Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №554/9904/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 21.09.2026Справа № 554/9904/25

Провадження № 2/554/2403/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,

представника позивача - адвоката Процая В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Процая Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дубова Тетяна Володимирівна про визнання договору іпотеки недійсним та скасування запису про обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2025 року представник позивачки адвокат Процай В.М. звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 03 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дубовою Т.В. за реєстровим номером 2611 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження квартири, заборону відчуження № 23171403, внесений на підставі вказаного іпотечного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано договір позики на суму 457 600,00 грн., що є еквівалентом 14 300 доларів США, посвідчений нотаріусом Дубовою Т.В. за реєстровим № 2608. В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики того ж дня між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено оспорюваний договір іпотеки (реєстровий № 2611), предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 01 серпня 1994 року.

Позивач зазначає, що за усною домовленістю сторін ОСОБА_2 зобов`язався передати кошти в сумі позики ввечері після підписання договорів позики та іпотеки. На підтвердження факту передачі коштів ОСОБА_1 мала написати розписку. Проте, після посвідчення договорів ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідав та грошові кошти у позику взагалі не передав.

Оскільки фактичної передачі грошей не відбулося, договір позики не набрав чинності є неукладеним, відповідно не виникло і основне зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою. З огляду на це та зважаючи на акцесорний (забезпечувальний) характер договору іпотеки, позивач вважає, що іпотечний договір є недійсним через відсутність основного зобов`язання та відсутність спрямованості сторін на реальне настання правових наслідків. Також позивач вказав, що підписала договори під впливом тяжкої обставини, крайньої безвиході, оскільки кошти були терміново потрібні на проведення онкологічної операції її чоловікові ОСОБА_3 у місті Києві.

На підтвердження неотримання коштів позивач посилається на судове рішення у цивільній справі № 554/5281/19, яким ОСОБА_4 було відмовлено у позові до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечну квартиру, у зв`язку з доведеною відсутністю передачі коштів за договором позики.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.08.2025 року матеріали позову передано за підсудністю до Київського районного суду міста Полтави. Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.12.2025 року вказану ухвалу було скасовано, а справу направлено до Київського районного суду міста Полтави для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 18.12.2025 року матеріали знову передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави, куди справа повернулась 10.02.2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.02.2026 року позовну заяву залишено без руху через необхідність оплати судового збору за другу самостійну вимогу немайнового характеру. 26.02.2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків та квитанцію про доплату 968,96 грн. судового збору (загалом сплачено 1937,92 грн. за дві вимоги).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2026 року. Ухвалою від 02.06.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 30.06.2026 року.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ЦПК України. Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв про застосування позовної давності від відповідача до суду не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Дубова Т.В. у судове засідання не з`явилася, 24 березня 2026 року подала до суду письмові пояснення по справі, у яких зазначила, що дійсно 03 листопада 2017 року посвідчила договори позики та іпотеки між сторонами. Водночас нотаріус вказала, що про виконання сторонами умов договору позики (фактичну передачу грошей) їй було відомо виключно зі слів сторін, оскільки гроші в її присутності не передавались та розписка не складалась. Вирішення спору нотаріус залишила на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив такі обставини та дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що 03 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики на суму 457 600,00 грн., еквівалент 14 300 доларів США, посвідчений приватним нотаріусом Дубовою Т.В. за № 2608. В забезпечення виконання вказаного договору позики того ж дня сторони уклали Договір іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Дубовою Т.В. за № 2611), за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м.

У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Відповідно до п. 13 Договору позики від 03.11.2017 року сторони встановили, що цей договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передачі грошей. На підтвердження факту передачі грошей позичальник видає позикодавцеві розписку. Текст договору позики не містить будь-яких посилань на те, що грошові кошти були передані ОСОБА_1 безпосередньо в момент підписання договору.

Обставини щодо фактичної передачі грошових коштів у позику вже були предметом судового розгляду. Так, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2019 року у справі № 554/5281/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечну квартиру було задоволено.

Проте, постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 554/5281/19 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю у зв`язку з недоведеністю факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року у справі № 554/5281/19 постанову апеляційного суду залишено без змін. Верховний Суд підтвердив правильність висновків про те, що позивачем ( ОСОБА_2 ) не надано жодних належних та допустимих доказів передачі грошей, а письмова розписка, наявність якої сторони визначили обов`язковою, відсутня.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, факт неотримання ОСОБА_1 коштів за договором позики та, відповідно, неукладеності цього договору є офіційно встановленим преюдиційним фактом, який не підлягає повторному доказуванню.

Оскільки договір позики є реальним правочином, за відсутності передачі грошей він є неукладеним таким, що не відбувся. Відтак, основне зобов`язання за договором позики між сторонами так і не виникло.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою) лише у разі, якщо основне зобов`язання є дійсним. Недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З урахуванням акцесорного (забезпечувального) характеру договору іпотеки та преюдиційного факту невиникнення (неукладеності) основного зобов`язання за договором позики, оспорюваний Договір іпотеки від 03 листопада 2017 року не може вважатися дійсним, оскільки він укладений для забезпечення неіснуючого зобов`язання, що суперечить положенням ст. 548 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, оскільки передачі коштів не відбулося, сторони фактично не вчинили дій, спрямованих на настання реальних правових наслідків за договором іпотеки, що вказує на порушення вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України в момент його укладення. Це є самостійною підставою для визнання договору іпотеки недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 жодних заяв чи клопотань про застосування позовної давності до суду не подав, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності з власної ініціативи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав та обтяжень. Згідно з абзацом третім частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент розгляду спору), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державна реєстрація прав та їх обтяжень вважається припиненою. З метою повного відновлення прав позивачки на розпорядження належним їй майном, обтяження у вигляді заборони відчуження квартири, накладене на підставі недійсного договору іпотеки, підлягає припиненню шляхом скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею при поданні позову судовий збір у загальному розмірі 1 937,92 грн. (квитанція від 01.07.2025 року на суму 968,96 грн. та квитанція від 26.02.2026 року на суму 968,96 грн.).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дубова Тетяна Володимирівна, про визнання договору іпотеки недійсним та скасування запису про обтяження - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення Договір іпотеки від 03 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дубовою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2611.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (номер запису про обтяження: 23171403, дата, час державної реєстрації: 03.11.2017 11:52:07, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37927950 від 03.11.2017 11:57:11, приватний нотаріус Дубова Тетяна Володимирівна, вид обтяження — заборона на нерухоме майно) квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , внесений на підставі Договору іпотеки від 03 листопада 2017 року (реєстровий № 2611)

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Тімошенко