Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №742/3010/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3010/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1826/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільни-х справ

головуючого - судді Стельмаха А.П.,

Супруна О.П., Шарапової О.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з -обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 318986232 від 03 листопада 2021 року в сумі 19 840 грн, із яких 5 000 грн – заборгованість за кредитом, 14 840 грн – заборгованість за процентами. Також позивач просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 318986232, за яким відповідач отримав 5 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку. Первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та відповідного реєстру прав вимоги. Надалі ТОВ «Таліон Плюс» відступило це право ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань із повернення кредиту та сплати процентів, позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора та перерахування відповідачу 5 000 грн. Також навів відомості про укладення договорів факторингу та включення вимоги до відповідача до відповідних реєстрів.

Підставою відмови в позові суд визначив ненадання первинних платіжних документів про фінансування ТОВ «Таліон Плюс» первісного кредитора за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Акт звірки взаємних розрахунків суд визнав недостатнім для підтвердження перерахування коштів, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом. Суд виходив із того, що позивач мав довести набуття права вимоги, проте не надав платіжних документів та не звернувся із клопотанням про їх витребування.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно визначив умови переходу права вимоги за договорами факторингу. Посилається на пункт 4.1 договору факторингу № 28/1118-01, за яким право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Зазначає, що реєстр № 165 підписано 21 грудня 2021 року та до нього включено вимогу до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором на суму 11 347 грн. Стверджує, що договір факторингу має рамковий характер, а конкретні вимоги індивідуалізуються в реєстрах, які підписуються протягом строку його дії. Тому укладення кредитного договору після укладення договору факторингу не перешкоджає відступленню права вимоги.

Щодо наступного відступлення скаржник зазначає, що за пунктом 4.1 договору факторингу № 04/1225-01 право вимоги переходить із моменту підписання акта приймання-передачі реєстру. Посилається на реєстр № 2 від 04 грудня 2025 року, акт його приймання-передачі та платіжну інструкцію. Попередня оплата фінансування не визначена договорами як умова переходу права вимоги. Акт звірки та протокол узгодження предмета факторингової операції розглядає як додаткові докази виконання зобов`язань між попередніми кредиторами.

В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників та про відшкодування 3 993,60 грн судового збору за апеляційний перегляд і 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції. Загалом скаржник просить відшкодувати 19 656 грн судових витрат за обидві інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 318986232 (а.с. 28 зв. - 30). Електронний примірник договору містить відомості про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором MNV2Q23V, який відправлено 03 листопада 2021 року о 17 год 57 хв 39 с та введено того самого дня о 17 год 58 хв 32 с.

За пунктами 1.1–1.3 договору кредитний ліміт та сума першого траншу становили 5 000 грн. Перший транш мав бути повернений до 19 листопада 2021 року.

Пунктом 1.7 договору визначено, що кредитна лінія надається на 16 днів від дати отримання кредиту – до 19 листопада 2021 року. Цей строк названо дисконтним періодом.

Відповідно до пункту 1.8 договору дисконтний період та строк надання кредитної лінії могли продовжуватися за умови оплати всіх фактично нарахованих процентів і активування позичальником відповідної функції в особистому кабінеті або терміналі самообслуговування.

За пунктом 1.9.1 договору протягом первісного дисконтного періоду застосовується ставка 1,98 % на день. Таку саму індивідуальну ставку передбачено пунктом 1.9.2 за умови продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.8.

Пункт 1.9.3 передбачає застосування базової ставки 2,10 % на день у разі користування кредитом після дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів. Водночас абзац другий цього пункту містить застереження, що базова ставка протягом дисконтного періоду не застосовується, якщо вона перевищує 1,98 % на день. Розрахунок первісного кредитора не містить перерахунку первісних 16 днів за ставкою 2,10 %.

Пункт 1.10 зобов`язує позичальника не пізніше останнього дня дисконтного періоду оплатити всі фактично нараховані на цей день проценти. Пункт 1.11 передбачає повернення основної суми до закінчення дисконтного періоду, а в разі продовження за пунктом 1.12 – у строк, визначений пунктом 1.12.1. Таким чином, строки сплати процентів за дисконтний період та повернення основної суми визначено окремо.

Окремий механізм продовження передбачено пунктом 1.12 договору. За його змістом користування неповернутими коштами після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання нових траншів та є обставиною, з якою сторони пов`язали продовження строку кредитної лінії.

Пунктом 1.12.1 передбачено перенесення строку повернення основної суми кредиту на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а за ненадходження платежу – подальше перенесення щоразу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

За пунктом 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду передбачено нарахування 2,98 % на день.

Відповідно до пункту 5.2 строк дії договору може продовжуватися з урахуванням пунктів 1.8 та 1.12.1. Пунктом 5.3 проценти після закінчення строку дії договору, тобто після 90-го дня від закінчення дисконтного періоду, або після дострокового розірвання віднесено до процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Платіжним дорученням від 03 листопада 2021 року підтверджено перерахування 5 000 грн на платіжну картку відповідача (а.с. 40).

У відповіді АТ «Універсал Банк» від 12 червня 2026 року на ухвалу суду від 04 червня 2026 року зазначено, що картку з останніми цифрами 8403 емітовано на ім`я ОСОБА_1 . У період із 03 до 08 листопада 2021 року на неї зараховано 5 000 грн. Банк також підтвердив відповідність фінансового номера телефону номеру, зазначеному в кредитному договорі (а.с. 63).

За розрахунком первісного кредитора за первісний дисконтний період з 03.11.2021 по 19.11.2021 відображено 1 584 грн процентів. Надалі до 21 грудня 2021 року нараховано 4 768 грн за ставкою 2,98 % на день. 08 грудня 2021 року відображено платіж 5 грн, зарахований у погашення процентів. На дату відступлення вимоги ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок містить залишок кредиту 5 000 грн та процентів 6 347 грн, а саме: 1 584 грн + 4 768 грн - 5 грн = 6 347 грн (а.с. 16).

ТОВ «Таліон Плюс» за період із 22 грудня 2021 року до 16 лютого 2022 року включно нарахувало ще 8 493 грн процентів за період 22.12.2021-16.02.2022 по 149 грн на день (а.с. 17).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого надалі продовжувався додатковими угодами. Право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 318986232 включено до реєстру прав вимоги № 165 від 21 грудня 2021 року. 04 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01. Відповідно до наведеного судом змісту витягу з реєстру прав вимоги № 2 від тієї самої дати, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, мотивуючи їх урахування або відхилення.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання, у якому встановлений строк його виконання, підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Водночас відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 ЦК України сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо це прямо заборонено такими актами або якщо обов`язковість відповідних положень випливає з їх змісту чи із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України письмова форма правочину передбачає фіксацію його змісту, зокрема в електронних документах, та підписання його стороною або сторонами. За абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за згодою сторін за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Абзац третій частини першої статті 12 зазначеного Закону передбачає можливість підписання такого правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином – відступлення права вимоги. Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1077 ЦК України в редакції, чинній на час спірних відступлень, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Частина перша статті 1078 ЦК України у відповідній редакції передбачала можливість відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. За абзацом першим частини другої цієї статті майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, а якщо її передання обумовлене певною подією – з моменту настання цієї події. Отже, момент переходу конкретної вимоги належить установлювати з урахуванням наведених норм та погоджених сторонами умов договору.

За частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України сторони визначають умови договору з урахуванням вимог закону, розумності та справедливості; зміст договору включає погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Частина перша статті 212 ЦК України допускає обумовлення настання або зміни прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Абзац перший пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX передбачав звільнення споживача від відповідальності за визначене цією нормою прострочення виконання зобов`язань у карантинний період. Абзац другий конкретизував звільнення від неустойки та інших платежів за прострочення. Абзац третій забороняв збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язань у визначений ним період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Виняток, передбачений абзацом першим частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, стосується застосування змінюваної процентної ставки з періодичним переглядом відповідно до погодженого індексу. Він не охоплює підвищення ставки лише внаслідок несплати позичальником належного платежу.

Усі спірні нарахування з листопада 2021 року до лютого 2022 року припадають на період дії зазначеного карантинного регулювання. Належність кредиту до споживчого підтверджується паспортом кредиту, який визначає його мету як споживчі цілі.

За пунктом 1 частини другої статті 137, частинами другою, третьою та восьмою статті 141 ЦПК України розподіл витрат на професійну правничу допомогу залежить від підтверджених обсягу послуг та їх вартості, зв`язку зі справою, обґрунтованості витрат, результату розгляду і своєчасності подання доказів. Частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України окремо регулюють зменшення витрат за клопотанням іншої сторони у зв`язку з їх неспівмірністю.

Вирішуючи питання про набуття позивачем права вимоги, колегія суддів розмежовує виникнення обов`язку фактора здійснити фінансування, виконання цього обов`язку та настання передбачених законом і договором умов переходу конкретної грошової вимоги.

Слова «передає або зобов`язується передати» в абзаці першому частини першої статті 1077 ЦК України допускають виникнення обов`язку з фінансування, який підлягає виконанню після укладення договору. Оплатний характер факторингу сам по собі не встановлює послідовності виконання взаємних обов`язків. Для визначення моменту заміни кредитора необхідно встановити всі передбачені договором умови переходу вимоги та настання відповідних юридичних фактів.

За пунктом 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. За пунктом 4.1 договору факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року перехід права вимоги пов`язаний із підписанням акта приймання-передачі реєстру. Зазначені умови визначають юридичні факти, з настанням яких сторони пов`язали заміну кредитора, та не встановлюють попереднє перерахування фінансування додатковою умовою такого переходу.

За таких обставин значення оплати для переходу вимоги колегія суддів визначає на підставі сукупного тлумачення частини першої статті 1077 ЦК України та умов спірних договорів. Передбачений ними обов`язок фактора здійснити фінансування зберігається, однак його виконання не ототожнюється з настанням окремо погодженої умови переходу права вимоги. Ненадання документа про оплату саме по собі не спростовує такого переходу, якщо доведено настання визначених договором юридичних фактів і договір не ставить заміну кредитора в залежність від попереднього фінансування.

Укладення кредитного договору після укладення рамкового договору факторингу також не виключає відступлення відповідної вимоги. Частина перша статті 1078 ЦК України в застосовній редакції допускала відступлення майбутніх грошових вимог. При цьому необхідно встановити охоплення конкретної вимоги предметом договору, можливість її індивідуалізації та оформлення переходу в погоджений сторонами спосіб.

Щодо акта звірки взаємних розрахунків колегія суддів виходить із того, що його доказове значення визначається відображеними в ньому відомостями та їх зв`язком з іншими доказами. Такий акт не є рівнозначним первинному документу про перерахування коштів.

Водночас недостатність акта звірки для підтвердження платежу не є самостійною підставою для висновку про ненабуття права вимоги за договором, який пов`язує її перехід з іншою юридичною обставиною. Суд першої інстанції, визнавши відсутність первинного платіжного документа достатньою підставою для відмови в позові, не розмежував доказування виконання обов`язку з фінансування та доказування настання передбачених договорами умов заміни кредитора.

Отже, встановлення факту укладення оплатного договору факторингу не звільняє від окремого визначення юридичних умов заміни кредитора. Ненадання документа про фінансування не може бути єдиною підставою для відмови, якщо попередня оплата не є умовою переходу, а погоджений сторонами факт передачі вимоги доведено.

Щодо першого етапу відступлення вимога до ОСОБА_1 індивідуалізована номером кредитного договору № 318986232 та включенням до реєстру № 165 від 21 грудня 2021 року. Застосування пункту 4.1 договору № 28/1118-01 пов`язує заміну кредитора з підписанням цього реєстру. Щодо другого етапу визначальними є договір № 04/1225-01, реєстр № 2 від 04 грудня 2025 року та передбачений пунктом 4.1 акт приймання-передачі реєстру. Ці документи стосуються того самого позичальника і кредитного договору та утворюють послідовність переходу вимоги від первісного кредитора через ТОВ «Таліон Плюс» до позивача.

За такого змісту документів та настання передбачених ними умов переходу позивач набув право вимоги до відповідача. Цей висновок ґрунтується на договірному механізмі відступлення та його оформленні, а не на прирівнюванні акта звірки до платіжного документа. Визначена в реєстрі сума не звільняє суд від перевірки існування та законного розміру кожної складової заборгованості.

Щодо основної суми кредиту електронний договір, платіжне доручення та відповідь банку узгоджуються між собою за даними позичальника, сумою коштів і платіжною карткою. Вони підтверджують укладення договору та надання відповідачу 5 000 грн.

Надані договір, документи видачі кредиту та взаємопов`язані відомості про облік і передачу боргу підтверджують неповернуту основну суму 5 000 грн.

При визначенні процентів необхідно окремо оцінити тривалість кредитування та допустимість застосованої ставки.

Пункти 1.8 і 1.12 договору передбачають різні механізми продовження. Перший потребує оплати всіх нарахованих процентів та активування відповідної функції. Другий пов`язаний із продовженням користування неповернутими коштами й передбачає перенесення строку повернення в межах 90 днів. Тому відсутність підтвердження продовження за пунктом 1.8 сама по собі не виключає застосування пункту 1.12.1.

Дев`яностий календарний день після 19 листопада 2021 року припадає на 17 лютого 2022 року. Нарахування, заявлені позивачем, закінчуються 16 лютого 2022 року, тобто охоплюють 89 днів після дисконтного періоду та не виходять за визначену договором граничну тривалість продовження.

Отже, відмова у всіх процентах після 19 листопада 2021 року лише з посиланням на закінчення первісних 16 днів не враховувала б пунктів 1.12.1 та 5.2 договору.

Однак продовження строку не усуває необхідності перевірити правомірність ставки.

За пунктом 1.9.1 початкова ставка становила 1,98 % на день. Такий самий розмір передбачено пунктом 1.9.2 для продовження за пунктом 1.8. Натомість пункт 1.12.2 визначає 2,98 % на день при користуванні неповернутим кредитом після дисконтного періоду. Перенесення строку повернення основної суми за пунктом 1.12.1 не змінює передбаченого пунктом 1.10 обов`язку оплатити проценти за дисконтний період.

У паспорті споживчого кредиту ставка 1 087,70 % річних, еквівалентна 2,98 % на день, наведена в розділі про наслідки прострочення та невиконання зобов`язань як ставка, що застосовується при невиконанні обов`язку повернути кредит.

Таким чином, збільшення щоденної плати з 99 грн до 149 грн обумовлене саме невиконанням позичальником первісних платіжних зобов`язань, а не зміною погодженого індексу змінюваної ставки або наданням нового траншу.

Заборона, передбачена пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», не містить винятку лише через те, що підвищення заздалегідь записане в договорі. Вирішальною є підстава фактичного збільшення ставки.

Колегія суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц. Так, застосовуючи пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», Верховний Суд зазначив, що:

«Тлумачення наведеної норми щодо звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит свідчить, що вона поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення такого виконання (невиконання, часткове виконання). Тому споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю і платежів, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.»

Тому погоджене продовження строку користування кредитом підлягає врахуванню, але підвищення ставки внаслідок невиконання зобов`язань протягом відповідного карантинного періоду застосуванню не підлягає. Розрахунок належить здійснити без такого підвищення – за попередньою ставкою 1,98 % на день. Правовою підставою збереження попереднього розміру плати є імперативна заборона збільшення ставки з відповідної причини. Пункт 1.12.1 визначає перенесення строку повернення основної суми, а пункт 1.12.2 – розмір плати; незастосування забороненого підвищення не усуває окремо погодженого перенесення строку.

Розрахунок належних процентів становить.

За період з 04 листопада 2021 року по 16 лютого 2022 року включно, тобто за 105 днів, належні проценти становлять: 5 000 грн х 1,98 % х 105 = 10 395 грн. Після відрахування сплачених 08 грудня 2021 року 5 грн заборгованість за процентами становить 10 390 грн.

Отже, різниця між заявленими та належними до стягнення процентами становить: 14 840 грн - 10 390 грн = 4 450 грн, у стягненні яких належить відмовити.

Відступлення вимоги не змінює її змісту всупереч частині першій статті 514 ЦК України. Пункт 5.22 кредитного договору передбачає перехід до нового кредитора також інших прав за договором. За передачі вимоги в повному обсязі, без обмеження її лише сумою на дату реєстру, зміна кредитора не припиняє нарахування правомірних процентів протягом погодженого строку. Водночас ні реєстр, ні розрахунок нового кредитора не створюють права на проценти, які суперечать імперативному обмеженню. Тому збільшення облікової суми після 21 грудня 2021 року оцінюється через обсяг переданих прав, тривалість кредитування та допустиму ставку, а не лише шляхом порівняння підсумків двох реєстрів.

Позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в сумі 15 390 грн, із яких 5 000 грн – основна сума кредиту, 10 390 грн – проценти. У стягненні решти 4 450 грн процентів належить відмовити.

Неправильне визначення юридичних умов переходу вимоги призвело до повної відмови в позові без вирішення питання про належний до стягнення розмір боргу. За пунктом 2 частини першої статті 374, пунктом 4 частини першої та частиною другою статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування заочного рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Неправильність окремого мотиву сама по собі не була б достатньою для скасування; у цьому випадку вона вплинула на результат вирішення заявленої вимоги.

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно задоволеним вимогам, а в разі ухвалення апеляційним судом нового рішення відповідно змінюється розподіл судових витрат.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору за подання позову та 3 993,60 грн за подання апеляційної скарги. Частка задоволених вимог визначається співвідношенням 15 390 грн до 19 840 грн. Із відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 2 662,40 грн х 15 390 грн / 19 840 грн = 2 065,24 грн судового збору за подання позову; 3 993,60 грн х 15 390 грн / 19 840 грн = 3 097,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Загальна сума відшкодування судового збору становить 5 163,10 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд ураховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору з огляду на ціну позову і значення справи для сторін.

Предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором у сумі 19 840 грн. Вирішення справи потребувало оцінки укладення та виконання кредитного договору, переходу права вимоги і розрахунку заборгованості. Співвідносячи заявлені витрати на правничу допомогу з предметом спору, ціною позову та змістом питань, які підлягали вирішенню, колегія суддів вважає пропорційною суму відшкодування за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн із заявлених 7 000 грн.

При визначенні витрат за апеляційний розгляд колегія суддів ураховує, що він стосувався тієї самої кредитної заборгованості та документів, на яких ґрунтувався позов, водночас потребував підготовки доводів щодо помилковості висновку суду першої інстанції про ненабуття позивачем права вимоги. З огляду на предмет і межі апеляційного перегляду пропорційною сумою відшкодування витрат у цій інстанції колегія суддів визначає 3 000 грн із заявлених 6 000 грн.

Зазначені суми визначено до врахування часткового задоволення позову. Оскільки задоволено вимоги на суму 15 390 грн із заявлених 19 840 грн, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 878,53 грн (5 000 х 15 390 / 19 840), в апеляційній інстанції – 2 327,12 грн (3 000 х 15 390 / 19 840), усього – 6 205,65 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії № 318986232 від 03 листопада 2021 року в сумі 15 390 гривень, із яких 5 000 грн – заборгованість за кредитом, 10 390 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 065,24 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 097,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги, всього 5 163,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 6 205,65 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: