Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №447/418/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/730/26

Справа №447/418/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Бачуна О.І.

з участю секретаря Данилів О.І.

позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в режимі відео конференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов мотивований тим, що вони з відповідачем з 20.02.2014року перебували у шлюбі, від спільного проживання у якому у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторона розірвано 20.06.2019року. Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 19.04.2019року №447/706/19 ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Також рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10.07.2019року із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частики заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 04.09.2019року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 31.12.2025року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 194929,95грн.

Рішенням суду від 31.07.2020року зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 , у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та надано дозвіл на спілкування з дитиною один раз на місяць у визначений попередньо день за взаємною згодою матері та батька та за бажанням дитини. Із відповіді державного виконавця вбачається, що ОСОБА_3 не з`являється на виконання рішення суду від 31.07.2020року щодо графіків його побачень як біологічного батька із дитиною ОСОБА_4 . Постановою від 27.01.2026року виконавчий документ за ВП НОМЕР_4, яким встановлено порядок побачень з дитиною, повернуто стягувачу. Позивачка вважає, що оскільки ОСОБА_3 не виконує рішення суду від 31.07.2020року яким визначено дні та години побачення з дитиною ОСОБА_4 , і тим самим самоусунувся від виконання рішення суду. Позивачка зазначає, що дитина ОСОБА_4 панічно боїться свого біологічного батька ОСОБА_3 та категорично відмовляється іти на побачення з останнім. З моменту розірвання шлюбу і по даний час ОСОБА_3 не спілкується з дитиною та не приймає участі у її вихованні, спілкуванні і оздоровленні, що негативно впливає на її психологічний стан. Також відповідач не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не відвідує школи і не відвідую її вдома. Через психологічний тиск із сторони відповідача дитина вимушена була звернутися до дитячого психолога. Фактично вихованням і утримання дитини займається теперішній чоловік позивачки ОСОБА_6 . Враховуючи вищевказане, просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 11.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до підготовчого судового засідання, а також відповідачу встановлено строк на подачу відзиву на позов.

16.02.2026року відповідач ОСОБА_3 , подав до суду заяву про невизнання позовних вимог.

23.02.2026року відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву. Вважає, що позивачка створює умови за яких він не може бачить із дитиною. Фактично відсутність регулярного спілкування з дитиною не є наслідком його свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, воно сформувалося внаслідок конфлікту із позивачкою. Крім цього, зазначає, що на постанову державного виконавця від 23.01.2026 НОМЕР_4 ним було подано письмові зауваження та скаргу.

23.02.2026року відповідач подав заяву про призначення йому адвоката як учаснику бойових дій.

27.02.2026року представник позивача подала до суду заяву/клопотання про виклик свідків.

02.03.2026 третьою особою подано до суду клопотання про заміну третьої особи служби у справах дітей Новороздільської міської ради на виконавчий комітет Новороздільської міської ради.

06.03.2026року ОСОБА_3 подав до суду заяву про необхідність дослідження архівних матеріалів 2019року та об`єктивного встановлення обставин справи.

19.03.2026року ОСОБА_3 , подав до суду клопотання щодо проведення психологічних експертних досліджень.

23.03.2026 ОСОБА_3 подав до суду додаткові пояснення по справі, а саме щодо виконавчого провадження НОМЕР_4.

24.03.2026 відповідачем подано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

30.03.2026 та 13.04.2026 ОСОБА_3 подано до суду додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.04.2026року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення психологічних експертних досліджень.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

27.04.2026року ОСОБА_3 подав до суду додаткові пояснення в яких він категорично не визнає позовні вимоги та вважає висновок органу опіки та піклування від 24.04.2026року незаконним, упередженим та таким ґрунтується на службовій недбалості посадових осіб.

27.04.2026року ОСОБА_3 , подав клопотання про призначення по справі судово-психологічної експертизи.

04.06.2026року відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а при прийнятті рішення врахувати подані ним письмові пояснення та заперечення.

27.07.2026року ОСОБА_3 подав до суду заяву про припинення розгляду справи складом суду та судом .

29.07.2026року ОСОБА_3 , подав до суду заяву про відвід судді Бачуна О.І.

11.08.2026року ОСОБА_3 , подав до суду додаткові пояснення до заяви про відвід судді та передачу справи до іншого суду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 11.08.2026року визнано подану заяву ОСОБА_3 від 29.07.2026року про відвід судді Бачуна О.І. необґрунтованою та справу передано для подальшого авто розподілу.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12.08.2026року під головуванням судді Рябчун А.В. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 , про відвід головуючого судді Бачуна О.І. у цивільній справі №447/418/26року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.08.2026року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12.08.2026року повернуто скаржнику.

В судовому засіданні позивачка та її представник - позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задоволити, вважають, що відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки.

Відповідач в судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Новороздільської міської ради в судове засідання не з`явилася, попередньо подав заяву, в якій просить справу слухати без їхньої участі, підтримав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона являється сусідкою ОСОБА_8 і проживає в АДРЕСА_1 . Позивачка із донькою проживали у її підїзді в 2019році. Одного разу у 2019році вона бачила мужчину, який був під під`їздом і намагався бити ОСОБА_9 , хто це був вона не знає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 вказала, що позивачка ОСОБА_9 проживає по АДРЕСА_2 і 2020року. За цей час вона жодного разу не бачила ОСОБА_11 .. Дитина постійно гуляє з матірю та вітчимом. Чому відповідач не відвідує дитину, їй не відомо.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається із копії паспорта НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 19.04.2019року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850гривень.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області №447/752/19 від 20.06.2019року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - розірвано.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10.07.2019року №447/753/19 вирішено стягувати з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_4 щомісячно в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2019 до досягнення дитиною повноліття.

31.07.2020року рішенням Миколаївського районного суду Львівської області №447/2540/19 зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4 . Надано дозвіл ОСОБА_3 на спілкування з дочкою ОСОБА_4 один раз на місяць у визначений попередньо день за взаємною згодою матері та батька та за бажанням дитини.

На виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 31.07.2020 №447/2540/19 було видано виконавчий лист та 12.05.2021року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_4.

Як вбачається із наданого Миколаївським ВДВС у Стрийському районі Львівської області розрахунку заборгованості по аліментах, станом 31.12.2025року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на підставі рішення суду №447/753/19 на утримання ОСОБА_4 становить 194929,958грн.

Як вбачається із психологічного висновку від 18.11.2025року наданого практичним психологом Федорів Ю.М. , емоційний зв`язок між ОСОБА_4 та біологічним батьком на момент бесіди не простежується. Дитина ідентифікує батьківську фігуру з вітчимом, сприймаючи його як основного значимого дорослого. Бажання чи потреби спілкування з біологічним батьком дитина не висловлює. Дані малюнкової методики підтверджують відсутність місце біологічного батька в актуальній емоційній структурі сім`ї дитини. Ознак внутрішнього конфлікту щодо теми батька під час обстеження не виявлено.

05.08.2022року ОСОБА_1 зверталася в Новороздільський відділ поліції щодо неправомірних дій ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_13 , які без її згоди та дозволу намагаються змінити місце проживання малолітній ОСОБА_4 .

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит наданої 08.10.2026року ВПД №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 20.03.2019року відносно ОСОБА_3 складено протокол за ст.173-2 ч.1 КУПАП та 08.10.2019року за ч.1 ст.130 КУпАП.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували 11.02.2021року шлюб.

03.01.2026року Миколаївським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області винесено постанову про повернення виконавчого листа №447/2540/19 стягувачу.

Рішенням №158 від 23.04.2026 виконавчого комітету Новороздільської міської ради затверджено висновок про органу опіки та піклування Новороздільської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Як вбачається із листа Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області від 12.01.2026 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП НОМЕР_4 з примусового виконання рішення суду №447/2540/19 від 19.03.2021 яким зобов`язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 , у вихованні та спільному спілкуванні з ОСОБА_4 та визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 11.11.2025року державним виконавцем було скеровано виклик сторонам щодо примусового виконання рішення. Від ОСОБА_3 , надійшло пояснення, однак він не прибув, причини неявки не повідомив. 20.11.2025 до виконавця прибула ОСОБА_14 , а стягував ОСОБА_15 не прибув. 21.11.2025 державний виконавець надіслав сторонам вимогу із зазначенням місця зустрічі, однак ОСОБА_3 не прибув, про що складено акт від 23.11.2025 року. В подальшому 05.12.2025 та 14.12.2025 державним виконавцем повторно проводилися виклики сторін для виконання рішення, однак ОСОБА_15 не прибув. 06.01.2026 виконавцем винесено постанову про визначення місць побачень стягувача з дитиною з обов`язковою участю матері ОСОБА_5 у ТЦ «Сільпо» за адресою м.Новий Розділ, Львівської області, пр..Шевченка,30а біля входу. 11.01.2026 стягувач ОСОБА_15 для виконання рішення суду не прибув, про що було складено відповідний акт, клопотань чи причин неявки до виконавчої служби не надходило.

Вирішуючи спір,суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

Суду надано докази, що до відповідача були застосовані засоби попередження та впливу. Так, в матеріалах справи наявні документально підтверджені відомості, що ОСОБА_3 неодноразово, зокрема 12.05.2021року, 21.05.2021року, викликали органи виконавчої служби з метою виконання рішення суду №447/2540/19 від 31.07.2020, однак такий не з`являвся, а тому виконавець виніс 26.05.2021року постанову про закінчення виконавчого провадження. Вподальшому 06.11.2025року ОСОБА_3 , подав до виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення суду №447/2540/19 від 31.07.2020. Крім цього, 11.11.2025 , 21.11.2025, 05.12.2025, 06.01.2026 державний виконавець скеровував виклик ОСОБА_3 щодо примусового виконання вищевказаного рішення суду стосовно вибору місця побачень батька з дитиною та встановлення графіку побачень та спілкування, однак останній на виклики не реагував, причини неявки не повідомляв, про що складено відповідні акти.

Крім цього, суд звертає увагу, що орган опіки та піклування Новороздільської міської ради здійснював неодноразові виклики ОСОБА_3 на засідання комісії щодо розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_16 , однак такий на виклики не з`являвся, подавав ряд клопотань та заперечень, в яких висловлював незгоду з обставинами справи та причинами сімейного конфлікту.

Суд звертає увагу на те, що відповідач письмово заперечував щодо позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_17 , однак в судове засідання не прибув, щоб підтвердити своє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Крім цього, як за час розгляду справи в суді так і в період виконання судового рішення №447/2540/19 від 31.07.2020 який ОСОБА_18 було встановлено можливість бачитися із донькою та брати участь у їх вихованні, не вживав будь-яких заходів та дій щодо реалізації наданого йому права, а навпаки подавав численні клопотання, скарги та звернення, які не стосувалися суті спору, а в яких було висловлено його незгоду з діями суду, правоохоронних органів та органів міністерства юстиції, зазначаючи причину по якій він не спілкувався із донькою - це те, що позивач всіляко чинила перешкоди у його спілкуванні із донькою. Будь-яких документально підтверджених доказів його бажання спілкувати і бачитися із донькою суду не представлено.

Крім цього, суд звертає увагу, що під час складення органом опіки та піклування Новороздільської міської ради висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав відносно ОСОБА_16 , було враховано інформацію з місця навчання дитини, лікувального закладу який вона відвідує, наявність заборгованості по сплаті аліментів в сумі 194292,96грн., висновок психолога, про небажання дитини бачитися та спілкуватися з біологічним батьком.

У справі наявні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладання адміністративних стягнень.

Позивачем доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками. Подані відповідачем ОСОБА_3 численні клопотання, скарги та звернення не свідчить про його бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, також з дій відповідача не вбачається що він змінив свою поведінку відносно доньки або має намір її змінити та відновити виконання батьківських обов`язків. Суд звертає увагу, що відповідач не вчиняє жодних реальних дій, щоб побачитися із донькою ОСОБА_17 , відновити з нею спілкування та забезпечувати її виховання та розвиток, окрім як подання численних письмових клопотань та листів, в яких вважає, що всі факти відносно нього сфабриковано.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

Висновок Органу опіки та піклування Новороздільської міської ради від 23.04.2026 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав містить відомості щодо наявність виключних обставин, які б свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому обґрунтовано має бути врахований судом. Висновок містить доводи щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача ОСОБА_3 загалом свідчить про його не бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, його небажання та відсутність волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки. Станом на 31.12.2025 наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 194292,96грн.

В ході розгляду справи у суді відповідач не вчинив будь-яких реальних дій які б підтверджували його бажання підтримувати зв`язок із донькою та брати участь у її житті.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Докази, які були надані позивачем, суд вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно дитини.

Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких можна зробити висновок, що відсутність спілкування батька з донькою, та не бажання брати участь у її вихованні, пов`язано з суто винними, злісними, умисними його діями .

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним, а тому суд вважає за необхідне позов задоволити..

На підставі викладеного, ст. 164 -167 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026

Суддя Бачун О. І.