Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №534/1329/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/1329/26

Провадження №2/534/678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі : головуючого судді Солохи О.В.

з участю секретаря судового засідання Гончар С.Т.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому прохає стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

Заявлені вимоги мотивує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну неповнолітню дитину, яка проживає разом із нею. Відповідач матеріальної допомоги на її утримання у добровільному порядку не надає.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що не має можливості надавати матеріальну допомогу, оскільки має інвалідність ІІІ групи з основним хронічним захворюванням, що потребує систематичного лікування та матеріальних витрат і обмежує його у трудовій діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Як убачається з копії рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області 05.02.2026, було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2026/005518498 та №2025/018085280, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,8).

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд наголошує, що спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного Кодексу України.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Виходячи із змісту частини четвертої даної норми, дружина, з якою проживає дитина до досягнення трьох років, має право на утримання незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на наявність інвалідності ІІІ групи, хронічного захворювання, необхідність систематичного лікування та пов`язані з цим матеріальні витрати, що, на його думку, позбавляє його можливості надавати позивачці матеріальну допомогу.

Разом із тим, на підтвердження зазначених доводів відповідачем надано лише медичні документи, які підтверджують стан його здоров`я та встановлення інвалідності. Доказів свого фактичного матеріального стану, зокрема розміру отримуваних доходів, пенсії, інших виплат чи інших джерел доходу, відповідачем суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів, які б давали можливість встановити розмір фактично понесених ним витрат на лікування та оцінити їх співвідношення з його доходами, а також доказів того, що зазначені обставини об`єктивно унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги позивачці.

Таким чином, суд бере до уваги стан здоров`я відповідача та наявність у нього інвалідності ІІІ групи як обставини, що має значення при визначенні розміру утримання, однак за відсутності доказів його фактичного матеріального стану та неможливості надавати матеріальну допомогу суд не вбачає підстав для повного звільнення відповідача від обов`язку сплати аліментів на утримувати позивачки.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене вище, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача при визначені розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача, матеріальне становище відповідача та стан його здоров`я, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача і захистить права позивача на утримання.

Аліменти на утримання матері дитини підлягають стягненню від дня пред`явлення позову, тобто починаючи з 08.05.2026.

Питання про судові витрати вирішено судом у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її особисте утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Аліменти на утримання матері дитини стягувати починаючи з 08 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1109 грн 33 коп судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини та дружини у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне ім`я позивачки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя О.В. Солоха

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026