Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №750/5343/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5343/26

Провадження № 2/750/2910/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді – Кузюри М.М.,

секретар – Сіра П.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

треті особи – Чернігівська міська рада Чернігівської області, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

у травні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до державного житлового фонду. Відповідачі тривалий час не проживають у зазначеній вище квартирі, за користування житлом не сплачують, а тому відповідно до статті 71 Житлового кодексу України є такими, що втратили право користування квартирою.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Самусь Л.В. від 03.06.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті справи, визначених частиною другою статті 174 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюрі М.М.

Ухвалою від 15.07.2026 справу прийнято до провадження судді Кузюри М.М., справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачі відзив на позов не подали.

Позивач, її представник адвокат Дудка О.В. в судовому засіданні просили позов задовольнити. Представник позивача пояснила, що позивач зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Квартира належить до державного житлового фонду. Також в квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка позивача, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внук позивача. Наймачем вказаної квартири був чоловік позивача, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ордера, до складу сім`ї ОСОБА_5 входили позивач та дочка ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 – прізвище після реєстрації шлюбу). На сьогодні окрім позивача в квартирі зареєстровані дочка позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онук позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дочка виїхала за межі України і близько двадцяти років проживає за кордоном. Онук позивача ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернігові і місце його проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , однак, за вказаною адресою ніколи фактично не проживав, і на сьогодні проживає з батьками за кордоном. За доводами позивача, на даний час відповідачі проживають в Італійській Республіці і повертатися в Україну не планують, на вказане житло не претендують. Представник зазначила, що позивач підтримує близькі родинні стосунки з відповідачами, і у разі потреби відповідачів використовувати дану квартиру як житло не ініціювала б зазначений позов. Зазначає, що реєстрація відповідачів у квартирі є обтяжливою для позивача, оскільки після смерті чоловіка позивач самостійно сплачує житлово-комунальні послуги, займається благоустроєм квартири, тоді як відповідачі участі в витратах, пов`язаних з квартирою, не беруть. Враховуючи тривалий факт непроживання у квартирі та причини, які спонукали її звернутися із позовом, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування вищезазначеною квартирою.

Відповідачі у судове засідання не з`явилась про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом надсилання повісток на зареєстроване місце проживання та через оголошення на сайті «Судова влада».

Представник третьої особи Чернігівської міської ради Чернігівської області у судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи без участі представника, просила прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та з урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доводи позивача, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

09.09.1978 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали шлюб, у зв`язку з чим дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 » що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 09.09.1978 серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 , батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.04.1981 (а.с. 15)

Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради м. Чернігова № 764 від 24.09.1991 ОСОБА_10 , сім`я якого складалась з 2 осіб ( ОСОБА_13 – дружина, ОСОБА_14 - дочка), було надано, право на зайняття 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною житлової площею 29,2 кв.м, що підтверджується ордером, виданим на ім`я ОСОБА_10 (а.с. 12).

27.08.2003 ОСОБА_6 та ОСОБА_15 уклали шлюб, у зв`язку з чим дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 27.08.2003 серії НОМЕР_3 (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_15 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.2013 (а.с. 22)

ОСОБА_10 помер23. НОМЕР_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.08.2025 серії НОМЕР_6 (а.с. 15).

Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 30.04.2026 № 7936 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.04.2026 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 11). Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у зазначеній квартирі з 26.06.1997, ОСОБА_4 – з 06.08.2013.

Факт непроживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом, складеним 04.05.2026 двома мешканцями будинку АДРЕСА_2 у присутності майстра відділу з експлуатації житлового фонду, елементів благоустрою і санітарного утримання будинку та прибудинкової території КП «ЖЕК-10» та ОСОБА_1 актом про непроживання особи за місцем реєстрації, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично не проживають за місцем реєстрації (а.с. 24).

Згідно наданої на запит суду інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.06.2026, відомості щодо перетинання державного кордону України громадянами України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 11.06.2021 по 11.06.2026 в Базі даних відсутні (а.с. 58 зі зв.). Будь-які відомості про повернення вищезгаданих осіб на територію України відсутні.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суду показали, що з сім`єю позивача знайомі більше тридцяти років, відповідач ОСОБА_3 у спірному житлі не проживає близько20 років. Відповідач вийшла заміж і добровільно покинула житлове приміщення, проживає з чоловіком та дитиною за кордоном. Онук позивача ОСОБА_4 в квартирі ніколи не проживав. Після смерті чоловіка позивач самостійно несе витрати по утриманню квартири.

Право на судовий захист передбачено ст. 55 Конституції України, частиною першою якої встановлюється, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Глава 2 Житлового кодексу України передбачає норми, які регулюють користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно із ч. 1, 2ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Нормами частини першої ст. 63 Житлового кодексу України встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

Оскільки рішення суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням дозволить позивачу реалізувати свої законні інтереси, зокрема, щодо оплати за комунальні послуги, разом з тим не порушить житлових прав та законних інтересів відповідачів, оскільки фактично вони ними не користуються, суд вважає що втручання держави у вигляді ухвалення судового рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у даному випадку за установлених судом обставин переслідує легітимну мету, здійснюється згідно із законом та є необхідним.

Враховуючи причини, які спонукали позивача звернутися із позовом, а також наявність близьких родинних стосунків позивача та відповідачів, що не виключає можливість відновлення указаного права за взаємною згодою у випадку виникнення такої необхідності, суд не вважає, що визнання відповідача ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, порушує їх права чи законні інтереси.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи – Чернігівська міська рада Чернігівської області, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Микола КУЗЮРА