Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №568/1450/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/1450/26

Провадження № 3/568/731/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В.В.

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2

розглянувши матеріали, які надійшли від від батальйону №3 з обслуговування Дубенського району Полку патрульної УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше не притягався,

(права передбачені ст. 268 та ст. 270 КУпАП і вимоги ст. 63 Конституції України суддею роз`яснені),

В С Т А Н О В И В:

29.07.2026 о 22 год. 07 хв. на вул.Кременецька, 14, м. Радивилів, Дубенського району Рівненської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA SORENTO», н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керувати даним транспортним засобом, а саме, не отримував посвідчення водія відповідної категорії. .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Відповідно до положень ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно із п.2.1 «А» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, відомості про оскарження ним дій працівників поліції судді не надано.

Перед початком судового розгляду ОСОБА_1 суддею роз`яснено права відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а його законному представнику ОСОБА_2 суддею роз`яснено права відповідно до ст. 270 КУпАП та ст. 63 Конституції України

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, підтвердив обставини викладені у протоколах, у вчиненому розкаявся.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_2 пояснив, що син у вчиненому розкаявся, а він провів з ним бесіду про неприпустимість вчинення таких дій в подальшому.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено частинами 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному провадженні за формою, на відмінну від їх належності, що визначається як придатність таких доказів для використання їх за змістом.

При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії КПР1 №732324 від 29.07.2026 (а.с.2,3), а також клопотанням до нього (а.с.5);

- рапортом (а.с.4);

- - оглянутими в судовому засіданні відеозаписами, які містяться на диску(а.с.6) Вказаний відеозапис зроблено працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, в тому числі щодо безперервності запису згідно п. 5 вказаної Інструкції.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність є безумовне визнання вини та щиросердечне каяття, а також вчинення правопорушення особою у віці від 16-18 років.

Обставин, що обтяжують відповідальність – не встановлено.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер скоєного правопорушення, особистість правопорушника, який є неповнолітнім, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та вбачає, в розумінні ч.1, ч. 4 ст. 34 КУпАП обставин, які пом`якшують щире каяття та вчинення правопорушення неповнолітнім, та не вбачає в розумінні ст. 35 КУпАП обставин, які обтяжують відповідальність правопорушника і вважає за необхідне застосувати захід впливу відповідно нього згідно ст.ст.13,24-1 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44,51,121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173,174,185,190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Статтею 24-1КУпАП регламентовано, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Судом встановлено, що порушник вчинив це адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років.

Дані адміністративні правопорушення згідно ч. 2 ст. 13 КУпАП, хоча відносяться до переліку тих, на підставі, яких неповнолітні несуть відповідальність на загальних підставах, однак, враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, який щиро розкаюється у вчиненому, приходжу до висновку, що йому слід визначити покарання з числа регламентованих ст. 24-1 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне у відповідності до ст.24-1 КУпАП застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 заходи впливу у вигляді попередження.

Оскільки відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.

Заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями в розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку. Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, стягнення судового збору не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 24-1, 126, 283, 284 КУпАП суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП та застосувати до нього захід впливу, що застосовується до неповнолітніх, відповідно до ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК