Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №523/9452/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9452/26

Провадження №2/523/6102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі головуючої – судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/9452/26 за позовною заявою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 08.02.2023 року № 1099-VIII, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування». Основними завданнями Департаменту є призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку в управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщені особи.

20.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявами про взяття на облік та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та доньку. Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам нараховувалася їй за період з липня 2022 року по квітень 2025 року у розмірі 5 000,00 грн щомісячно.

За результатами верифікації, проведеної Міністерством фінансів України, встановлено, що ОСОБА_1 разом з донькою перебували за кордоном більше ніж 30 днів підряд без обґрунтованих причин, передбачених Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 6 Порядку №332 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини орган соціального захисту населення або відповідну уповноважену особу.

Нарахування та виплата допомоги припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому стало відомо щодо повернення до покинутого місця проживання, виїзду за кордон на постійне проживання або перевищення встановленого строку перебування за кордоном.

Пунктом 8 Порядку №332 у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, передбачено припинення нарахування та виплати допомоги та непризначення (непоновлення) такої допомоги у разі перевищення визначеного Порядком строку перебування за кордоном.

Обґрунтованими причинами перебування за кордоном, які можуть враховуватися відповідно до Порядку №332, є, зокрема, службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі у міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.

Повідомлень про виїзд за кордон від ОСОБА_1 до управління не надходило.

Факт перебування відповідачки за кордоном підтверджено листом Державної прикордонної служби України від 07.04.2025 №19/38420-25-Вих.

Починаючи із 01.03.2025 року ОСОБА_1 разом із дитиною втратили право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та у період із 01.03.2025 по 30.04.2025 отримали допомогу на проживання неправомірно.

Оскільки, станом на дату подачі дійсного позову заборгованість відповідачки за надміру виплаченої допомоги не погашена, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 10000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 03.06.2026 було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Ухвалу судді про відкриття провадження по справі було направлено за місцем проживання відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за вказаною адресою відсутній, що вказує на вручення судових документів належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Суд констатує, що відповідачу ОСОБА_1 було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до приписів ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як у їх сукупності, так і кожний доказ окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами у справі підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України, а також спеціальним нормативно-правовим регулюванням щодо надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 08.02.2023 №1099-VIII, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створеним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». До основних завдань Департаменту належить, зокрема, призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку в управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщені особи.

20.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявами про взяття на облік та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та доньку. Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам нараховувалася їй за період із липня 2022 року по квітень 2025 року у розмірі 5000,00 грн щомісячно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних заяв.

За результатами верифікації, проведеної Міністерством фінансів України, встановлено, що ОСОБА_1 разом з донькою перебували за кордоном більше ніж 30 днів підряд без обґрунтованих причин, передбачених Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 332 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини орган соціального захисту населення або відповідну уповноважену особу.

Нарахування та виплата допомоги припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому стало відомо щодо повернення до покинутого місця проживання, виїзду за кордон на постійне проживання або перевищення встановленого строку перебування за кордоном.

Пунктом 8 Порядку № 332 у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, передбачено припинення нарахування та виплати допомоги та непризначення (непоновлення) такої допомоги у разі перевищення визначеного Порядком строку перебування за кордоном.

Обґрунтованими причинами перебування за кордоном, які можуть враховуватися відповідно до Порядку №332, є, зокрема, службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі у міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.

Повідомлень про виїзд за кордон від ОСОБА_1 до управління не надходило.

Факт перебування відповідачки за кордоном підтверджено листом Державної прикордонної служби України від 07.04.2025 №19/38420-25-Вих.

З урахуванням установлених обставин у період з 01.03.2025 по 30.04.2025 ОСОБА_1 отримала допомогу на проживання неправомірно. Розмір надміру виплаченої допомоги за цей період становить 10000,00 грн, виходячи з розміру щомісячної виплати 5000,00 грн.

При цьому зазначений розмір заборгованості відповідачкою не спростований, доказів погашення заборгованості у добровільному порядку суду не надано.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 332 у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.

Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та повідомляє про це уповноважену особу або отримувача із застосуванням передбачених Порядком способів зв`язку.

Лист про необхідність повернення коштів від 30.05.2025 №20.08-17/92 було направлено ОСОБА_1 засобами мобільного зв`язку.

Однак вимоги управління про повернення надміру виплачених коштів залишені без виконання, заборгованість у розмірі 10000,00 грн відповідачкою не повернута.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок виникає також у разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала.

Згідно висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України Верховного суду України від 02.07.2014 № 6- 91цс14, за змістом частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті соціальної допомоги, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть особи, які звернулись за призначенням тимчасової допомоги.

У даному випадку правовою підставою для отримання ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам була відповідність умовам, визначеним Порядком № 332.

Після виникнення обставин, які відповідно до Порядку № 332 виключали подальше отримання допомоги, правова підстава для відповідних виплат відпала.

Отже, кошти, отримані відповідачкою після втрати права на допомогу, є коштами, набутими без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суд при цьому враховує, що відповідальність за достовірність відомостей, які повідомляються отримувачем під час призначення та отримання соціальної допомоги, а також обов`язок повідомити орган соціального захисту населення про зміни, що впливають на право на її отримання, покладається на отримувача відповідно до вимог Порядку № 332.

Відповідачка не надала суду доказів того, що у період з 01.03.2025 по 30.04.2025 вона мала право на отримання відповідної допомоги, а також доказів того, що перебування за межами України відбувалося з причин, які відповідно до Порядку №332 не враховуються при визначенні встановленого строку перебування за кордоном.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки, відповідачка доказів щодо погашення заборгованості не надала, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, ст. 1166, 1212 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 10000/десять тисяч/грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3328/три тисячі триста двадцять вісім/грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер