Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №742/3558/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 742/3558/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/707/26

Категорія - ч. 1 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № 12026275420000153 від 12.06.2026, за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Дружба, Шосткинського району, Сумської області, громадянки України, заміжньої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, зі слів – офіційно непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 15.04.2026 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень,

обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановила:

Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, повністю приєднано покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.04.2026 у виді штрафу, та остаточно призначено покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.04.2026 р. у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, визначено виконувати самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду визначено обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Стягнуто із ОСОБА_7 1444,08 грн процесуальних витрат на користь держави за проведення експертизи.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2026 року, близько 09 год 00 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , під час спільного відпочинку з потерпілим ОСОБА_9 та достеменно знаючи, що у останнього є належний йому велосипед, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, умисно вирішила заволодіти вказаним майном шляхом шахрайства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, того ж дня, близько 09 год 30 хв, ОСОБА_7 під приводом поїздки до власної квартири попросила у потерпілого ОСОБА_9 велосипед марки «CROOS» модель «XC2921», вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/125-26/8008-ТВ від 24.06.2026 р. становить 7 875,00 грн.

Потерпілий ОСОБА_9 , будучи введеним в оману та не підозрюючи про її злочинні наміри, надав усну згоду на тимчасове користування належним йому велосипедом. Після цього ОСОБА_7 , з метою звернення чужого майна на свою користь, покинула місце вчинення правопорушення, отримавши реальну можливість розпорядитися велосипедом на власний розсуд.

У подальшому, 09.06.2026 року, вона реалізувала його шляхом застави у Повному Товаристві «ЛОМБАРД №1» ТОВ «КОНТРАКТ-ГРУП І КОМПАНІЯ» за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Соборності, буд. 64 (договір застави №00000755716).

Не погодившись із вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій, просила вирок суду скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою за ч.1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, повністю приєднати покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.04.2026 у виді штрафу, та остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17000 грн – виконувати самостійно.

В решті вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, суд першої інстанції не виконав приписи ч. 2 ст. 59-1 КК України та не поклав на обвинувачену обмежувальні обов`язки, визначені п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. При цьому, визначив обмежувальні обов`язки при призначенні покарання за сукупністю вироків, у порядку ст. 71 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в такому разі не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України та імперативні вимоги ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити; обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить наступного.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину визнала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялася, погодилася на дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення норм кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За змістом статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції обґрунтовано враховано обставини, з якими закон пов`язує призначення покарання: ступінь тяжкості, фактичні обставини, особу обвинуваченої, її вік, стан здоров`я, формально позитивні характеристики за місцем проживання, те, що раніше судима, відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності, наявність обставин, які пом`якшують покарання, якими визнав щире каяття та відшкодування збитків, позицію потерпілого, який не має матеріальних претензій та правильно обрано вид і розмір покарання.

Одним із видів покарань, яке може бути застосоване судом до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, є пробаційний нагляд.

Вимогами ч. 1 ст. 59-1 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

При цьому ч. 2 ст. 59-1 КК України встановлено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а частиною 3 цієї ж статті визначено обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого. І законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Частиною 2 ст. 59-1 КК України встановлено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 72 КК України встановлено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Як встановлено з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, не виконав приписи ч. 2 ст. 59-1 КК України та не поклав на неї обмежувальні обов`язки із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів. При цьому, призначив обмежувальні обов`язки при призначенні покарання за сукупністю вироків, у порядку ст. 71 КК України.

Таким чином, призначення покарання у виді пробаційного нагляду без зазначення обов`язків є неправильним, оскільки не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України та імперативні положення ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Дана правова позиція щодо порядку призначення покарання у виді пробаційного нагляду кореспондується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.03.2025 року (справа 182/5470/24, провадження 21-728ск-25).

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_7 покарання з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, повністю приєднати покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.04.2026 у виді штрафу та остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу – виконувати самостійно.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4