Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №569/20435/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20435/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши впорядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026186010000637 від 04 липня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 ОСОБА_3 , 14.09.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 265 від 14.09.2025 солдат ОСОБА_3 , призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.09.2025 зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 68, 129-1 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Під час проходження військової служби старший солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов`язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Стаття 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно ч.2, ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену Законом.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі №569/4046/26, з метою забезпечення безпеки ОСОБА_4 , яка являється дружиною ОСОБА_3 , було видано обмежувальний, згідно якого до останнього визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців та встановлено: заборонити перебування ОСОБА_3 у місці спільного проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити наближатися ОСОБА_3 на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_3 спілкуватися із ОСОБА_4 протягом дії обмежувального припису.

Однак, солдат ОСОБА_3 , нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, своїми діями, які виразились в умисному невиконанні обмежувального припису, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, порушив встановлені судом заходи щодо тимчасових заборон та обмежень щодо перебування ОСОБА_3 у місці спільного проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборони наближатися на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_4 та заборони спілкуватися із ОСОБА_4 протягом дії обмежувального припису, чим заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомлений з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2026 у справі №569/4046/26 та обмежувальним приписом щодо нього, який полягав у тимчасовому обмеженні його прав строком на 6 (шість) місяців, а саме: перебувати у місці спільного проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , наближатися на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та спілкуватися із ОСОБА_4 , протягом дії обмежувального припису, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито ігноруючи вказане рішення суду, 18.06.2026 близько 21 год. 00 хв. перебував за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а також наблизився ближче, ніж на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , намагаючись вчинити домашнє насильство щодо останньої, чим порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2026.

Крім цього, ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел у вчиненні кримінального правопорушення, 07.07.2026, близько 19 год. 40 хв., прийшов до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а також наблизився ближче, ніж на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , де перебував до приїзду працівників поліції, чим знову порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2026.

Також, з тих же підстав відверто нехтуючи приписом суду, 28.07.2026 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, прийшов до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а також наблизився ближче, ніж на 300 метрів до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де перебував до приїзду працівників поліції, чим порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2026.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 , кваліфіковані за ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосовано судом.

Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч.2 ст.382 КПК України судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України. У своїй заяві обвинувачений також вказав, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

За вказаних обставин сторони кримінального провадження у судове засідання не викликалися та фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч.4 ст.107 КПК України).

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду і міри покарання обвинуваченому суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

А тому, призначення покарання за ст.390-1 КК України у виді обмеження волі буде відповідати тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого.

Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов`язків, оскільки, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації.

При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.

Питання про долю речових доказів та документів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.370-374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 /один/ рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_3 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Документи кримінального провадження № 12026186010000637 від 04 липня 2026 року залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_5