Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №607/14801/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14801/26 Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.

Провадження № 33/817/479/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вароди П.Б.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Вароди П.Б. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 28.06.2026 о 01:02:07 в м. Тернополі по вул. Є.Коновальця, 21, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом марки Vevi, в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0295 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом №2272 від 28.06.2026. Результат становив 0,92 % проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Тим самим, ОСОБА_1 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Варода П.Б. з постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена без повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх фактичних обставин справи.

Вказує, що відповідно до фабули, наведеної в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 нібито керував електросамокатом марки Vevi у стані алкогольного сп`яніння, однак на наявному відеозаписі автомобільного реєстратора не зафіксовано представлення осіб, перевірки їхніх документів, озвучення прізвища ОСОБА_1 , фіксації індивідуальних ознак кожного із двох самокатів, огляду їх маркування, QR-кодів або номерів, установлення власника чи користувача кожного пристрою, пояснень щодо того, хто саме яким самокатом користувався, а також повідомлення конкретної причини зупинки.

Зазначає, суд обмежився загальним твердженням, що на відеозаписі особа здійснювала рух на електросамокаті, після чого без наведення належного доказового переходу зазначив, що водієм був саме ОСОБА_1 . Такий виклад, на переконання апелянта, не є мотивованою оцінкою відеодоказу.

Вважає, що відеозапис не дозволяє перевірити ні законність первинного поліцейського заходу, ні дотримання порядку його застосування.

Також вказує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що працівники поліції зупинили електросамокат у зв`язку з тим, що особа керувала ним під час дії комендантської години. Водночас суд не встановив, на підставі якої саме правової норми було припинено рух двох осіб, який конкретний поліцейський подав вимогу про зупинення, кому саме із двох осіб така вимога була адресована, яку конкретну причину було повідомлено та чи відбулося це до початку перевірки документів і проведення інших дій.

Апелянт переконаний, що загального посилання на комендантську годину для зупинки транспортного засобу недостатньо.

Зазначає, що суд також послався на визнання ОСОБА_1 вини під час розгляду справи. Однак постанова не містить точного змісту його пояснень, не зазначає, які саме фактичні обставини він визнав, чи підтверджував керування конкретно індивідуалізованим самокатом, його розблокування через власний обліковий запис, роботу електродвигуна та належність саме йому конкретного пристрою з-поміж двох зафіксованих на відео.

Вказує, що визнання вини не має наперед установленої доказової сили та не звільняє суд від обов`язку перевірити всі обставини справи й оцінити пояснення особи в сукупності з іншими доказами.

На переконання захисника, за відсутності належного доказування факту керування саме ОСОБА_1 конкретним транспортним засобом обов`язковий об`єктивний елемент складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не доведений.

Вважає, що з огляду на недоведеність у законності первинного поліцейського заходу, недоведеність достовірної ідентифікації особи водія та конкретного електросамоката, відсутність належних доказів технічних характеристик і способу руху конкретного пристрою, неповне мотивування оцінки відеозаписів та відсутність достатньої сукупності належних і допустимих доказів, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вароду П.Б., який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704934 від 28.06.2026 р., який був предметом дослідження місцевого суду, 28.06.2026 р. о 01:02:07 в м. Тернополі по вул. Є.Коновальця, 21, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом марки Vevi, в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0295 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом №2272 від 28.06.2026. Результат становив 0,92 % проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його підпис, пояснень чи зауважень щодо протоколу не надано.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора з автомобіля патрульної поліції.

Так, відеозаписом, що зафіксований відеореєстратором зафіксовано рух електросамоката, за яким рухається автомобіль патрульної поліції і при наближенні до електросамоката поліцейського автомобіля водій електросамоката розпочинає котити електросамокат поруч із собою.

Оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівники поліції було виявлено та зупинено двох водіїв, які керували електросамокатами під час дії комендантської години. Під час спілкування, як згодом було встановлено, із ОСОБА_1 , як з особою, яка керувала електросамокатом, поліцейські виявили у останнього явні ознаки алкогольного сп`яніння, які були названі ОСОБА_1 та запропоновано водієві пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, на що ОСОБА_1 погодився та не заперечував факт керування транспортним засобом. Після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу результат огляду ОСОБА_1 становив 0,92 проміле. З результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та повідомив, що напередодні вживав алкогольні напої, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі відмовився. Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що наведені вище обставини, ОСОБА_1 , як особа, на яку було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повністю визнав та підтвердив у суді першої інстанції.

Доводи сторони захисту щодо незаконності зупинки транспортного засобу у зв`язку з посиланням на комендантську годину, не заслуговують на увагу оскільки, транспортний засіб було зупинено відповідно до п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у якому зазначено що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху, у тому числі у зв`язку із порушенням комендантської години.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про те, що поліцейськими у протоколі не встановлено модель, потужність та інші характеризуючі дані електросамоката, яким керував саме ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП саме за фактом порушення пункту 2.9 ПДР України, тобто за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відтак його вина полягає у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Як убачається зі змісту правової норми, відповідальність за керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння поширюється на осіб, які керують будь-якими транспортними засобами, без поділу їх на механічні, електричні чи інші види. Електросамокати, електроскутери та інші подібні засоби пересування визнаються транспортними засобами, а особи, які ними керують, зобов`язані дотримуватись вимог безпеки дорожнього руху, зокрема, проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

За таких обставин, відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про модель, серійний номер, потужність, номерний знак тощо електросамоката сама по собі не свідчить про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не впливає на правову кваліфікацію його дій. Зазначення або не зазначення цих даних у протоколі про адміністративне правопорушення, за обставин даної справи, не впливає на встановлення події адміністративного правопорушення.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо неможливості індивідуалізації транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки електросамокат, яким він керував, чітко зафіксований на відеозаписах, долучених працівниками поліції до матеріалів справи, що дає можливість достовірно ідентифікувати транспортний засіб та встановити обставини його використання.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до процесуальних зауважень щодо порядку дослідження судом доказів, фактично виражають суб`єктивну незгоду сторони захисту з висновками суду, мають характер припущень та спрямовані не на встановлення об`єктивних обставин справи, а на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р №1452/735 та “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду” затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Вароди П.Б. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 р. щодо ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя