Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №450/5329/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5329/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/385/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

14.11.2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила усунути їй перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з безпідставно займаного ним будинку.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є колишнім чоловіком її доньки ОСОБА_4 . Вони є батьками двох доньок, які на даний час з її згоди проживають у належному їй будинку. Однак, у лютому 2022 році в її будинок самовільно вселився ще й відповідач ОСОБА_1 , який без її згоди продовжує проживати в будинку. Таким чином, відповідач чинить їй перешкоди в користуванні належним їй будинком. На підставі наведенного, просила усунути їй перешкоди в користуванні будинком шляхом виселення ОСОБА_1 з належного їй нерухомого майна.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з безпідставно займаного ним будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 969,00 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає рішення суду в незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У апеляційній скарзі зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті поданого відповідачем відзиву, не врахувавши наведені ним доводи на спростування пред`явлених ОСОБА_3 позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_5 не проживає у належному позивачці будинку, він постійно проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві власності. Відповідач не вселявся у належний позивачці житловий будинок та буває у спірному будинку тільки тоді, коли відвідує доньок та привозить їм продукти харчування. Позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження факту вселення та проживання відповідача у належному їй житловому будинку з лютого 2022 року. При цьому, доводи позивачки про її звернення до правоохоронних органів з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень відповідачем та чинення ним перешкод в користуванні належним їй майном, які враховано судом першої інстанції під час вирішення спору, спростовуються матерілами справи, а саме постановою старшого лейтенанта поліції Броди В.І. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022142430000265 від 12.11.2022 року, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд необгрунтовано взяв до уваги долучені позивачкою аудіозаписи, з яких начебто встановлено, що на запитання позивачки відповідач стверджує, що знаходиться в будинку зі своїми дітьми (повнолітніми), наполягаючи, що буде і надалі у ньому знаходитись. При цьому, судом констатовано, що на звукозаписах відповідач вимагає не заходити в будинок та висловлюється нецензурною лексикою. Водночас, ідентифікація особи, якій належить голос на аудіозаписі, може бути здійснена виключно шляхом проведення експертизи, що свідчить про неналежність прийнятого судом доказу. Враховуючи наведене, вважає, що докази чинення відповідачем перешкод позивачці у користуванні належним їй на праві власності будинком відсутні, у зв`язку з чим оскаржуване рішення ґрунтується виключно на припущеннях, а відтак підлягає скасуванню.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 проти скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні наведеної норми закону право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 553/1602/21, саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення свідчить про порушення права.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За змістом ч. 4 ст. 156 ЦК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Аналіз зазначених вище положень закону дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника житла користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідач ОСОБА_1 є колишнім чоловіком доньки позивачки ОСОБА_4 .

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 .

На даний час позивачка ОСОБА_3 постійно проживає в Італії.

Встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 за згодою позивачки проживають її повнолітні онуки.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 , позивачка посилалася на самовільне вселення у 2022 році у належне їй нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 . При цьому, зазначала про наявність у неї постійних конфліктів з онуками та відповідачем.

Так, 08.11.2022 року між відповідачем та позивачкою в будинку позивачки виник конфлікт, в ході якого позивачкою отримано легкі тілесні ушкодження. Внаслідок конфлікту позивачка змушена була провести ніч в готелі, а відповідач, натомість, залишався в будинку позивачки. Згідно довідки чергового лікаря травматологічного пункту від 09.11.2022 року у позивачки було діагностовано забій І пальця правої кисті. За даним фактом за зверненням ОСОБА_3 до Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області було зареєстровано кримінальне провадження, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12022142430000265 від 12.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Висновком судово-медичної експертизи № 223/2022 підтверджено наявність у ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, які могли виникнути 08.11.2022 року. Будучи допитаним в якості свідка у цьому провадженні, ОСОБА_1 не заперечив свого перебування в будинку позивачки та існування конфліктної ситуації з нею.

Постановою дізнавача СД Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 18.11.2022 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, а матеріали провадження виділено для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-3 КУпАП (домашнє насильство).

У вересні-листопаді 2023 року між відповідачем та позивачкою в будинку позивачки виникали чергові конфлікти, у зв`язку з чим вона повторно зверталася до Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області з заявами про вчинення відповідачем протиправних дій щодо неї.

15.09.2024 року між відповідачем та позивачкою, а також її чоловіком Мауріціо Теста в будинку ОСОБА_3 повторно виник конфлікт з приводу користування належним останній будинком. У ході конфлікту відповідач ОСОБА_1 , знаходячись в будинку позивачки, яка є одноосібним власником зазначеного майна, заборонив їй та її чоловікові заходити в будинок, нецензурно виражаючись в їх сторону. У зв`язку з цим, 15.09.2024 року позивачка звернулася до поліції з екстреним викликом за номером 102, на підставі чого СД Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області проводилась перевірка.

26.09.2024 року ОСОБА_3 повторно звернулася до Відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області з приводу конфліктів з відповідачем. При цьому, 26.09.2024 року ОСОБА_3 була вимушена орендувати кімнату в готелі для проживання. Натомість відповідач продовжував залишатись в будинку позивачки.

Судом у ході прослуховування наданих позивачкою аудіо записів, встановлено, що під час чергового конфлікту на запитання позивачки відповідач стверджував, що знаходиться у спірному будинку зі своїми дітьми (повнолітніми), наполягаючи на тому, що буде і надалі перебувати в ньому.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними доказами доведено факт перебування відповідача без її згоди в належному їй нерухомому майні, що дає підстави стверджувати про його регулярне або постійне проживання у спірному будинку. При цьому, будь-яких доказів протилежного на спростування зазначених обставин справи відповідач не надав. Оскільки ОСОБА_1 систематично впродовж чотирьох років чиняться перешкоди позивачці у користуванні належним їй на праві приватної власності будинком, суд вважав вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та встановленим судом обставинам.

Доводи скарги про непроживання відповідача у будинку позивачки та у зв`язку з цим відсутність підстав для задоволення пред`явленого ОСОБА_3 позову про усунення їй перешкод у користуванні майном шляхом виселення за недоведеністю чинення таких перешкод спростовуються матеріалами справи, якими безспірно встановлено наявність між позивачкою та відповідачем конфліктних ситуацій з приводу спірного нерухомого майна, які при цьому постійно виникали у будинку АДРЕСА_1 , що свідчить про систематичне та триваюче перебування ОСОБА_1 у спірному будинку без згоди ОСОБА_3 .

Разом з тим, зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що такі конфліктні ситуації не мали разового характеру, а тривали протягом близько чотирьох років. При цьому після періодичних приїздів ОСОБА_3 з Італії до України відповідач не допускав її до спірного будинку, у зв`язку з чим позивачка була змушена проживати в готелях, що підтверджує проживання такого в будинку.

Таким чином, обставини справи свідчать не лише про наявність між сторонами особистого конфлікту, а про й фактичне створення відповідачем перешкод позивачці у реалізації нею права користування належним їй на праві власності будинком.

Враховуючи, що позивачкою доведено належними доказами наявність об?єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею права користування належним їй на праві власності будинком, створених відповідачем, пред`явлена нею вимога про усунення таких перешкод шляхом виселення відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра