фізичне насильство відносно чоловіка своєї доньки – ОСОБА_4 , а саме: нанесла не менше одного удару своєю ногою в область носа потерпілого, внаслідок чого спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа зі зміщенням з наявністю саден на переніссі поєднаного з крововиливами на нижній повіці правого ока та на нижній повіці лівого ока, які в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення і, в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Частиною 1 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор подав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні відповідно до ч.1ст. 302 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_4 подав заяву, яка додана до обвинувального акта, та в якій останній висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказав, що ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності.

Обвинувачена ОСОБА_3 у ході досудового розслідування беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, подала письмову заяву, згідно зякою беззаперечно визнає встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини і погодилася на розгляд кримінального провадження за її відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, ознайомлена з обмеженням її права на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України, а добровільність беззаперечного визнання винуватості та згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за відсутності обвинуваченої ствердила її захисник адвокат ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 4 ст.107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції відсутні. При цьому судом враховано, що учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені можливості оскаржити обставини, які ніким із них не оспорюються, в апеляційному порядку.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що пред`явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_3 доведено повністю та органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, а саме за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно з приписамист. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50,65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженої.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При цьому наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, свідчить про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах, передбаченихст. 69-1 КК України.

За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

З урахуванням викладених обставин у справі, особистості обвинуваченої, яка раніше не судима, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченої обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильства починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.

У свою чергу, програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_3 строком на 1 місяць, є доречним та необхідним.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Судові витрати відсутні.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 370-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Застосувати до обвинуваченого передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.

Організацію, виконання та проходження програми для кривдників покласти на Рівненську міську раду.

Речові докази диски – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6