Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №552/7495/26 — Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/7495/26

Провадження № 2/552/4147/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 21.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 21.04.2025-1000000625. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 2500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів строком на 168 днів. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 105 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 105 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. 07.05.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту до 2500 грн.

Відповідно до Договору від 21.04.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 2500 грн., ОСОБА_1 21.04.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 2500 грн. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 7102.50 грн., що складається з: тіла кредиту - 2500 грн., процентів - 2955 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 70 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 350 грн., неустойки - 1227.50 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 7102,50 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у розмірі 130,98 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, в судовому засіданні участі не приймала. Надала заяву, в якій визнала частково позовні вимоги, а саме в частині тіла кредиту, проте не визнає нараховані штрафи, пеню, комісію та завищені відсотки. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, а саме відповідач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, єдиним джерелом доходу є допомога на дитину, просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 21.04.2025-1000000625.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 1500 грн, строком на 168 днів, дата повернення кредиту 05.10.2025, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

07.05.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за яким Сторони домовились за взаємною згодою збільшити суму кредиту до 2500 грн.

Факт укладення кредитного договору відповідачем та отримання грошових коштів у розмірі 2500,00 грн не оспорюється, а тому вказані обставини відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно розрахунку заборгованості за договором 21.04.2025-100000625 від 21.04.2025 року, станом на 15.07.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 7102.50 грн, з яких: основний борг, - 2 500.00 грн., залишок відсотків - 2 955.00 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, грн. 0.00, залишок комісій, 420.00 грн, залишок штрафів - 1 227.50 грн. Згідно розрахунку, позивачем за користування кредитом засновано проценту ставку 1 % в день.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України встановлено що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за Договором № 21.04.2025-1000000625 у розмірі 5455,00 грн (тіло кредиту 2500 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 2955 грн), яка виникла у ОСОБА_1 перед позивачем.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає обґрунтованим та вірним, в той же час, відповідачем не надано до суду жодного документу на підтвердження неправомірності, зробленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договорам.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2500 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2955 грн., яку суд стягує з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 1227,50 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 21.04.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 1227,50 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки останній нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Що стосується стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 70 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 350 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України Про споживче кредитування), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України Про споживче кредитування.

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.

Пунктом 9 кредитного договору №24.09.2024-100000098 від 24.09.2024, підписаного відповідачем, встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 425 грн 00 коп. у кожному з 3 чергових періодів, тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", отже ці положення договору є нікчемними.

За вказаних обставин, вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2500,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 2955,00 грн., а всього у розмірі 5455,00 грн.

Відповідач, зокрема посилаючись на майновий стан, просила суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів випадку винятковості, який відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, а скрутне матеріальне становище не має характеру особливої або виняткової обставини.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2044,83 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу судом не вирішуються, у зв`язку з повідомленням позивачем, що відповідні докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273,280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, МФО 305299, на р/р НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №21.04.2025-100000625 від 21.04.2025 року у розмірі 5455 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2044 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривні 83 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя І.Ю. Фалін