Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №676/4871/25 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/4871/25

Номер провадження 2/676/570/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець – Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді - Швець О.Д.

з участю секретаря – Михайловської І.А.

позивачаОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є власником в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 , частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 р проведений розподіл зазначеного будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

У власність ОСОБА_1 виділені наступні приміщення: вхід в підвал пл. 3,3 кв м, підвал пл. 14,1 кв м, житлову кімнату пл. 25,5 кв м, житлову кімнату пл. 12,6 кв м, житлову кімнату пл. 11,0 кв м, сарай-гараж, літню кухню з верандою літ.Б, частину ворот літ. N.

У власність ОСОБА_3 виділені наступні приміщення: коридор пл. 10,3 кв м, кухні пл. 11,4 кв м, санвузол пл. 5,4 кв м, веранда пл. 4,5 кв м, тамбур пл. 0,7 кв м, коридор пл. 5,7 кв м, кухня пл. 9,7 кв м, житлова кімната пл. 13,6 кв м, житлова кімната пл. 13,0 кв м, балкон пл. 3,2 кв м, допоміжне приміщення пл. 1,9 кв м, сарай (хлів) літ.Г, вбиральня літ. Ж, частина воріт літ. N.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 24.03.2025 р проведено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_1 в натурі належну їй на праві власності частку домоволодіння в окремий об`єкт. Цим же рішенням було припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_1 на частки зазначеного домоволодіння.

У зв`язку із виділенням ОСОБА_1 належної їй частки в зазначеному домоволодінні, остання виготовила новий технічний паспорт, присвоїла поштову адресу- АДРЕСА_2 та зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав.

Сторони тривалий час перебувають між собою в неприязнених відносинах, через те, що відповідачі перешкоджають вільно користуватись належною їй частиною домоволодіння. Коли в черговий раз, а саме 03.06.2025 р позивач прийшла до будинку, нею було виявлено, що відповідачі фактично проживають у кімнатах, які належать їй на праві власності, при цьому ще не бажали допускати її до даного майна. Відповідачі самовільно проживають у виділеній позивачу частині будинку, вона не дозволяла їм займати належні їй приміщення, такими діями позивач вважає, що їй чиняться відповідачами перешкоди. Оскільки відповідачі самоправно зайняли жилі приміщення, відповідачі підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні виділеними в натурі частини житлового будинку по АДРЕСА_3 , яка складається з виділеної частини в житловому будинку під літ. «А-1»: вхід в підвал площею 3,3 кв.м., підвал площею 14,1 кв.м., житлової кімнати площею 25,5 кв.м., житлової кімнати площею 12,6 кв.м., житлової кімнати площею 11,0 кв.м., в цілому загальною площею 66,5 кв.м., житловою площею 49,1 кв.м., а також сарай-гараж, літню кухню із верандою під літерою «Б», частину воріт під літерою «N» як самостійної одиниці, шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.

Рух справи.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 14.07.2025 р. відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 10.03.2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28.05.2026 року зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди повернений позивачам без розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просять його задовольнити.

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали, заперечили проти його задоволення, мотивують непогодженням з рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного суду, ухваленими 05 жовтня 2021 р, 24.03.2025 р, оскільки зазначені рішення прийняті у їх відсутності, без врахування висновку експерта Попроцького С.С. № 265Д-07/24 від 21.08.2024 р, відповідно до якого приміщення мансарди житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам Державних будівельних норм та вимогам санітарної і пожежної безпеки і не можуть використовуватись для постійного та комфортного в них проживання в якості житлових приміщень. Рішення суду відповідачі не отримували і з висновками суду не знайомі. Крім того, в приміщеннях на першому поверсі ними зроблені поліпшення, які є невід`ємними. Позивачка не відокремила свою частину житлового будинку, тому вважають, що користувалися всім будинком на законних підставах. Просять відмовити задоволенні позову в повному об`ємі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2000 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є власниками в порядку спадкування за заповітом в рівних частках житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , який належав на праві власності їх батькові, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2016 року ОСОБА_1 є власником в порядку спадкування за законом частки житлового будинку з відповідним надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності її чоловікові, ОСОБА_5 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 р проведений розподіл спадкового майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та належить в рівних частках (по 1/2 частці кожній), а саме: домоволодіння по АДРЕСА_1 , виділивши наступне майно у домоволодінні: вхід в підвал, площею 3,0 кв м, підвал площею 14,1 кв м, житлову кімнату площею 25,5 кв.м, житлову кімнату площею 12,6 кв м, житлову кімнату площею 11,0 кв м, в цілому загальною площею 66,5 кв м, житловою площею 49,1 кв м, а також сарай-гараж, літню кухню із верандою під літ. «Б», частину воріт під літ. «N» та виділено ОСОБА_3 наступне майно: коридор площею 5,7 кв м, кухня площею 11,4 кв м, санвузол площею 5,4 кв м, веранда площею 4,5 кв м, тамбур площею 0,7 кв м, коридор площею 5,7 кв м, кухня площею 9,7 кв м, житлова кімната площею 13,6 кв м, житлова кімната площею 13,0 кв м, балкон площею 3,2 кв м, допоміжне приміщення площею 1,9 кв м, сарай (хлів) літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», частина воріт літ. «N» та виконати будівельні роботи по переплануванню приміщень: між приміщеннями коридору поз.1 та приміщенням житлової кімнати поз.4 демонтувати дверний блок та замурувати заново утворений дверний отвір; у перегородці між приміщеннями житлової кімнати поз.5 та приміщенням житлової кімнати поз.6 облаштувати нові дверні прорізи для входу у новостворену кухню та санвузол; у приміщенні житлової кімнати поз.5 встановити перегородку для облаштування допоміжних приміщень – кухні та санвузла, по даному варіанту поділу, відхилення від ідеальних часток співвласників по вартості становить: для першого співвласника частка на 533 грн більше другого співвласника частка на 533 грн менше, відповідно до першого варіанту поділу висновку експерта ОСОБА_7 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи за № 320/321/21-26 від 16.04.2021 р.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 24 березня 2025 р проведений поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_1 в натурі належну їй на праві власності частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: вхід в підвал, площею 3,0 кв м, підвал площею 14,1 кв м, житлову кімнату площею 25,5 кв.м, житлову кімнату площею 12,6 кв м, житлову кімнату площею 11,0 кв м, в цілому загальною площею 66,5 кв м, житловою площею 49,1 кв м, а також сарай-гараж, літню кухню із верандою під літ. «Б», частину воріт під літ. «N».

Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_1 на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради № 121 від 02.05.2025 р житловому будинку, загальною площею 66,5 кв м з господарськими будівлями та спорудами, після виділу в натурі належної на праві власності частки домоволодіння за рішенням суду, на АДРЕСА_1 , присвоєно адресу: АДРЕСА_4 .

Право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями біля нього, розташованого за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (номер відомостей про речове право 59937869).

ОСОБА_1 в зазначеному будинку не проживає.

Листом Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області № 102625-2025 від 23.06.2025 р підтверджується, що в належній ОСОБА_1 частині будинку проживає ОСОБА_3 , яка відмовляється покидати приміщення.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, відповідачами не заперечуються.

Застосовані норми права та висновки суду.

За положеннями частини першої - третьої статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною третьою статті 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Зазначена норма визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав. Проте дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати прав інших осіб та інтереси суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (частина перша статті 109 ЖК України).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позову посилалася на статтю 116 ЖК Української РСР.

Відповідно до частини першої статті 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Для застосування норм цієї статті є необхідною наявність двох умов: 1) систематичне порушення правил співжиття, а також 2) вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" судам роз`яснено, що при вирішені справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 630/588/17, зроблено правові висновки про те, що самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і таке інше не є самоправним вселенням. Якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоправно зайняла житлове приміщення.

Судом встановлено, що житловий будинок та надвірні будівлі біля нього належали батькові ОСОБА_3 , який надав дозвіл на вселення ОСОБА_3 та членів її родини, що виключає їх самоправне вселення в будинок АДРЕСА_1 .

Докази систематичного порушення відповідачами правил співжиття, випадків психологічного та фізичного насильства позивачем суду не надано. Також суду не надано доказів притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності.

В порядку спадкування ОСОБА_3 отримала у власність частину зазначеного житлового будинку на підставісвідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2000 року.

ОСОБА_1 отримала у власність частину зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2016 року.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 р в результаті поділу будинку ОСОБА_1 повинна виконати будівельні роботи по переплануванню приміщень: між приміщеннями коридору поз.1 та приміщенням житлової кімнати поз.4 демонтувати дверний блок та замурувати заново утворений дверний отвір; у перегородці між приміщеннями житлової кімнати поз.5 та приміщенням житлової кімнати поз.6 облаштувати нові дверні прорізи для входу у новостворену кухню та санвузол; у приміщенні житлової кімнати поз.5 встановити перегородку для облаштування допоміжних приміщень – кухні та санвузла.

Роботи по переплануванню частини будинку ОСОБА_1 не здійснила, відповідні дозвільні документи для проведення реконструкції не отримала.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів з спірного будинку.

Висновки суду.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі

№ 378/596/16-ц).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд, дійшов висновку про відмову від позову, так як обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права на володіння та користування належним позивачці на праві власності майном.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами статті 141 ЦПК України та положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Разом з тим, згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 149902 від 15 листопада 2007 року. У зв`язку з цим позивачка на підставі закону звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в повному обсязі, а позивачка звільнена від сплати судового збору за законом, судові витрати зі сплати судового збору відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13?81, 89, 141, 262-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду фШвець О.Д.