Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №523/11888/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11888/26

Провадження №2/523/7071/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"09" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі головуючої – судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/11888/26 за позовною заявою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 08.02.2023 року № 1099-VIII, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування». Основними завданнями Департаменту є призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи в управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з 31.01.2023.

31.01.2023 на прийомі в управлінні ОСОБА_1 надала заяви про взяття на облік та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та сина.

За результатами верифікації від 26.09.2024, проведеної Міністерством фінансів України встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за кордоном більше ніж 30 днів підряд.

Факт перебування за кордоном ОСОБА_1 підтверджено листом Державної прикордонної служби України від 21.04.2025 №19/32799-25-Вих.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 серпня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., №26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період. Виплата допомоги не продовжується особам, які перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім`ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, у зв`язку з якими особа за власним бажанням не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити такі обставини документально).

Згідно п. 8 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою КМУ № 332 від 20.03.2022 року нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місяця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 332 уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

Пунктом 29 Порядку №3 32 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Лист-повідомлення про необхідність повернення надміру виплачених коштів від 20.04.2025 №20.08-17/63 та лист від 17.11.2025 №20.08-17/125 були направлені ОСОБА_1 на адресу, вказану у заяві.

20.11.2025 лист про необхідність повернення коштів було надіслано ОСОБА_1 засобами мобільного зв`язку.

Починаючи із 01.08.2023 року ОСОБА_1 разом із дитиною втратили право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та у період із 01.08.2023 по 30.09.2024 отримали допомогу на проживання неправомірно.

Оскільки, станом на дату подачі дійсного позову заборгованість відповідачки за надміру виплаченої допомоги не погашена, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 70000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - Трусова Ю.В. в судове засідання не з`явилась. Однак, надала суду заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, направлялось повідомлення за місцем проживання відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за вказаною адресою відсутня, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи за відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як у їх сукупності, так і кожний доказ окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами у справі підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України, а також спеціальним нормативно-правовим регулюванням щодо надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 08.02.2023 №1099-VIII, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створеним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». До основних завдань Департаменту належить, зокрема, призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи в управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з 31.01.2023 року.

31.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявами про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та свого малолітнього сина.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачці та її сину була призначена та виплачувалась допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Разом з тим, за результатами верифікації, проведеної Міністерством фінансів України 26.09.2024 року, встановлено факт перебування ОСОБА_1 за межами України більше 30 календарних днів підряд.

Зазначені обставини підтверджуються листом Державної прикордонної служби України від 21.04.2025 №19/32799-25-Вих., наявним у матеріалах справи.

Суд бере до уваги зазначений документ як належний та допустимий доказ обставин перетину відповідачкою державного кордону України та тривалості її перебування за межами України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 серпня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., №26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період. Виплата допомоги не продовжується особам, які перебувають за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (до 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, що підтверджується відповідними документами, зокрема за запрошенням приймаючої сторони, а також дні перебування за кордоном з таких причин, як смерть членів сім`ї особи та її родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, перебування у закладах охорони здоров`я, судових та правоохоронних органах, у зв`язку з якими особа за власним бажанням не могла повернутися з-за кордону та може підтвердити такі обставини документально).

Таким чином, сам факт перебування отримувача допомоги за межами України понад встановлений законодавством строк є юридично значущою обставиною, яка впливає на право особи на подальше отримання допомоги.

Згідно з пунктом 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається (поновлюється), зокрема, з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує встановлений Порядком строк.

При цьому передбачені Порядком винятки стосуються, зокрема, службового відрядження, оздоровлення дітей, стажування, лікування, реабілітації, догляду за хворою дитиною, смерті членів сім`ї та інших обставин, підтверджених відповідними документами.

Матеріали справи не містять доказів того, що перебування ОСОБА_1 за межами України понад 30 календарних днів підряд було зумовлене будь-якою з передбачених законодавством поважних причин.

Також судом не встановлено, що відповідачка зверталася до органу соціального захисту населення з документами, які підтверджували б наявність обставин, за яких період перебування за кордоном не підлягав би врахуванню при визначенні права на допомогу.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 332 уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це відповідний орган соціального захисту населення.

Отже, на отримувача допомоги покладається обов`язок повідомляти орган соціального захисту населення про обставини, які можуть впливати на право на отримання відповідної виплати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомила управління соціального захисту населення про тривале перебування за межами України та виникнення обставин, які впливають на її право на подальше отримання допомоги.

Водночас внаслідок неврахування зазначених обставин виплата допомоги продовжувалася, у зв`язку з чим відповідачці та її сину у період з 01.08.2023 року по 30.09.2024 року були виплачені кошти, право на отримання яких, за встановлених судом обставин, було відсутнє.

Таким чином, зазначені виплати є надміру виплаченими.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Отже, законодавством прямо передбачено обов`язок отримувача повернути суми допомоги, які були отримані неправомірно.

Судом встановлено, що після виявлення факту надміру виплачених коштів позивачем були вжиті заходи щодо їх досудового повернення.

Зокрема, лист-повідомлення про необхідність повернення надміру виплачених коштів від 20.04.2025 №20.08-17/63, а також лист від 17.11.2025 №20.08-17/125 були направлені ОСОБА_1 на адресу, зазначену нею у відповідній заяві.

Крім того, 20.11.2025 року повідомлення про необхідність повернення коштів було направлено відповідачці засобами мобільного зв`язку.

Однак вимога про повернення надміру виплачених коштів відповідачкою добровільно не виконана.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір надміру виплаченої ОСОБА_1 допомоги за період з 01.08.2023 року по 30.09.2024 року становить 70000,00 грн.

При цьому зазначений розмір заборгованості відповідачкою не спростований, доказів погашення заборгованості у добровільному порядку суду не надано.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок виникає також у разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала.

Згідно висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України Верховного суду України від 02.07.2014 № 6- 91цс14, за змістом частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті соціальної допомоги, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть особи, які звернулись за призначенням тимчасової допомоги.

У даному випадку правовою підставою для отримання ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам була відповідність умовам, визначеним Порядком № 332.

Після виникнення обставин, які відповідно до Порядку № 332 виключали подальше отримання допомоги, правова підстава для відповідних виплат відпала.

Отже, кошти, отримані відповідачкою після втрати права на допомогу, є коштами, набутими без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суд при цьому враховує, що відповідальність за достовірність відомостей, які повідомляються отримувачем під час призначення та отримання соціальної допомоги, а також обов`язок повідомити орган соціального захисту населення про зміни, що впливають на право на її отримання, покладається на отримувача відповідно до вимог Порядку № 332.

Відповідачка не надала суду доказів того, що у період з 01.08.2023 року по 30.09.2024 року вона мала право на отримання відповідної допомоги, а також доказів того, що перебування за межами України відбувалося з причин, які відповідно до Порядку №332 не враховуються при визначенні встановленого строку перебування за кордоном.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки, відповідачка доказів щодо погашення заборгованості не надала, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, ст. 1166, 1212 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 70000/сімдесят тисяч/грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3328/три тисячі триста двадцять вісім/грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 – 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер