Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №936/379/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 936/379/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шаранич Сергій Сергійович, на постанову судді Воловецького районного суду від 02 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Воловецького районного суду від 02 квітня 2026 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., без конфіскації транспортного засобу.

Відповідно до постанови, - 17 березня 2026 року о 19 год. 50 хв. по вул. Центральній в с. Нижні Ворота, ОСОБА_1 , на транспортному засобі марки «Mercedes», р\н НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів з метою отримання доходу, без ліцензії на право здійснення такої господарської діяльності. Своїми діями ОСОБА_1 порушив порядок провадження господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 (від імені якого діє адвокат Шаранич С. С.) подав апеляційну скаргу. Вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що відсутня така обов`язкова складова господарської діяльності як систематичність, а також відсутні докази отримання прибутку та комерційного характеру правовідносин. Право на захист порушено, принцип змагальності та принцип справедливого судового розгляду не дотримано.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його захисник Шаранич С. С. в черговий раз не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Про причини неявки не повідомили.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта та його захисника, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, і є об`єктивною стороною правопорушення.

Статтею 6 частина 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.

Згідно ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, тощо.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 надати не зміг. Не було надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - 17 березня 2026 року о 19 год. 50 хв. по вул. Центральній в с. Нижні Ворота, на транспортному засобі марки «Mercedes», р\н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів з метою отримання доходу, без ліцензії на право здійснення такої господарської діяльності.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив порядок провадження господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770811 від 17.03.2026 року, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 17.03.2026 року, рапортом інспектора відділку поліції.

Так, з рапорту працівника поліції слідує, що гр. ОСОБА_1 здійснював перевезення гр. ОСОБА_2 , який перебуває в СЗЧ. В ході усної бесіди, ОСОБА_2 повідомив, що домовився з ОСОБА_1 про перевезення з м. Стрия до м. Мукачева, за що останній отримає 1200 доларів США.

З огляду на це, суддя місцевого суду, обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП

Доводи апелянта про те, що він не є приватним підприємцем, перевозками пасажирів не займається, не спростовують зазначене в протоколі правопорушення та його відповідальність.

Посилання в апеляційній скарзі щодо порушення судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало нібито у неповному зясуванні судом першої інстанції всіх обставин справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить посилання на місце, час і суть адміністративного правопорушення, посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що працівник поліції був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий, - на такі дані не вказується як в апеляційній скарзі, так і під час розгляду справи апеляційним судом. Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що працівник поліції при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень.

При оцінці зібраних по справі доказів, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги КУпАП та інші нормативно-правові акти, при збиранні та фіксуванні таких, порушені не були.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому його доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя врахував характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правопорушника, обставини справи й призначив останньому адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції вищевказаної статті, яке є справедливим і таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення .

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП, для з`ясування питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шаранич Сергій Сергійович, – залишити без задоволення.

Постанову судді Воловецького районного суду від 02 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.