Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №741/301/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-др/741/7/26

Єдиний унікальний номер 741/301/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Середи Дмитра Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року у справі № 741/301/26 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено повністю, зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Носівського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2019 року у справі № 741/453/19 щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягненням дитиною повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 коп. у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

10 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Середа Д.А. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, який складає 15000 грн, також було зазначено, що документи на підтвердження таких витрат будуть надані суду в порядку, визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою судді від 11 вересня 2026 року прийнято до провадження заяву представника позивача адвоката Середи Д.А. про ухвалення додаткового судового рішення та призначено її до судового розгляду без повідомлення (виклику) учасників справ на 21 вересня 2026 року.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд уважає за можливе провести розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши письмові докази, робить нижченаведений висновок.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у позовній заяві позивачем вказано, що орієнтовний розмір витрат на правору допомогу складає 15000 грн, та повідомлено, що після ухвалення рішення суду протягом 5 днів позивач подасть до суду документи на підтвердження таких витрат.

У заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача просив про стягнення 8000 грн у рахунок компенсації позивачеві витрат на правову допомогу. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення додано: 1) копію договору про надання правничої допомоги № 522-26, укладеного 13 лютого 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Середою Д.А.; 2) копію розрахунку суми гонорару і витрат на професійну правничу допомогу від 10 вересня 2026 року, відповідно до якого адвокатом Середою Д.А. було надано Дорошенку Є.О. такі послуги: підготовка матеріалів, складання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, підготовка клопотання про витребування доказів, витрачено часу – 4 год, вартість – 5000 грн; представництво інтересів ОСОБА_1 в Носівському районному суді у справі № 741/301/26, витрачено часу – 1 год 51 хв, вартість – 25000 грн, усього – 30000 грн, фактично сплачено – 8000 грн; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 522-26 від 13.02.2026, відповідно до якої за надання правової допомоги відповідно до договору та додаткової угоди клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі без ПДВ у розмірі 8000 грн шляхом повної передплати під час підписання договору про надання правничої допомоги; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 522-26 від 13.02.2026 про сплату ОСОБА_1 адвокату Середі Д.А. 8000 грн на підставі договору про надання правничої допомоги № 522-26 від 13.02.2026.

Згідно зі ст. ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Так, відповідач не клопотала про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат.

Між тим, суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, робить висновок про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт, а також позовним вимогам.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову у справі № 741/301/26 є зменшення розміру аліментів, тобто справа належить до нескладної категорії справ у цивільному процесі. Даний предмет позову є досить розповсюдженим у судовій практиці. Правовідношення у сфері аліментних зобов`язань, за загальним правилом, не є справами значної складності. Більш того, для досвідчених адвокатів дана категорія справ є однією з найбільш «шаблонних» та не потребує застосування додаткових навичок.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу та впливає винятково на стосунки між стягувачем та боржником.

При цьому, судова практика у цій сфері є сталою та узгодженою між собою, що не вимагає від представника витрат значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зважаючи на те, що при ухваленні рішення суд не вирішував питання про судові витрати на правову допомогу, які поніс позивач, беручи до уваги, зазначені вище обставини, за результатом оцінки доказів та аргументів сторін, дослідивши матеріали справи в частині поданих процесуальних документів та проведених процесуальних дій, ураховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд робить висновок, що заява підлягає частковому задоволенню, та визначає справедливий (розумний) розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, що становить 3500 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 247, 260, 261, 270, 354 ЦПК України України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача представника позивача ОСОБА_1 адвоката Середи Дмитра Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Дане додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення суду в справі № 741/301/26.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст додаткового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА