Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №607/8074/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8074/26 Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/465/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: особи, яку притягнуто до адмін6стартивної відповідальності, ОСОБА_1

захисника особи, яку притягнуто до адмін6стартивної відповідальності, адвоката Лех М.Ю.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Ороновської О.М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 08.04.2026 року о 22 год. 17 хв. в м. Тернополі, вул. Довженка,14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedes ML, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду в КНП “ТОМЦСНЗ” ТОР відмовився категорично,номер відмови 22 від 09.04.2026 року, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі- ПДР).

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Ороновська О.М. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та такою , що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною та під надуманим приводом, що підтверджується словами одного з поліцейських на відеозаписі, окрім цього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП скасовано в судовому порядку.

Вказує, що у даній справі відсутній безперервний відеозапис з нагрудних камер поліцейських, до справи долучені уривки, свідки при складанні протоколу не залучались.

Зазначає, що у ОСОБА_1 були відсутні будь- які ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом.

Вказує, що працівники патрульної поліції спричинили ескалацію події, неправомірно та безпідставно застосували до ОСОБА_1 силу, погрожуючи йому застосуванням зброї, що вплинуло на напруженість обстановки та відсутність довіри ОСОБА_1 до поліцейських.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 просив провести йому огляд на стан сп`яніння, та проїхав з працівниками поліції у медичний заклад, однак там його самопочуття різко погіршилось, у зв`язку з чим було викликано швидку медичну допомогу, пізніше останньому було відмовлено у заборі крові, що не відповідає порядку проходження огляду.

Також вказує, працівники патрульної поліції не забезпечили проведення огляду протягом 2 годин з моменту виявлення ознак сп`яніння, а тому в такому випадку вони зобов`язані були та мали можливість встановити та документально оформити це як правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП в межах відведених двох годин.

Зазначає, що рапорт поліцейського є неналежним доказом у справі, оскільки він складений працівником поліції, який здійснював неправомірні силові дії щодо ОСОБА_1 , при цьому ці полдіцейські повідомляли неправдиву інформацію своєму керівництву навіть на камеру.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Лех М.Ю., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №635706 від 09 квітня 2026 року, 08.04.2026 року о 22 год.17 хв. в м. Тернополі, вул. Довженка, 14 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Mersedes ML”, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду в КНП “ТОМЦСНЗ” ТОР відмовився категорично, номер відмови 22 від 09.04.2026 року, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі- ПДР).

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено, від підпису відмовився.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозаписи з нагрудної камери працівника патрульної поліції та відеореєстратора службового автомобіля.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджується, що у дату, час та місці, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERSEDES ML», номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили йому про причину зупинки, а саме порушення п.3 ч.1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”. У ході перевірки документів працівники поліції виявили у ОСОБА_1 згорток, на що останній повідомив, що це “його бумажка” і одразу сів у транспортний засіб. В ході приїзду слідчої оперативної групи ОСОБА_1 було повідомлено про наявні у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, та змінене забарвлення шкірного покриву, після чого було запропоновано пройти огляд, на що останній погодився (час на відео 00:47:20). Однак після того, як працівники патрульної поліції доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, останній на пропозицію здати аналіз сечі відповів достатньо агресивно, просив надати йому медичну допомогу у зв`язку із підвищеним артеріальним тиском. Працівники поліції пояснили, що спочатку потрібно здати аналіз на визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки препарати для нормалізації артеріального тиску можуть вплинути на результат проведеного огляду (час відео 00:48:49). На неодноразові пропозиції працівника поліції пройти огляд ОСОБА_1 відповідав, що чекає карету швидкої. На повідомлення ОСОБА_1 , про те, що спливає час для проведення огляду, останній відповідав категорично, про те що очікує прибуття швидкої медичної допомоги. Після спливу певного часового проміжку поліцейські вкотре запропонували ОСОБА_1 пройти огляд, на що останній повідомив: “Чекай, я ще думаю”, після чого його було попереджено про відповідальність за відмову від проходження вище вказаного огляду, на що останній повідомив “ Так, я відмовляюсь” (час на відео 01:47:52).

Також із оглянутого відеозапису встановлено, що працівники патрульної поліції роз`яснили права і правові наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Отже апеляційні доводи у цій частині є надуманими та голослівними.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке кваліфіковано як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність аналізу повноти та безперервності відеофіксації є безпідставними, не знайшли підтвердження в під час апеляційного розгляду.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, не було залучено двох свідків, з огляду на те, що Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, за приписами яких свідки проходження огляду водієм на стан сп`яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд їх відхиляє та звертає увагу, що підстави зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із тим, що ці обставини не входять до об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд звертає у також увагу, що причина відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння жодним чином неп пов`язана з причиною зупинки транспортного засобу.

Окрім того, з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.05.2026 р., якою скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6992832 від 09.04.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, вбачається, що оскаржуючи вказане вище рішення поліцейських, як підставу зупинки транспортного засобу, представник ОСОБА_1 ставив питання про неправильну кваліфікацію дій водія - ч.1 ст.121 КУпАП замість ч.2 ст.121 КУпАП). Тобто, сам факт порушення ПДР, що могло бути причиною зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”, не заперечувався.

Із цих підстав, неспроможними і такими, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги, про те, що якщо зупинка транспортного засобу не підтверджена законною і конкретною підставою, передбаченою ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», то всі інші докази є неналежними та недопустимими.

Доводи апелянта, що у ОСОБА_1 не було ознак наркотичного сп`яніння, не береться до уваги апеляційного суду з огляду на наступне.

Згідно із ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі за тестом Інструкції) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення до ОСОБА_1 та тиску на нього не було зі сторони працівників поліції, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Стосовно доводів апелянта про неналежність як доказу рапорту поліцейського, то суд враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. При цьому, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення і тому він підлягає юридичному аналізу та оцінці у сукупності з усіма наявними доказами.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 просив провести йому огляд на стан сп`яніння, та проїхав з працівниками поліції у медичний заклад, однак там його самопочуття різко погіршилось, у зв`язку з чим було викликано швидку медичну допомогу, а пізніше останньому було відмовлено у заборі крові, що не відповідає порядку проходження огляду, не спростовують факту подальшої відмови від проходження огляду. Окрім цього, суд звертає увагу, що очікування прибуття бригади екстреної медичної допомоги не позбавляло останнього можливості пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Узагальнюючи наведене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Ороновської О.М. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя