Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №308/10255/17 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/10255/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Бисаги Т.Ю., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Ужгородської міської ради та Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 06 листопада 2025 року, ухвалене головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Ужгородська окружна прокуратура, Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгород Закарпатської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями (діями) органу місцевого самоврядування

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради, треті особи: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Ужгородської місцевої прокуратури, Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгород Закарпатської області (далі – УДКС України у м. Ужгород Закарпатської області), про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями (діями) органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 . Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської Ради (на той момент – структурним підрозділом відповідача, без прав юридичної особи) протягом 2014-2015 років суб`єктами містобудівної діяльності видавалися містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; пл. Б. Хмельницького 2, об`єктами багатоквартирного житлового будівництва. Видача вказаних містобудівних умов і обмежень проводилася відповідачем із суттєвими порушеннями чинного земельного, містобудівного, екологічного, санітарного законодавства, законодавства про цивільний захист населення, а також грубим порушенням прав та законних інтересів мешканців навколишніх житлових будинків сектору індивідуальної житлової забудови. Внаслідок цього за позовом мешканців прилеглих житлових будинків вказані містобудівні умови і обмеження були скасовані, а дії відповідача по їх видачі визнані протиправними постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2015 року у справі № 308/10256/15-а та від 28 січня 2016 року у справі № 308/10249/15-а, що набрали законної сили.

Внаслідок протиправних дій відповідача по видачі містобудівних умов та обмежень ринкова вартість його будинковолодіння на АДРЕСА_1 суттєво знизилася, що підтверджується відповідним звітом про оцінку будинковолодіння, виготовленого експертом – оцінювачем фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП) ОСОБА_2 станом на 01 січня 2014 року, 01 жовтня 2015 року та 01 червня 2017 року. Так, на вказані дати ринкова вартість будинковолодіння, що складається з житлового будинку загальною площею 157,8 м. кв., що розташований на земельній ділянці площею 0,0827 га, складає, відповідно: 199 661 доларів США, 114 441 доларів США, 84 555 доларів США. Тобто за менш ніж 3 роки вартість будинку, виражена у твердій та вільноконвертованій валюті, понизилася на 115 106 доларів США (що складає 3 065 809 грн за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позовної заяви), при тому, що сучасний стан будинку оцінювач характеризує як «відмінний» (тобто пониження вартості не пов`язано з технічним станом нерухомості, неналежним доглядом за нею тощо).

Суттєве знецінення належного йому нерухомого майна пов`язане зі зміною навколишнього містобудівного середовища, а саме: необґрунтованою забудовою сусідніх земельних ділянок по периметру будинковолодіння багатоквартирними будинками, що стало можливим внаслідок незаконних дій відповідача – протиправній видачі дозвільних документів на будівництво. Вказане будівництво призвело до стрімкого падіння привабливості використання району місцезнаходження його будинку для цілей будівництва та експлуатації індивідуального житлового фонду, оскільки район був позбавлений затишності та приватності. Проведене багатоквартирне будівництво призвело до порушення меж приватного життя будинковласника, через що він та його сім`я не можуть повноцінно відпочивати у власному дворі, облаштовувати город, сад, клумби, плавати у басейні. Постійний будівельний шум з 7 години ранку і до 24 години ночі (спочатку будівельні роботи, а згодом і ремонтні роботи в окремих квартирах, що поступово заселяються) створює додатковий дискомфорт, а у двір падає будівельне сміття. Будівельниками облаштовано під парканом будинковолодіння самовільний туалет, внаслідок чого на ділянці стоїть стійкий нестерпний сморід. Проведене будівництво призвело до влаштування численних балконів і вікон, що виходять в бік подвір`я його будинку, повністю знищуючи будь-яку приватність життя. Більше того, як будівельники, так і нові мешканці вказаних багатоквартирних будинків мають можливість спостерігати (і окремі з них це стабільно роблять) за розпорядком дня мешканців його будинковолодіння, що створює сприятливі умови для вчинення крадіжок з будинку під час відсутності членів сім`ї вдома.

Всі вказані недоліки будинковолодіння призвели до стрімкого падіння вартості і до неможливості його продажу за ціною, в яку будинковолодіння оцінювалося до початку незаконного будівництва (наприклад, станом на початок 2014 року).

Вказував, що вказане будівництво було проведено на підставі протиправних дій відповідача щодо видачі та затвердженні містобудівних умов та затвердженні забудови земельних ділянок, внаслідок чого йому було заподіяно шкоди у зв`язку із знеціненням майна.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Ужгородської міської ради на його користь 3 065 809 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої йому незаконним рішенням відповідача та його посадових (службових) осіб.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями (діями) органу місцевого самоврядування та його посадових (службових) осіб, у розмірі 3 065 809 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів завдання йому шкоди незаконними рішеннями відповідача, оскільки факт знецінення його будинковолодіння полягає у зменшенні ринкової вартості внаслідок розміщення відповідно до неправомірно виданих відповідачем містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки багатоквартирних п`яти та семи поверхових житлових будинків.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційні скарги Ужгородської міської ради та прокуратури Закарпатської області залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року – без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши правовідносини сторін, які випливають зі встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Апеляційний суд вказав, що розміщення та зведення будинків саме такої конфігурації, розмірів та розташування є прямим результатом неправомірних дій відповідача та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними діями, що підтверджується матеріалами справи та фотознімками, долученими до справи і відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 травня 2018 року № 0003/2018 призвело до виникнення різниці між дійсною вартістю аналогічного будинку з наявною поруч багатоповерховою забудовою і вартістю будинку без багатоповерхової забудови (знецінення).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01 грудня 2021 року касаційні скарги Ужгородської міської ради та заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказував, що позивачем не наведено, а судами не перевірено, яких саме збитків (реальних чи упущеної вигоди) зазнав ОСОБА_1 , враховуючи, що його майно не було знищено, чи пошкоджено, не потребує відновлення. Позивачем не доведено, що ним використовувався будинок для отримання тих чи інших доходів.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати висновки Верховного Суду, а також перевірити доводи та заперечення сторін, зокрема й посилання Ужгородської міської ради на те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у АДРЕСА_3 неправомірними не визнавалися і в судовому порядку не скасовувалися.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 суму 3 065 809,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями (діями) органу місцевого самоврядування та його посадових (службових) осіб.

Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 000 грн.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2025 року стягнуто з Ужгородської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову. Вказує, що ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції вказівок Верховного Суду не дотримався, належним чином не встановив і не дослідив обставин, про які йде мова в постанові від 01.12.2021, та не надав належної правової оцінки доводам Ужгородської міської ради.

Зазначає, що обґрунтовуючи протиправність дій органу місцевого самоврядування та наявність причинного зв`язку між вказаними діями і заподіяною шкодою, позивач фактично посилався на видачу Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради протягом 2014-2015 років суб`єктам містобудівної діяльності містобудівних умов і обмежень щодо забудови земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; пл. Б. Хмельницького, 2, що, у свою чергу, призвело до знецінення вартості майна позивача у зв`язку зі зміною містобудівного середовища, здійсненим багатоквартирним будівництвом, постійним будівельним шумом, ремонтними роботами, облаштуванням будівельниками самовільних некапітальних споруд, а також іншими факторами, які безпосередньо пов`язані із будівництвом.

Водночас, містобудівні умови та обмеження є лише складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для будівництва; містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку - місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації, вичерпний перелік якої не передбачає згоди сусідів, інших осіб чи перевірки фактичного стану власності. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Аналогічна позиція вказана у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15 та від 21.08.2018 у справі №445/765/16-а.

Реалізація ж самого конкретного наміру забудови втілюється замовником будівництва через завдання на проектування (частина дев`ята (9) статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") та затверджений проект будівництва (стаття 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), який, до того ж, пройшов експертизу, тобто був перевірений на предмет дотримання державних будівельних норм, стандартів та правил.

Відповідно, знецінення нерухомого майна позивача потенційно стало наслідком протиправної забудови саме замовниками об`єктів будівництва, залученими ними підрядними організаціями, їх недбалістю, позаяк саме будівництво здійснено на підставі проектної документації, що затверджена останніми (замовниками будівництва).

Поряд із цим, територія, на якій розташований будинок позивача, відповідно до Генерального плану міста Ужгорода в редакції 2004 року (Рішення XXIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004) класифікована (визначена) як територія саме громадської забудови. Відповідно, враховуючи, що містобудівна документація, затверджена рішенням Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004, проходила обов`язкові громадські слухання (обговорення) в силу приписів статей 12 та 18 Закону України «Про планування та забудови території» (в редакції, чинній на момент затвердження такої містобудівної документації), а рішення про її затвердження опубліковане у місцевій пресі, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про характер та режим забудови вказаної території та об`єктивно не міг розраховувати зберегти характер навколишньої забудови як виключно садибний, тобто такий, який не передбачає багатоповерхову забудову громадського та житлового призначення.

Окремо слід звернути увагу на те, що у складених експертом Павличем О.В. висновках судових будівельно-технічних експертиз №0010/2019 від 25.11.2019 та №0003/2018 від 03.05.2018 (які покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення) використовувався Генеральний план із зонуванням, тоді як у Генеральному плані міста Ужгорода в редакції 2004 року (Рішення XXIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004) зонування відсутнє.

Враховуючи зазначене, вказані висновки взагалі не могли бути розцінені судом як належні та допустимі докази в даній справі.

Водночас, у висновку будівельно-технічної експертизи №0038/2022 від 19.09.2022 експерт ОСОБА_3 , усупереч завданням будівельно-технічної експертизи, визначеним Методикою проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах, сформулював висновок у галузі права, зокрема, по питанню 1 - щодо наявності прямих причинно-наслідкових зв`язків між містобудівними умовами та забудовою земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; пл. Б.Хмельницького, 2 зі знеціненням належного ОСОБА_1 житлового будинку в АДРЕСА_1 саме у розмірах, визначених іншими експертами; по питанню 2 - встановив, із технічної точки зору, прямий причинно-наслідковий зв`язок та залежність між видачею таких містобудівних норм та обмежень і фактом будівництва будівель, які збудовані на підставі останніх.

Вказаний висновок аналогічно не міг братися до уваги судом як належний та допустимий доказ наявності причинного зв`язку між неправомірними діями Ужгородської міської ради і заподіяною шкодою ОСОБА_1 , оскільки відповіді на питання, на які відповідав експерт Павлич О.В., не можуть бути предметом дослідження в судовій будівельно-технічній експертизі, котра повинна лише встановлювати фактичні обставини, а не давати їм правову кваліфікацію.

Також необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на висновок експерта у галузі права від 26.08.2022, який сформований кандидатом юридичних наук ОСОБА_4 на доказ того, що нібито знецінення житлового будинку внаслідок дій зовнішніх факторів без фізичного пошкодження конструктивних елементів у справі №308/10255/17 відноситься до реальних збитків. Так, як випливає зі змісту вказаного висновку, останній ґрунтується на припущеннях стосовно того, що ч. 2 ст. 22 ЦК України не слід тлумачити буквально, а виходити з широкого сенсу для розуміння терміну «пошкодження» майна, та на підставі цих припущень встановлює факт грошового та ціннісного знецінення без пошкодження конструктивних елементів будинку як реальних збитків, приводячи положення Методик товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Вказаний висновок не ґрунтується на вимогах Закону, а є лише припущенням експерта, а також не корелюється із визначенням поняття «збитки», на котре звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2021 в даній справі, вказавши, що збитки - це об`єктивне зменшення майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав,якби зобов`язання було виконано боржником.

Суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки тому, яких саме збитків (реальних чи упущеної вигоди) зазнав позивач, а формально зіслався на висновок експерта у галузі права від 26.08.2022, жодним чином не обґрунтувавши і не з`ясувавши обставин, на котрі звертав увагу Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2021 у цій справі.

Безпідставним є також і висновок суду першої інстанції про протиправність містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_3 за №72/20-16 та за №73/20-16 від 18.05.2015, оскільки останні у встановленому законом порядку незаконними не визнавались та не скасовувались, на що й наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2021 у даній справі.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував того, що побудова об`єкта нерухомості з істотним порушенням будівельних норм та правил є самостійною ознакою самочинного будівництва, а виникнення на нього права власності не позбавляє права зацікавленої особи, права якої порушено, на знесення такого будівництва та обов`язку особи, що здійснила таке будівництво, провести його знесення при порушенні прав інших осіб та при неможливості його перебудови (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду у справі №725/5630/15-ц від 22 квітня 2020 року).

Тому апелянт вважає, що відшкодування матеріальної шкоди не є ефективним способом захисту прав позивача. У цій справі подією, яка порушує права і охоронювані законом інтереси позивача є самочинне будівництво, тобто правопорушення, яке носить триваючий характер, і відшкодуванням шкоди це правопорушення не припиниться, а, відповідно, права та охоронювані законом інтереси позивача будуть надалі порушуватися. За вказаних обставин вважає, що у позові слід було відмовити також із підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Закарпатська обласна прокуратура в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, прийняте в порушення статей 16, 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України, статей З, 4, 5, 29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в порушення норм процесуального права, зокрема статей 2, 13, 78, 79, 89, 110, 263, 264 ЦПК України та без урахування судом висновків щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. При цьому судом першої інстанції не враховані вищенаведені висновки, що містяться в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у цій справі, які згідно з ч. 5 ст. 411 ЦПК України є обов`язковими для судів нижчестоящих інстанцій.

Вказує, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Вказаного позивачем не доведено, а судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду у цій справі, викладену у постанові від 01.12.2021.

Звертає увагу на те, що предметом судового розгляду у вказаній судовій справі є виключно питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями (діями) органу місцевого самоврядування. Однак, позивачем жодні позовні вимоги про визнання незаконними/протиправними будь-яких рішень чи дій органу місцевого самоврядування не заявлялись.

Також вважає висновки суду першої інстанції стосовно доведеності неправомірності дій Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по за адресами: АДРЕСА_4 за №166 від 15.12.2014; по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 за №52/20-16/2015 та пл. Б. Хмельницького, 2 від 18.05.2015 за № 72/20-16 та № 73/20-16, а також самих містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки за вказаними адресами помилковими.

Таким чином, судом під час розгляду цивільної справи істотно порушено норми процесуального права, оскільки фактично дано оцінку законності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 від 18.05.2015 № 72/20-16 та № 73/20-16, що не входило до меж судового розгляду та призвело до ухвалення незаконного рішення.

При цьому, судом першої інстанції відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 1173 ЦК України у подібних правовідносинах не враховано та стягнуто збитки з органу місцевого самоврядування без належного встановлення факту неправомірності його рішень. Вважає, що у даному випадку винуватцями можуть бути виключно замовники будівництва будинків за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , а не Ужгородська міська рада.

Жодних належних доказів на доведення вказаних у позові обставин позивачем при новому розгляді до суду не надано. При цьому долучений позивачем як доказ висновок за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №0038/2022 від 15.09.2022 не є належним, достовірним та допустимим доказом обставин вчинення цивільного правопорушення. При цьому позивачем не наведено, а судами не перевірено, яких саме збитків (реальних чи упущеної вигоди) зазнав позивач, враховуючи, що його майно не було знищено, чи пошкоджено, не потребує відновлення. Позивачем не доведено, що ним використовувався будинок для отримання тих чи інших доходів. Крім того, позивачем не було доведено належними засобами доказування і розміру заподіяної йому шкоди.

Судом у вказаній справі встановлено, що згідно Генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії IV скликання № 313 від 04.06.2004, територія, на якій знаходиться спірний будинок, відноситься до території громадської забудови.

Вказане свідчить про те, що судом безпідставно взято до уваги висновки експертів, які проводили оцінку ринкової вартості спірного будинку в порівнянні приватного сектору садибної (одноповерхової) забудови та приватного сектору поблизу багатоповерхової забудови, адже спірний будинок взагалі не знаходиться в секторі садибної забудови.

Окрім того, оцінка розміру шкоди, нібито завданої позивачу, взагалі не може розраховуватись як різниця у вартості будинку приватного сектору багатоповерхової забудови у порівнянні у вартістю будинку приватного сектору одноповерхової забудови, оскільки поруч з будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться й інші об`єкти багатоповерхової забудови, зокрема будинки на АДРЕСА_6 та на АДРЕСА_7 (найвища житлова споруда в місті - шістнадцятиповерховий багатоквартирний будинок), а тому відповідні суми також не можуть братися до уваги як доказ розміру заподіяної позивачу шкоди.

Таким чином, судами встановлено розмір завданої позивачу шкоди на підставі недопустимих доказів, чим порушено норми процесуального права, зокрема ст. 78, 79, 89, 110 ЦПК України.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сочка В.І., подав відзиви на апеляційні скарги в яких просить відмовити в задоволенні таких та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом досліджено наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази та вірно надано їм оцінку, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доведеності неправомірності дій Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.10.2001 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. за реєстровим номером № 6789, є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

15.12.2014 Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за № 166 видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

04.05.2015 Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за №52/20-16/2015 видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 .

18.05.2015 Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за №№ 72/20-16 та 73/20-16 видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_3 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09.06.2023 у справі № 308/10256/15-а, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023, визнано протиправними дії Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради щодо видачі 15.12.2014 за № 166 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

Суд дійшов до висновку, що внесені до спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відомості щодо цільового призначення земельної ділянки; розмірів фактичної площі прибудинкової території, яка необхідна для таких параметрів поверховості на кількості квартир будинку; кількості машиномісць, які необхідні для експлуатації будинку; розрахунку жилої та загальної площі на одного жителя та сім`ю; протипожежної відстані між будинком на ТП-62, а також влаштування всіх майданчиків, які необхідні для обслуговування житлового будинку, порушує ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 47, 66 ЖК України та п.п. 3.8, 7.43 ДБН 3260-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (в редакціях, чинних на момент їх видачі), а також суперечить Генеральному плану м. Ужгорода.

Зокрема, проведеними у справі № 308/10256/15-а висновками судової будівельно-технічної експертизи від 06.11.2019 №423/11-19 та №0010/2019 від 25.11.2019 встановлено, що забудова земельної ділянки здійснювалась не у відповідності до її цільового призначення та мети, встановленого Генеральним планом та без зміни цільового призначення земельної ділянки; на даній земельній ділянці за умов дотримання вимог п.п. 3.8, 7,43 ДБН 360-92** щодо мінімально-необхідного розрахункового показника прибудинкової території, мінімально необхідної площею для належної експлуатації машино місць, ст.ст. 47, 66 ЖК України щодо розрахунку жилої та загальної площі на одного жителя та сім`ю, будівництво будинку необхідно було передбачити з меншими параметрами поверховості та кількості квартир; не дотримано протипожежної відставні між будівлею та ТП-62; на даній земельній ділянці можливо спорудити багатоквартирний житловий будинок площею забудови не більше 70 кв.м., а також передбачені нормами майданчики (ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; для відпочинку дорослих; для занять фізкультурою; для господарських цілей; для вигулу собак; для стоянки автомобілів). Дотримання усіх законодавчих вимог при загальній площі земельної ділянки 350 кв.м. та її фактичній конфігурації не вбачається можливим, оскільки влаштування всіх майданчиків, необхідних для обслуговування житлового будинку неможливо виконати без зменшення передбачених законодавством мінімальних відступів.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.01.2015 у справі №308/10249/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, визнано протиправними станом на момент їх видачі та скасовано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_2 , видані 16.04.2015 за № 52/20-16/2015.

Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим експертом Корчинським Б.М. у висновку експерта № 146 від 20.03.2018, встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_3 , видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 18.05.2015 за вих № 72/20-16 та вих № 73/20-16 на момент їх прийняття не відповідають Генеральному плану м. Ужгород, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також розроблені з порушенням вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в частині п. 3.8, 3.25 та частково п. 3.32.

Висновком експерта № 329/04-18 від 18.04.2018 судової будівельно-технічної експертизи, складеним судовим експертом Колчар В.Д. встановлено, що:

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_3 , видані Управленням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 18.05.2015 за вих № 72/20-16 та вих № 73/20-16 на момент їх прийняття не відповідають Генеральному плану міста Ужгород, затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04 червня 2004 року в частині цільового призначення земельної ділянки;

не відповідають Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, ч. 2 ст. 24, оскільки забудова земельної ділянки здійснювалась не у відповідності до її цільового призначення та мети, встановленого Генеральним планом міста Ужгород та без зміни цільового призначення;

не відповідають ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» оскільки мінімально розрахункова площа, зазначена у містобудівних умовах та обмеженнях № 72/20-16 є меншою за мінімально розрахункову площу згідно вимог п. 3.8 ДБН 360-92**;

не відповідають п. 7.43 ДБН 360-92**, оскільки ними передбачено меншу кількість машино місць, ніж у вимогах ДБН 360-92**.

не відповідають ст.ст. 47, 66 ЖК України щодо розрахунку площі на одного жителя та сім`ю, які зазначені у містобудівному розрахунку із техніко-економічними показниками не відповідають встановленим нормам жилої та загальної площі.

Судовим експертом констатовано, що на такій земельній ділянці з умовами дотримання вищезгаданих нормативних вимог, будинки необхідно було б передбачити з меншими параметрами поверховості та кількості квартир.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду у постановах від 14.02.2024 у справі № 363/3873/17, від 11.04.2024 у справі № 545/1103/20, рішення суб`єктів владних повноважень за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia – «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність неправомірності дій Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 за №166 від 15.12.2014; по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 за №52/20-16/2015 та по АДРЕСА_3 від 18.05.2015 за № 72/20-16 та № 73/20-16, а також самих містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 за №166 від 15.12.2014; по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 за №52/20-16/2015 та по АДРЕСА_3 від 18.05.2015 за № 72/20-16 та № 73/20-16.

Ужгородською міською радою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність вказаних спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Зокрема, відповідачем не заявлялись клопотання при призначення повторних чи комісійних експертиз у цій справі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позову в цій частині.

Що стосується доводів позивача про знецінення вартості житлового будинку і земельної ділянки.

Відповідно до звіту про оцінку, виконаного 31.03.2018 ТОВ «Експерт і К», ринкова вартість об`єкта оцінки – житлового будинку (літ. А), загальною площею 157,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , на дату оцінки 30.03.2018 становить: в порівнянні приватного сектору одноповерхової забудови - 5 223 180 грн.; в порівнянні приватного сектору поблизу багатоповерхової забудови – 2 224 980 грн.; втрата вартості житлового будинку становить 2 998 200 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0003/2018 від 03.05.2018, складеного судовим експертом Павлич О.В., станом на липень 2014 року дійсна ринкова вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , складала 200 025 доларів США; станом на квітень 2018 року дійсна ринкова вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 з врахуванням наявної поруч багатоповерхової забудови може становити 82 831 доларів США; дійсна ринкова вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 з врахуванням відсутності багатоповерхової забудови може становити 198 605 доларів США; різниця між дійсною ринковою вартістю аналогічного будинку з наявною поруч багатоповерховою забудовою та без багатоповерхової забудови може становити 115 774 доларів США.

Рецензією Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02.07.2018 виявлено окремі щодо оформлення висновку експертизи № 0003/2018 від 03.05.2018, які не вплинули на результати експертного дослідження.

Висновком експерта № 9802/9805 від 26.03.2019 судової оціночно-будівельної експертизи, складеним Закарпатським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України встановлено, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 15.12.2014 за курсом 15.02.2018 у гривнях могла становити 5 259 106 грн.; ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 01.06.2017 за курсом 15.02.2018 у гривнях могла становити 2 181 047 грн.; має місце значний вплив розміщення багатоквартирної забудови двох чотирьох поверхових будинків та двох семиповерхових будинків на зміну ціни приватної житлової садиби за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до виконаного судовим експертом Манзуренком Г.В. висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 214/19 від 04.10.2019, ймовірна ринкова (дійсна) вартість садибного (житлового) будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на липень 2014 року складає 2 378 954 грн., що є еквівалентом 201 146 доларів США; ймовірна ринкова (дійсна) вартість садибного (житлового) будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на червень 2017 року складає 1 948 821 грн., що є еквівалентом 74 527 доларів США; причиною знецінення вартості є безпосереднє оточення станом на червень 2017 року новозбудованих багатоповерхових будинків на території садибної забудови житлового кварталу у АДРЕСА_1 та по Слов`янській набережній. Знецінення ринкової (дійсної) вартості житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в період з липня 2014 року по червень 2017 року у еквіваленті до доларів США становить 126 619 доларів США.

Крім того, висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 211 від 08.12.2023 встановлено, що різниця між ринковою вартістю житлового будинку по АДРЕСА_1 з врахуванням оточення багатоповерховою житловою забудовою та ринковою вартістю даного будинку з врахуванням його оточення малоповерховою житловою забудовою станом на 31.10.2023 становить 115 164,4 долара США.

Згідно висновку експерта у галузі права к.ю.н., доц. ОСОБА_4 від 26.08.2022, знецінення житлового будинку внаслідок дії зовнішніх факторів без фізичного пошкодження його конструктивних елементів у справі № 308/10255/17 відноситься до реальних збитків.

Вказані висновки експертів доводять факт знецінення будинку по АДРЕСА_1 , при цьому відповідачем не спростованого зазначеного.

При цьому суд першої інстанції визнав неналежними та недопустимими доказами лист ТОВ «Бізнес-Експерт» від 13.12.2017, а також звіти про оцінку майна житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 01.02.2014 та станом на 04.05.2018, оскільки отримані з порушенням встановленого Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» порядку.

Що стосується відшкодування майнової шкоди у виді реальних збитків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Це означає, що поряд із негативним обов`язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов`язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх висновках неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягають застосуванню також у випадках, коли порушення, хоча й не були пов`язані з позбавленням власності, однак, створили як наслідок знецінення наявної у позивача власності (рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" від 25.07.2002, "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011).

Порушенням наведених норм Конвенції є й тоді, коли характер і спосіб будівництва на території розміщення майна заявника безпосередньо сприяли істотному знеціненню вартості майна, наприклад, коли в безпосередній близькості від решти земель були побудовані дороги загального користування або інші споруди (Справа «Bistrovic v. Croatia», від 31.05.2007).

У справі «Узуноглоу проти Греції» ЄСПЛ встановив, що будівництво автомагістралі в безпосередній близькості від будинку заявника (близько 15 метрів) обмежило вільне розпорядження її правом користування будинком, що мало наслідком втручання у право заявниці на мирне користування своїм майном, і що характер будівництва, сприяв істотному знеціненню вартості майна. Тому, таке втручання є підставою для отримання додаткової компенсації за обмежене користування будинком.

У справах «Ліндхейм та інші проти Норвегії» та «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» втручання у мирне володіння майном, що позначилось на його вартості, визнано порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та призначив справедливу компенсацію заявникам.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як ті, що стосуються власності, органи державної влади повинні діяти вчасно та в належний і насамперед послідовний спосіб (рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати органам державної влади виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Однак, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Трґо проти Хорватії»).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0003/2018 від 03.05.2018, складеним судовим експертом Павлич О.В., встановлено, що різниця між дійсною ринковою вартістю аналогічного будинку з наявною поруч багатоповерховою забудовою та без багатоповерхової забудови може становити 115 774 доларів США.

Згідно висновку висновком експерта № 9802/9805 від 26.03.2019 судової оціночно-будівельної експертизи, складеного Закарпатським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України має місце значний вплив розміщення багатоквартирної забудови двох чотирьох поверхових будинків та двох семиповерхових будинків на зміну ціни приватної житлової садиби за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 214/19 від 04.10.2019, виконаного судовим експертом Манзуренком Г.В., причиною знецінення вартості є безпосереднє оточення станом на червень 2017 року новозбудованих багатоповерхових будинків на території садибної забудови житлового кварталу у АДРЕСА_1 та по Слов`янській набережній.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0038/2022 від 15.09.2022:

1) Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_8 від 15.12.2014; по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 №52/20-16/2015 та по АДРЕСА_3 від 18.05.2015 № 72/20-16 та № 73/20-16, а також видача Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради даних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі знеціненням належного ОСОБА_1 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі, який встановлений у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0003/2018 від 03.05.2018, виконаному судовим експертом Павлич О.В., висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 9802/9805 від 26.03.2019, виконаному Закарпатським відділенням Львівського НДІСЕ та висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 214/19 від 04.10.2019, виконаному судовим експертом Манзуренком Г.В., а також у висновку про вартість майна, виконаному 31.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт і К».

2) З технічної точки зору наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між видачею Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_9 №166 від 15.12.2014, по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 №52/20-16/2015 та по пл. Б. Хмельницького, 2 від 18.05.2015 у №72/20-16 та № 73/20-16, а також даними містобудівними умовами та обмеження і фактом будівництва будівель, які збудовані на підставі даних містобудівних умов та обмежень.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також самими містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 за №166 від 15.12.2014; по АДРЕСА_2 від 06.04.2015 за №52/20-16/2015 та по АДРЕСА_3 від 18.05.2015 за № 72/20-16 та № 73/20-16 та заподіянням ОСОБА_1 майнової шкоди у виді реальних збитків внаслідок знецінення ринкової вартості житлового будинку.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 було відомо, що територія, на якій розташований будинок позивача, відповідно до Генерального плану міста Ужгорода в редакції 2004 року (Рішення XXIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004) класифікована як територія саме громадської забудови відповідно, позивач не міг розраховувати зберегти характер навколишньої забудови як виключно садибний, є безпідставним.

Згідно Генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії IV скликання № 313 від 04.06.2004, територія, на якій знаходиться будинок ОСОБА_1 , відноситься до території громадської забудови.

Згідно секції В розділу 0.3 Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених Наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, землі громадської забудови включають землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Згідно секції В розділу 0.2 вказаної класифікації землі житлової забудови включають землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва).

А тому будівництво багатоквартирних житлових будинків на землях громадської забудови не відповідає Генеральному плану міста Ужгорода, земельній документації та будівельним нормам.

Доводи апелянта про те, що видача Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради протягом 2014-2015 років суб`єктам містобудівної діяльності містобудівних умов і обмежень щодо забудови земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , не може бути підставою для відшкодування шкоди позивачу, апеляційним судом не береться до уваги оскільки саме Ужгородська міська рада, надаючи містобудівні умови та обмеження зобов`язана була перевірити такі на відповідність містобудівній документації місцевого рівня, в тому числі і Генеральному плану м. Ужгорода, земельній документації, а також будівельним нормам.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що існує прямий причинний зв`язок між спірними діями та рішеннями Ужгородської міської ради та знеціненням належного позивачу житлового будинку, що підтверджується належними доказами, яким судом надана правова оцінка.

Відтак, суд, враховуючи вимоги ст. 1192 ЦК України, дійшов висновку, що розмір знецінення належного позивачу житлового будинку на час розгляду справи згідно проведеної у справі судової оціночно-будівельної експертизи склав еквівалент 115 164,40 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 4 783 652,78 грн, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Підстав вважати, що позивачем обрано невірний спосіб захисту в апеляційного суду немає, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Обґрунтування апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури є ідентичним апеляційної скарги Ужгородської міської ради, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, з врахуванням вищевикладених підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, тоді як апеляційні скарги - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційні скарги Ужгородської міської ради та Закарпатської обласної прокуратури, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року

Головуючий:

Судді: