Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №463/4883/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/4883/26

Провадження № 2/463/2055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу стайлера «Dyson» Supersonic HD16 Nural Jasper /Plum /599003- 01/ від 13 лютого 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу стайлера «Dyson» Supersonic HD16 Nural Jasper /Plum /599003- 01/ у розмірі 17410 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Позов мотивує тим, що з метою пошуку подарунку для своєї мами на сайті інтернет-магазину «jey-tech» він знайшов пропозицію придбати оригінальний стайлер торгової марки «Dyson» Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum /599003- 01/. 13 лютого 2026 року він оформив онлайн замовлення вищевказаного стайлера, залишивши свій контактний номер телефону для уточнення деталей щодо замовлення та оплати. Цього ж дня контактна особа (менеджер) інтернет-магазину в месенджері Telegram зв`язалась з ним та запитала спосіб здійснення оплати, на що він повідомив, що бажає здійснити оплату на рахунок ФОП при отриманні товару. Після отримання замовлення менеджер надіслав йому номер накладної відправлення Нової Пошти 20451367856621, окрім того ним також було отримано СМС-повідомлення від інтернет-магазину про те, що замовлення відправлено і вказано номер замовлення 85181. Зазначає, що ним як покупцем відправлення було отримано 14 лютого 2026 року та при отриманні товару на Новій Пошті здійснено оплату за товар на рахунок ФОП ОСОБА_2 в сумі 17410 грн. Також вказує, що разом із товаром (стайлером) продавець надіслав йому гарантійний талон №85181 від 13 лютого 2026 року, у якому зазначено, що гарантійний термін товару - 2 роки. Відтак вважає, що 13 лютого 2026 року між ним та відповідачем ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу товару «Dyson» Supersonic HD16 Nural Jasper /Plum /599003- 01/ на відстані за допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме шляхом оформлення замовлення через інтернет-магазин jey-tech.

Зазначає, що придбав вищевказаний стайлер не з метою використання у підприємницькій діяльності, а на подарунок. Враховуючи те, що даний стайлер «Dyson» був придбаний ним з метою подальшого його дарування, одразу ж при отриманні оглянути і перевірити даний пристрій він не міг, щоб не порушувати цілісність коробки. 14 лютого 2026 року він подарував даний стайлер «Dyson» та у цей же день вони разом з мамою розкрили коробку, оглянули пристрій «Dyson» і виявили, що даний пристрій містить суттєві недоліки, характерні ознаки підробки, серед яких низька якість матеріалу (пластику), насадки мають вм`ятини та подряпини, не фіксуються на пристрої належним чином. Відтак вважає, що придбаний ним фен-стайлер «Dyson» Supersonic HD16 Nural Jasper /Plum /599003- 01/ є неоригінальним, тобто фальсифікованим товаром. Зазначає, що у той же день він повідомив менеджера інтернет-магазину що товар (стайлер) має дефекти і попросив оформити повернення даного товару продавцю, вказавши адресу для повернення. Проте, менеджер продавця, з яким він спілкувався щодо замовлення, проігноровав всі його повідомлення та не відповідав на них. У зв`язку з наведеним позивач як покупець направив лист на адресу ФОП ОСОБА_2 , однак такий повернувся позивачу у зв`язку з тим, що адресат його не забрав з пошти. Відтак вказує, що реалізувати своє право як покупця повернути вказаний товар та отримати сплачені за нього кошти він не може у зв`язку з ігноруванням його дзвінків та кореспонденції продавцем. Зазначає, що на даний час ні продавець ФОП ОСОБА_3 , ні менеджери інтернет-магазину з ним не зв`язувались, що на думку позивача свідчить про їх свідоме ухилення від зобов`язання щодо заміни або повернення товару. Вказує, що враховуючи порушення його прав як споживача він повідомив про відмову від договору і вимагав повернення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 17410 грн., дана вимога від 20 березня 2026 року була направлена відповідачу та інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте відповіді на таку ним не отримано, що свідчить про свідоме порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з чим просить у судовому порядку розірвати вказаний договір та стягнути на його користь сплачені за таким кошти, а також стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

При цьому вказує, що заподіяння йому моральної шкоди полягає у душевних стражданнях, оскільки в результаті порушення його прав він не зробив подарунок мамі, змушений був витратити багато часу і зусиль на розв`язання проблеми повернення коштів за товар, що викликало стрес та розчарування, а тому вважає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його прав свідчать про заподіяння йому моральної шкоди. Виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на його користь визначає у розмірі 10000 грн, що на його думку є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану йому моральну шкоду.

Як на правову підставу своїх вимог посилається на положення ст.ст. 1, 3, 11, 15, 16, 23, 207, 611, 626, 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 13, 81 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 1, 4, 5, 6, 8, 13, 15, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктами 3, 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №559/388/17, від 14 січня 2021 року у справі №755/11237/17, від 26 січня 2022 року у справі №755/5301/16, правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №751/7892/17, правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №755/3509/18, а також правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 22 травня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

25 травня 2026 року судом було отримано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо позивача ОСОБА_1 з якого встановлено, що зареєстроване місце проживання останнього відноситься до території Личаківського району м. Львова, відтак, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України, даний позов належить до підсудності Личаківського районного суду м. Львова, оскільки такий подано в порядку захисту прав позивача як споживача.

Також 25 травня 2026 року судом було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ФОП ОСОБА_2 , з якого встановлено, що такий був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак підприємницьку діяльність останнього припинено за його рішенням, дата запису про припинення 28 лютого 2026 року.

У зв`язку з наведеним судом у відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України 26 травня 2026 року додатково було отримано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито у ній провадження за позовом до ОСОБА_2 як фізичної особи, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в ній матеріалами, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а також встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копію вказаної вище ухвали, а також копію позовної заяви з додатками того ж дня 26 травня 2026 року було скеровано сторонам для відома, копію ухвали було отримано позивачем 8 червня 2026 року, а 18 червня 2026 року поштове відправлення, що скеровувались відповідачу, повернулось до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У зв`язку з наведеним 19 червня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками було повторно скеровано відповідачу, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, яке повернулось до суду 8 липня 2026 року, вказане поштове відправлення було отримано відповідачем 2 липня 2026 року, що відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (повідомлення про розгляд справи у даному випадку).

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.

З врахуванням положень ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд даної справи по суті розпочався 26 червня 2026 року. З наведеного вище вбачається, що учасники справи повідомлені про розгляд такої належним чином, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подали, а також відповідачем не подавалось до суду відзиву на позов, строк для подання такого сплив. Відтак суд згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 8 ст. 279 ЦПК України вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити рішення за наявними у такій матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За правилами ч.1,2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

Відповідно до статті 699 ЦК України, пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 700 ЦК України продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Згідно частин першої-другої статті 704 ЦК України, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Відповідно до частини першої статті 706 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

При цьому відповідно до пунктів 7, 8, 11 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку;

засоби дистанційного зв`язку - електронні комунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Пунктами 1, 2, 5, 8, 14 частини 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру;

електронна торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем;

електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

інтернет-магазин - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;

реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв`язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору;

При цьому Верховний Суд у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі №200/13835/15-ц сформулював правовий висновок, в якому наголосив, що втрата товарного або касового чека не позбавляє споживача права доводити факт укладення договору купівлі-продажу іншими належними та допустимими доказами.

З врахуванням наведеного в своїй постанові Верховний Суд фактично визнав, що перелік можливих доказів укладення договору купівлі-продажу не є вичерпним. Зокрема такими доказами можуть бути в тому числі підтвердження оформлення замовлення на сайті, листування з продавцем, SMS про доставку товару, інформація з особистого кабінету інтернет-магазину, дані з облікових систем продавця, інші документи або відомості, які дозволяють встановити факт покупки. Саме сукупність таких доказів суд оцінює під час розгляду спору.

Так судом встановлено, що 13 лютого 2026 року позивачем ОСОБА_1 шляхом листування в месенджері Telegram з користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ім`я якого відповідає онлайн-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було оформлено замовлення на придбання фену «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003-01)». Згідно з домовленістю замовлення мало бути відправлене позивачу поштовим оператором «Нова Пошта» на відділення 40 у м. Львові з оплатою при отриманні, представником продавця повідомлено позивачу номер відповідної товаро-транспортної накладної – 20451367856621. Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем роздруківкою листування.

Відповідно до наданого позивачу гарантійного талону №85181 від 13 лютого 2026 року покупцем ОСОБА_4 було придбано у продавця «jey-tech.com.ua» фен «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003-01)» за ціною 16800 грн., гарантійний термін 24 місяці. В даному гарантійному талоні було зазначено порядок повернення та обміну товару в 14-денний строк, а саме повернення такого у магазині «jey-tech.com.ua» за попереднім узгодженням по телефону гарячої лінії або ж шляхом відправки у повній комплектації через відділення «Нової Пошти» після оформлення відповідної заяви, наданої менеджером магазину. Зазначено, що у разі виявлення недоліку, що з`явився протягом 14 днів з дня покупки, та вимоги покупця щодо обміну або повернення товару, такий товар передається до уповноваженого сервісного центру виробника бля безкоштовного усунення недоліків. До гарантійного талону також було долучено копію квитанції німецькою мовою щодо придбання товару в фірми «Dyson» з найменуванням «HD16 T1/T2 EU/TR/ZA/CL», серійний номер 9PF-EU-HDF7564A.

При цьому з роздруківки деталей товаро-транспортної накладної 20451367856621 з застосунку поштового оператора «Нова Пошта» дійсно вбачається, що таким позивачу ОСОБА_1 на виконання інтернет-замовлення №85181 було відправлено на відділення 40 у м. Львові фен «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003-01)», однак відправником був ФОП ОСОБА_2 , відправлення отримано ОСОБА_1 14 лютого 2026 року та при отриманні сплачено післяплату в розмірі 17410 грн. Відтак фактичним отримувачем коштів за замовлення та продавцем товару був саме ФОП ОСОБА_2 , а онлайн-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виконував лише функцію засобу для представлення товару, оформлення замовлення здійснювалось представником продавця.

Відтак наданими позивачем доказами дійсно підтверджується укладення ним на відстані за допомогою засобів дистанційного зв`язку 13 лютого 2026 рокудоговору купівлі-продажу фену «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003- 01) з ФОП ОСОБА_2

25 травня 2026 року судом було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ФОП ОСОБА_2 , з якого встановлено, що такий дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, разом з тим підприємницьку діяльність останнього припинено за його рішенням, дата запису про припинення 28 лютого 2026 року.

Разом з тим, в пункті 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 Верховний Суд виснував, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відтак після припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 продовжує відповідати за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, в тому числі за договором, укладеним з позивачем ОСОБА_1 .

Так відповідно до положень статті 707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, зокрема: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Крім цього, відповідності до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частини 3 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено: у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача (ч. 3 ст. 8 Закону).

Водночас, відповідно до статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями (договір на відстані) споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №235/1462/17, в разі укладення договору на відстані права споживача визначаються ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду правочинів.

Так за правилами ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Згідно з ч. 7 ст. 13 Закону до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Відповідно до положень частин 5-7 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця).

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача. У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції.

Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.

Окрім цього, відповідно до п. 1 ч. 7, ч. 8 ст. 15 Закону у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Разом з тим, як вже зазначалось судом вище, відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 7 червня 2022 року у справі №910/15998/20, під стандартом доказування слід розуміти ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Тобто, мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Стандарт доказування це міра юридичної аргументації, якої стороні потрібно досягнути у контексті обґрунтування своїх доводів, для того, щоб суд з ними погодився. Верховний Суд у постанові від 4 березня 2024 року у справі №400/4966/21 підкреслює, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» або ж «перевага доказів»; «наявність чітких і переконливих доказів»; «поза розумним сумнівом».

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так з долученого позивачем листування дійсно вбачається, що 14 лютого 2026 року ОСОБА_1 звертався в месенджері Telegram до користувача «Jey-tech» з запитанням чи є придбаний ним товар оригіналом, на що йому відповіли що так, однак на запитання як це перевірити нічого не відповіли.

16 лютого 2026 року ОСОБА_1 звертався в месенджері Telegram до користувача «Jey-tech» з повідомленням, що бажає зробити повернення товару та запитанням куди та на чиє ім`я такий відправити, однак відповіді не отримав.

Пізніше (дати з листування встановити неможливо) ОСОБА_1 скерував в месенджері Telegram користувачу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » документ – претензію на ім`я ФОП ОСОБА_2 , в якій повідомляв про відмову від товару фену «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003-01)», отриманого ним 14 лютого 2026 року через ТОВ «Нова Пошта», вказуючи, що товар було придбано дистанційним способом через інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та що такий не перебував у використанні, збережено його повну комплектацію та товарний вигляд, претензія пред`являється в 14-денний строк. Просив у даній претензії надати адресу для повернення товару, після отримання товару повернути сплачені кошти в розмірі 17410 грн.

Окрім того, 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 скерував на ім`я ОСОБА_2 у місто Біла Церква засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта» поштове відправлення, в позовній заяві стверджує, що таким ним було скеровано аналогічну претензію безпосередньо на ім`я відповідача, разом з тим 25 лютого 2026 року дане поштове відправлення повернулось позивачу без вручення. Також 20 березня 2026 року ОСОБА_1 повторно було скеровано на адресу ФОП ОСОБА_2 поштове відправлення, відомості про отримання такого відсутні.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповіді на звернення та претензії не отримав, відповідачем вказаних обставин не спростовано.

Водночас, суд звертає увагу на те, що описів вказаних вище поштових відправлень позивачем не надано, з долучених квитанції неможливо встановити повну адресу отримувача. В претензії, яку ОСОБА_1 було направлено в месенджері Telegram користувачу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адресу реєстрації ФОП ОСОБА_2 було вказано як « АДРЕСА_1 », однак судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , аналогічна адреса реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи зазначена також в Єдиному державному демографічному реєстрі, відтак позивачем невірно було вказано адресу такого.

Також суд звертає увагу на те, що скерування претензії в месенджері Telegram користувачу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не може вважатись належним способом повідомлення ФОП ОСОБА_2 про бажання позивача розірвати договір та повернути товар, оскільки відсутні докази, які б підтверджували, що такий є офіційним способом зв`язку останнього. Також позивачем долучено докази скерування претензії в месенджері користувачу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак докази того, що остання є представником відповідача в матеріалах позову відсутні. Окрім того позивачем було направлено претензію електронною поштою користувачу «edwardsalde113», однак долучена копія листа не містить повного найменування електронної пошти на яку таку було скеровано та до матеріалів позову не долучено доказів, що б підтверджували що така є офіційною електронною адресою відповідача.

Доказів того, що позивач звертався для повернення товару в порядку, вказаному в гарантійному талоні, матеріали позову також не містять.

Відтак матеріали позову не містять належних та допустимих доказів того, що позивач у встановленому законом порядку звертався до продавця з повідомленням про розірвання договору купівлі-продажу.

Також відповідно до частини 14 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Згідно статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за умови виникнення необхідності у визначенні причин втрати якості товару під час гарантійного строку продавець зобов`язаний провести експертизу продукції.

Відтак на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №559/388/17, від 14 січня 2021 року у справі №755/11237/17, від 26 січня 2022 року у справі №755/5301/16.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною другою статті 679 ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до частини першої статті 679 ЦК України покладається на нього. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі №591/2641/20.

Так у даному випадку позивач стверджує, що товар не було оглянуто ним при отриманні, а недоліки такого виявлено вже після відкриття упакування поза межами відділення поштового відправлення, в якому він отримував дане відправлення. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві стверджує, що причиною, у зв`язку з якою він бажає розірвати укладений договір купівлі-продажу та повернути сплачені кошти є те, що на його думку придбаний ним прилад є сфальсифікованим, оскільки містить суттєві недоліки, характерні ознаки підробки, серед яких низька якість матеріалу (пластику), насадки мають вм`ятини та подряпини, не фіксуються на пристрої належним чином.

Разом з тим, вказані посилання позивача не підтверджуються жодними доказами – останнім разом з позовною заявою не надано доказів, які підтверджували наявність таких недоліків, а також не заявлено в позові клопотання про огляд придбаного приладу судом як речового доказу.

При цьому суд звертає увагу на те, що навіть в скерованій в месенджері Telegram користувачу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » претензії на ім`я ФОП ОСОБА_2 позивач не повідомляв про наявність у нього будь-яких претензій щодо якості отриманого товару, стверджував, що товар, який він бажає повернути - фен «Dyson Supersonic HD16 Nural Jasper/Plum (599003-01)», не перебував у використанні, збережено його повну комплектацію та товарний вигляд. Разом з тим, доказів того, що товар зберігається ним на даний час у незміненому стані, позивачем суду також не надано.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу, а також стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за вказаним договором купівлі-продажу, у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення відповідачем його прав як споживача.

При цьому відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист про споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Разом з тим, оскільки суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні вимог позивача щодо розірвання договору та стягнення коштів у зв`язку з недоведеністю порушення відповідачем прав позивача як споживача, підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди також відсутні.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, дослідивши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені позивачем у позовній заяві, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. За правилами ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при поданні позову та не сплачував його, доказів понесення інших витрат таким не надано, разом з тим, оскільки суд прийшов до переконання про повну відмову в задоволенні позову, відтак з урахуванням вимог ч. 2 ст. 164 ЦПК України судові витрати позивачу в будь-якому випадку не підлягали б відшкодуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.