Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №137/432/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/432/26

Провадження № 22-ц/801/2002/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа № 137/432/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці цивільну справу № 137/432/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Гопкіна П.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір про надання споживчого кредиту №691982. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 000,00грн., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-24032021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на дату складання позовної заяви виникла заборгованість в загальному розмірі – 21 390,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000,00 грн., заборгованість по відсотках – 15 390,00 грн.

За наведених підстав представник ТОВ ФК «Кредит-Капітал» вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 21 390,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 2 662,40 грн. судових витрат та 8 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №691982 від 03.04.2020 укладено у порядку та спосіб, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази підписання договору, шляхом накладення одноразового ідентифікатора, що свідчить про погодження та прийняття відповідачкою усіх умов надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.

Вказує, що докази, додані до позовної заяви, у сукупності є достатніми для того, щоб дійти висновку щодо правомірності укладення вищезазначеного кредитного договору та зарахування коштів на банківську картку відповідачки.

На думку скаржника, позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача та перерахування коштів за кредитним договором, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості про щоденні нарахування та погашення може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу, а наданий лист про успішне перерахування коштів є належним доказом, який підтверджує фактичну видачу кредитних коштів.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03.04.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №69198. Вказаний договір з позичальником був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію»

Пунктами 1.1, 1.2 договору визначено, що сума кредиту складає 6000 грн. Строк кредиту 30 днів.

Пунктом 1.4.1 договору встановлено, знижена процентна ставка 0,95% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (346,75% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

У пункті 1.4.2 договору передбачено, що стандартна процента ставка становить 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50% річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.3. цього договору.

Відповідно до п. 1.6. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 7710 грн; за стандартною ставкою 9420 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної позичальником в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 3.1. договору, передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Відповідно до п. 7.1 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору та правил.

Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У випадку повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язань за договором не нараховується. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми позики та/або сплати процентів за користування позикою, позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 900,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 225,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня невиконання та/або неналежного виконання та за кожний наступний день невиконання та/або неналежного виконання. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить: 3000 грн.

Відповідно до інформації ТОВ «УПР» від 19,01,2026 за № 1-1901, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 03.04.2020 22:02:02 на суму 6000,0000 грн, номер картки, номер транзакції в системі iPay.ua – 52410813, призначення плаьежу : Зарахування 6000,00 грн на карту НОМЕР_1 .

Згідно із довідкою ТОВ «Лінеура Україна» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована, як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував, підписавши 03.04.2020 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором направленого на її номер телефону, відповідний договір (Р558).

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума заборгованості становить в загальному розмірі – 21 390,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000,00 грн., заборгованість по відсотках – 15 390,00 грн.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-24032021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно договору відступлення права вимоги визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-24032021 від 24.03.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 21390 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 27357 від 24.03.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» плату за відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-24032021 від 24.03.2021.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України, визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створила заяву на кредит на умовах, які вважав зручними для себе. В подальшому, у зв`язку з погодженням заяви між товариством та відповідачкою було укладено кредитний договір в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором С739468, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідачка підтвердила, що перед укладенням договору вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами та зобов`язався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів. Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм дій щодо укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідачка могла отримати кредитні кошти.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивачем доведено факт укладення 03 квітня 2020 року договору про надання споживчого кредиту № 691982 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшла висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 21309 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, а також не надав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Водночас, згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду першої інстанції та 3993,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції колегія суддів враховує наступне.

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом адвокатського об`єднання «Апологет» Усенком М.І.

У позові зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на правничу допомогу, що становить 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № 1035 від 13.02.2026, детальний опис наданих послуг до акту.

Відповідно до акту наданих послуг № 1035 від 13.02.2026 до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. надано послуги відповідно до положень договору, загальною вартістю 8000 грн.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів враховує, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Враховуючи відсутність заперечень протилежної сторони розмір витрат у сумі 8000 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а тому, у зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 691982 від 03.04.2020 у розмірі 21 390,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 000,00 грн., заборгованість по відсотках – 15 390,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 6656,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник