Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №554/11510/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 21.09.2026Справа № 554/11510/26

Провадження № 2-а/554/135/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого – судді Троцької А.І.,

при секретарі – Юхно М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7643803 від 31.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2026 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7643803 від 31.07.2026 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 гривні 48 копійок.

Позов обґрунтовано тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Василенка В.А. серії ЕНА №7643803 від 31.07.2026 року було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що 31.07.2026 року о 10.48 водій керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом або без ввімкнених денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР України. Він визнає, що 31.07.2026 року керував транспортним засобом, як зазначено у постанові, поза населеним пунктом без ввімкненого ближнього світла фар та без ввімкнених денних ходових вогнів, що є порушенням п. 9.8. ПДР України. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за «порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку». Проте, у момент зупинки транспортного засобу працівником поліції він здійснював звичайний повздовжній рух по дорозі, не здійснював початку руху і не змінював його напрямку. Вважає, що оскільки окремої норми за рух без світлових приладів КУпАП не містить, відповідальність за таке порушення має наставати виключно за статтею 125 КУпАП («Інші порушення правил дорожнього руху»), яка тягне за собою виключно попередження.

Ухвалою від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 серпня 2026 року до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві вказано, що пунктом 9.8 Правил передбачено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Тобто зазначений пункт Правил передбачає порядок користування водіями транспортних засобів зовнішніми освітлювальними приладами і невиконання зазначеного пункту є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Враховуючи, що ближнє світло фар відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів, це правило фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на те, що згідно пп. г п.9.1 Правил, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом. Таким чином, дотримання вищевказаного правила слід тлумачити як порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, що передбачено диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим діяння позивача за вказаною нормою інспектором поліції кваліфіковано вірно. Сам факт та місце вчинення адміністративного правопорушення зафіксовано на відеозаписах події та підтверджується відповідями Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, які долучено до відзиву.

10 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає, що його дії, описані в оскаржуваній постанові невірно кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП, а відповідачем у відзиві наведена судова практика та рішення судів, які були ухвалені до набрання чинності змін до ПДР згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2023р. № 1105, що могло впливати на правозастосовчу практику.

З урахуванням ч.4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема,: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлені наступні обставини.

31 липня 2026 року інспектором Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Василенком В.А. винесено постанову серії ЕНА №7643803 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

З постанови слідує, що ОСОБА_2 31.07.2026 року о 10 годині 48 хвилин на автомобільній дорозі М03 Київ-Харків-Довжанський, 208 км, керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом або без ввімкнених денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України.

Вказаною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Не переглянутому відеозаписі події, наданому відповідачем, зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар або без ввімкнених денних ходових вогнів поза населеним пунктом.

Відповідачем також надані та судом досліджені відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області з яких слідує, що на 208 км автомобільної дороги М03 Київ-Харків-Довжанський, населені пункти не розташовані.

Крім того, позивач не заперечує, що він 31.07.2026 року керував транспортним засобом поза населеним пунктом без ввімкненого ближнього світла фар та без ввімкнених денних ходових вогнів, що є порушенням п. 9.8. ПДР України.

У цій частині суд вважає обставини такими, які мали місце, враховуючи, що згідно ч.1 ст. 78 КАСУ визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Зі змісту ст.14 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ, зокрема, слідує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно п.1.10 ПДР денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

Пунктом 19 ПДР передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.

Згідно першого абзацу п. 9.8 ПДР України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

Відповідно до другого абзацу п. 9.8 ПДР України на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Таким чином, загалом п. 9.8 ПДР фактично визначає порядок використання зовнішніх світлових приладів протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З викладеного слідує, що ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП, а не за ст.125 цього Кодексу, як помилково вважає позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови серії ЕНА №7643803 від 31.07.2026 року, а також про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 19, 211, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7643803 від 31.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;

-відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул.. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Троцька А.І.