Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №545/1375/26 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 545/1375/26

Провадження № 2/552/2578/26

РІШЕННЯ

іменем України

22.09.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Руденької А.І.,

за участі

представника відповідача Попович Н.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 545/1375/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Сіті колект» 30.03.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява сформована в системі «Електронний суд».

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 9966956 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказував, що згідно з умовами кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що 25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув права первісного кредитора за кредитним договором № 9966956.

Вказував, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором №9966956 від 17.06.2025 становить 26637,74 грн, з яких тіло кредиту 4000 грн; комісія 5256 грн, штрафні санкції 8000 грн.

В поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9966956 від 17.06.2025 в розмірі 26637,74 грн. та судові витрати.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.04.2026 позовну заяву передано за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2026 відкрито провадження в справі за позовом ТОВ «ФК «Сіті колект» за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 26.08.2026, 01.09.2026 подала до суду відзив на позовну заяву, зазначила, що заявлена позивачем сума у розмірі 29300,14 грн надмірно завищена. Також в поданому до суду відзиві зазначала, що ставить під сумнів надані позивачем електронні копії, вказувала на незаконність вимоги про стягнення комісії.

Представник позивача звертався до суду з заявою про розгляд справи без участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнавала частково, не заперечувала факт отримання кредитних коштів.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 17.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 9966956 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами укладеного кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредит надавався строком на 360 днів, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів за реквізитами,зазначеними відповідачем, на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор), у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

За умовами договору відповідач взяла на себе зобов`язання відповідно до умов договору сплатити кредитні кошти.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, на підтвердження позивачем надано копію платіжного доручення.

В поданому до суду відзиві від 26.08.2026 відповідач не заперечувала сам факт отримання коштів, лише просила зменшити розмір штрафних санкцій.

Також встановлено, що відповідач умови договору не виконала, кредитні кошти не повернула.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до якого позивач набув права первісного кредитора за кредитним договором № 9966956.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №?ДО-20251125 від 25.11.2025 відповідач ОСОБА_1 включена під № 635, заборгованість становить 17256 грн, з яких 4000 грн тіло кредиту, 5256 грн комісія, 8000 грн штрафи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Позивачем додано до позовної заяви витяг з реєстру боржників.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №9966956 від 17.06.2025 всього в розмірі 26637,74 грн, але вказує, що сума складається з тіла кредиту 4000 грн; комісії 5256 грн, штрафні санкції 8000 грн, що складає суму 17256 грн, а не 26637,74 грн., як зазначає позивач.

Щодо стягнення заборгованості штрафних санкцій в сумі 8000 грн, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: "згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

В укладеному між сторонами по даній справі в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена комісія.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

З цих підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії також не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» підлягає стягненню сума заборгованості за договором № 9966956 від 17.06.2025 в розмірі 4000 грн, що є сумою тіла кредиту.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення до суду з позовом позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, на правову допомогу в розмірі 9000 грн, пов`язані з направленням документів в розмірі 381,74 грн.

Дослідженими судом матеріалами встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи, від сплати судового збору звільнена.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» суму заборгованості за договором № 9966956 від 17.06.2025 в розмірі 4000 грн.

В задоволені решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 399,79 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30А, приміщення 321.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 22.09.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко