Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №742/2457/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2457/26

Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1936/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Шарапової О.Л.,

суддів - Любчика О.В., Онищенко О.І.,

з участю секретаря: Шапко В.М.,

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Оскаржується заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2026 року, суддя Давидчук Д.П., місце ухвалення рішення - місто Прилуки,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором 915817447 від 14.02.2022 у розмірі 11 301,64 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 915817447 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши грошові кошти, сума яких з урахуванням подальшого збільшення склала 9 600,00 грн. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів утворилася заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладеного Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від 15.07.2025 до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 301,64 грн.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, вирішити питання судових витрат, зокрема стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій, витрати за надання правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до п. 8.2. Договору строк його дії закінчується 28.11.2019. У подальшому первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2020; №26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2021; №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору продовжено до 31.12.2022; №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2023; №32 від 31.12.2023, згідно з якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2024. Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що 05.05.2022 первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 175 до Договору факторингу, відповідно до якого останній набув право вимоги до відповідача на загальну суму 10 045,00 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги, що є предметом договору факторингу №28/1118-01.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01 та на його виконання підписали Реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначає, що 15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та скаржником укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого, скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання Договору факторингу підписали Реєстр боржників б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає за необхідність застосування до договору факторингу положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, де зазначено, що предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, де підтверджено той факт, що за спірними Договорами факторингу до Товариства могли перейти права вимоги за Кредитним договором - грошові права вимоги до Скаржника, які виникли після укладення Договорів факторингу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу стверджує, що ними надано усі належні документи які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, а тому вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ці докази недостатніми для підтвердження правового статусу скаржнику як належного кредитора.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 14.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії № 915817447 шляхом підписання відповідачем договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV9V2E7 (а.с. 55 зворот-59 зворот).

Відповідно до умов укладеного договору дисконтний період кредитування становить 30 днів; у разі користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду, зобов`язання по поверненню кредиту переносяться на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів; процентна ставка протягом дисконтного періоду становить 2.1 % в день, а поза дисконтним періодом 2.98% в день.

На виконання умов кредитного договору №915817447 від 14.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахував ОСОБА_1 грошові кошти, маска картки НОМЕР_1 , сума яких з урахуванням подальшого збільшення склала 9 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.02.2022 на суму 300,00 грн., від 14.02.2022 на суму 300,00 грн., від 14.02.2022 від 250,00 грн., від 14.02.2022 на суму 300,00 грн., від 14.02.2022 на суму 200,00 грн., від 15.02.2022 на суму 200,00 грн., від 15.02.2022 на суму 450,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 5.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 600,00 грн., від 15.02.2022 на суму 400,00 грн., від 15.02.2022 на суму 600,00 грн., від 15.02.2022 на суму 650,00 грн., від 15.02.2022 на суму 700,00 грн., від 15.02.2022 на суму 500,00 грн., від 15.02.2022 на суму 550,00 грн., від 19.02.2022 на суму 600,00 грн., а також інформацією про зарахування коштів, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13-17 зворот, 97).

Згідно листа AT КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260512/41465-БТ від 18.05.2026 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_2 . Номер телефону: НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону. За період 14.02.2022 - 24.02.2022 на карту № НОМЕР_2 було зарахування коштів на загальну сумі 9 600,00 грн (а.с. 95-96).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 4.1 договору встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Відповідно до умов договору строк його дії закінчується 28.11.2019.

У подальшому до договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися додаткові угоди, зокрема 28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою дія цього договору та закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 21 зворот).

Також, Додатковими угодами №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії Договору факторингу продовжився відповідно до 31.12.2024 (а.с. 22-25).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №915817447 від 14.02.2022 (а.с. 26).

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором (а.с. 28-29).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №915817447 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с. 31).

Згідно з платіжною інструкцією від 26.02.2024 №5703 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 (а.с. 32).

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 33-34).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 915817447 від 14.02.2022 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 11 301,64 грн (а.с. 36).

Згідно з платіжними інструкціями від 04.09.2025 № 361, від 06.10.2025 № 381, від 07.10.2025 № 383, від 10.10.2025 № 385, від 23.10.2025 № 396, від24.10.2025 №401, від 30.10.2025 № 404, від 31.10.29025 № 409, від 03.11.2025 № 411 (а.с. 41-43) підтверджується оплата за договором факторингу від 15 липня 2025 року.

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.1 1 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача за кредитним договором № 915817447 від 14.02.2022, оскільки на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 не існувало та сторони не могли передбачити, що 14.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено кредитний договір №915817447 саме з відповідачем. Крім того, доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 стороною позивача не надано.

Колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. До вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, згідно з якими строк договору продовжений до 31 грудня 2024 року.

Згідно пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №915817447 від 14.02.2022 (а.с. 26).

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за договором кредиту №915817447 від 14.02.2022 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: наявної вимоги - це строк платежу; майбутньої вимоги - це момент виникнення.

Розмір заборгованості за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та відповідачем, за період з лютого 2022 року по червень 2022 року (в межах строку кредитування) становить 11 301,64 грн. Правильність вказаного розрахунку відповідачем не спростований.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 662,40 грн та за розгляд у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 993,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.

ТОВ «ФК «ЕЙС» понесені витрати на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції на суму 13 000 грн. (а.с. 47-51, 121).

З урахуванням ціни позову, принципів розумності та справедливості, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції по 2 000 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 липня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №915817447 від 14.02.2022 в розмірі 11 301,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» у відшкодування понесених судових витрат 10 656 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: