Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №523/10344/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10344/26

Номер провадження 3/523/2251/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Шкорупеєв Д.А., за участю секретаря Ловигіна О.С., адвоката Болгар А.В., правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, які надійшли з УПП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (протокол серії ЕПР1 №661684), -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2026 року о 18 годині 55 хвилин ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Давида Ойстраха, 3 в м.Одесі, в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено результатом перевірки за допомогою приладу «Драгер» показники якого склали 2,85 проміле.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила суду, що 09.05.2026 вона була на дні народження, де дійсно вживала алкогольні напої. Після святкування за нею приїхав її чоловік – ОСОБА_2 , щоб сісти за кермо та забрати її. Вона не сідала за кермо автомобіля. Окрім того, не задовго до цього в її чоловіка виник конфлікт з ОСОБА_3 , та на скільки їй було відомо конфлікт завершився без будь-яких наслідків. Однак, коли вони сіли до автомобіля та почали рух, то ОСОБА_4 підбіг до автомобіля та почав кричати, люди сказали що вже викликали поліцію. На той момент її чоловік не мав відстрочки від мобілізації та пішов додому. Вона залишилась біля автомобіля. Коли приїхали працівники поліції вона не приховувала, що вживала алкоголь, однак заперечувала що керувала автомобілем. Перевірку на стан сп`яніння проходила добровільно, оскільки не вважала що це є підставою для складення протоколу саме на неї, оскільки вона була пасажиром та працівники поліції взагалі не бачили її за кермом (пояснення додано до матеріалів).

За клопотанням сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_5 , яка повідомила суду що особисто з ОСОБА_6 не знайома. Однак, вона була свідком неадекватної ситуації, яка мала місце 09.05.2026 по вул. Давида Ойстраха. Це був конфлікт та можливо особа (свідок ОСОБА_4 ) був під наркотиками. За кермом автомобіля вона бачила чоловіка, на її погляд він був тверезий. Вислоцька (вказує на правопорушницю) за кермом не перебувала, однак з іншим чоловіком (свідок ОСОБА_4 ) сварилась. Куди подівся чоловік, який був за кермом вона не бачила. Свідчень на місці не давала.

Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення та доказана в повному обсязі зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, в якому наведені обставини порушення ОСОБА_1 приписів п.2.9 «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП;

- довідками щодо особи правопорушника;

- довідкою приладу «Драгер»;

- актом огляду на стан сп`яніння;

- записом з бодікамер.

Крім того, судом було досліджено відео, яке додано до протоколу про адміністративне правопорушення, під час вивчення якого встановлено, що ОСОБА_1 вказує, що на питанні працівників поліції надає наступні відповіді (мовою зафіксованою на відео):

-Ви були за кермом?

Нет, я только заехала (02:18).

-Ви сбивали человека (працівник поліції вказую на Соболєва)

o ОСОБА_7 , я его не сбивала.

-В момент когда он начал бить п олобовому стекту, Вы остановились?

oДа, уже стояла. Предлогала им деньги, решить на месте. Извиняюсь перед ними (07:32).

-Тест на алкоголь будете проходить?

oДа.

-Вы двигались? Были за рулем?

oДа, двигалась (07:51).

-Вживали алкоголь?

oДа, я пила шампанское (08:46).

oЕхала на стоянку (11:05).

-Інспектор роз`яснює порядок проходження встановлення факту сп`яніння

oКак можно решить этот вопрос? Я не хочу быть без прав, 3 года за рулем (12:42).

-Меня что лишат прав? (правопорушник Вислоцька) (17:42)

oІнспектор патрульної поліції попереджає про фіксацію подій на бодікамеру, та кримінальну відповідальність. Рішення приймає суд.

На місці, в ході бесіди зі співробітниками поліції, що зафіксовано на боді камери, ОСОБА_1 неодноразово говорить, що дійсно вживала алкогольні напої (шампанське), сіла за кермо, оскільки переживає за чоловіка, щоб його не забрали співробітники ТЦК. Пояснювала співробітникам патрульної поліції, що не має досвіду як діяти в таких ситуаціях та неодноразово пропонувала «вирішити питання на місці».

Крім того, суд критично ставиться на та приймає до уваги покази свідка ОСОБА_5 , оскільки під час попередніх судових засідань про існування вказаного свідка відомо не було. Пояснень працівниками поліції під час складання протоколу вона не надавала, під час вивчення доданого до протоколу відеозапису її присутність на місці не вбачається.

Також, суд не приймає версію ОСОБА_1 , про те що за кермом автомобіля під час події знаходився її чоловік ОСОБА_2 . Оскільки будь-яких клопотань про його допит до суду не надходило, в судові засідання для надання підтверджень слів дружини він не прибував. При дослідженні відео з боді камер, особа яка б представлялася водієм автомобіля та чоловіком ОСОБА_1 відсутня. З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 , доданих до матеріалів, вбачається що він вказував про чоловіка, який перебував на місці пасажира. На відео ОСОБА_6 жодного разу не повідомила працівників поліції, що за кермом була інша людина.

Свідок ОСОБА_3 , який надавав пояснення в ході події, викликався для надання свідчень, однак відмовився прибувати до суду, оскільки зі слів наданих в телефонній розмові, пояснив, що отримував погрози з приводу події, та підтримує пояснення надані ним 09.05.2026.

Разом із тим, суд зазначає, що водій ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який вже сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, визначив, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Пленум Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Отже, під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Суд вважає, що іншими особами, визначеними в санкції ч.1 ст. 130 КУпАП є особи, які керували транспортним засобом, але не могли отримати право на таке керування, оскільки водій транспортного засобу визначений даною нормою, як особа яка має (відповідно може мати) посвідчення водія певної категорії.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст. 252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Разом із тим, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За п.п.2.5, 2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Згідно з п. п.2, 3, 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 цього ж Закону визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить і погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного та в силу положень ст. 33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує характер та обставин інкримінованого правопорушення, ступінь вини правопорушника та його особу, а також приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи єдиним можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 27, 33, 34, 40-1, 130, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти стягнення у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі ухилення від здачі посвідчення водія, строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня його вилучення органами внутрішніх справ.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Д.А. Шкорупеєв