Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №489/6178/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6178/26

Провадження № 2/489/3330/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань – Савквою К.А.,

за участі представника позивача Лугвеневої Л.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності

встановив.

В липні 2026 позивачка через свого представника – адвоката Лугвеневу Л.С. звернулася до суду з зазначеним позовом, просила суд:визначити, що частка ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0922 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136900:02:059:0013, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 1/2, частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на дану ділянку 1/2.

Представник позивача зазначала, щовідповідно до державного акту ЯИ 144067, виданого 15.12.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:02:059:0013 площею 0,0922 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на частку в земельної ділянки 4810136900:02:059:0013 та житловому будинку. Позивачка ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняла спадщину у відповідності до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 17.06.2026 року, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначеній вище земельній ділянці знаходиться житловий будинок, належний на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.06.2026 року, після смерті ОСОБА_3 , 1/2 частки та ОСОБА_2 - 1/2 частки (згідно довідки ММБТІ від 27.05.2026 року).

В той же день, 17.06.2026 року позивачка отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії на частину спадщини, а саме видачу свідоцтва на земельну ділянку на якій розташовано житловий будинок, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 4810136900:02:059:0013 знаходяться в спільній сумісній власності двох співвласників, тому без визначення часток кожного співвласника отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не можливо.

В зв`язку з неможливістю отримати Свідоцтво про право власності на спадкове майно позивач вимушена звернутися за захистом свого право до суду.

Ухвалою суду від 06.07.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

20 липня на адресу суду надійшла заява відповідача – ОСОБА_2 , позовні вимоги визнав, просив суд розглянути справу за його відсутності.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до державного акту ЯИ 144067, виданого 15.12.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:02:059:0013 площею 0,0922 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на частку в земельної ділянки 4810136900:02:059:0013 та житловому будинку. Позивачка ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняла спадщину у відповідності до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 17.06.2026 року, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначеній вище земельній ділянці знаходиться житловий будинок, належний на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.06.2026 року, після смерті ОСОБА_3 , 1/2 частки та ОСОБА_2 - 1/2 частки (згідно довідки ММБТІ від 27.05.2026 року).

В той же день, 17.06.2026 року позивачка отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії на частину спадщини, а саме видачу свідоцтва на земельну ділянку на якій розташовано житловий будинок, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 4810136900:02:059:0013 знаходяться в спільній сумісній власності двох співвласників, тому без визначення часток кожного співвласника отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не можливо.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями викладеними Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області від 17.06.2026 спадкової справи № 63/2026, зведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак розмір часток всіх співвласників вказаної земельної ділянки не встановлений. Таким чином земельна ділянка фактично знаходиться у спільній сумісній власності вказаних осіб, і нотаріус позбавлений можливості видати Свідоцтво про право на спадщину позивачу з підстав відсутності виділення часток у праві кожного співвласника.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (ст. 370 ЦК України Згідно ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України ).

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 89 Земельного кодексу України , зокрема, передбачено: у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

За приписами ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними , якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі.

Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі. При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно із цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 04 лютого 2019 року по справі № 463/1696/15-ц , від 16 січня 2019 року по справі № 360/2285/14 ц, та Постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61 6807св19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність позову про та необхідності його задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності на земельну ділянку, площею 0,0922 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136900:02:059:0013, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 1/2, частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на дану ділянку складає 1/2.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.09.2026.

Суддя: Г.С. Костюченко