Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №761/51734/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 761/51734/25

Провадження № 2/127/3432/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.

за участі представника позивачів ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Солошенко С.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний оператор», ФОП ОСОБА_5 про захист прав споживачів, стягнення збитків, та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До суду звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовом до ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та ФОП ОСОБА_5 про захист прав споживачів, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 03.03.2025р. між ОСОБА_3 , як туристом та ФОП ОСОБА_6 , яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», укладено договір № 202500303/6 на туристичне обслуговування, предметом якого було надання туристичних послуг для її неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме дитячого туру до табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у м. Ахелой, Болгарія, у період з 19.07.2025р. по 29.07.2025р., вартістю 588 євро, яку було сплачено ОСОБА_4 , що підтверджується квитанцією № 8382-2756-2378-3291 від 19.06.2025.

17.07.2025 ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» надано ваучер № 255353 із деталями туру, а 19.07.2025р. дитина у складі організованої групи виїхала до Болгарії.

Позивачі зазначають, що після прибуття до табору ОСОБА_7 було поселено в номер разом із дорослою вожатою без однолітків, що, на їх думку, не відповідало погодженим умовам розміщення.

20.07.2025р. у дитини з`явилися плями та висипи, у зв`язку з чим вона була направлена до медичного пункту страховою компанією, а 21.07.2025р. ОСОБА_4 здійснив екстрений виїзд до Болгарії та забрав доньку додому, понісши витрати на проїзд, харчування та інші супутні витрати.

Позивачі направили ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та ФОП ОСОБА_5 претензію з вимогами повернути сплачені за туристичний продукт кошти, компенсувати витрати, пов`язані з достроковим припиненням поїздки, та відшкодувати моральну шкоду. 08.09.2025р. ФОП ОСОБА_5 повернула 7 915,22 грн. як невикористану частину вартості туристичних послуг.

Вважаючи, що надані туристичні послуги не відповідали умовам договору та заявленим характеристикам туристичного продукту, а повернення частини вартості туру не компенсувало понесених витрат і завданої моральної шкоди, позивачі звернулися до суду та просять солідарно стягнути з ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» і ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 41196,96 грн. збитків, на користь ОСОБА_3 10 000 грн. моральної шкоди та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачів Опольська Н.М. заявлені уточненні вимоги підтримала за обставин, викладених в позові, просить суд їх задовільнити.

Представник ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» Солошенко С.В. позов не визнав, дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним ним у відзиві.

Представник ФОП Кіяшко Т.Ю. позов не визнала, дала пояснення аналогічні обставинам викладеним у відзиві.

28.04.2026р. на адресу суду надійшов відзив від відповідача ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР». У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Відповідач зазначає, що надана позивачами копія договору на туристичне обслуговування № 20250303/6 від 03.03.2025р. не містить підписів ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 , а також печатки ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», у зв`язку з чим заперечує факт укладення такого договору у письмовій формі. При цьому долучений до матеріалів справи проєкт договору, розміщений у відкритому доступі на офіційному вебсайті товариства, за твердженням відповідача, не містить всіх необхідних обов`язкових реквізитів, зокрема, таких як номер і дату агентського договору, на підставі якого Турагент діє від імені і за дорученням ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», ідентифікаційних відомостей і реквізитів туриста, строку оплати вартості туристичних послуг тощо.

Також відповідач заперечує наявність належних доказів того, що ФОП ОСОБА_5 діяла від імені та за дорученням ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», оскільки в матеріалах справи відсутні агентський договір, договір доручення чи інші документи, які підтверджували б відповідні повноваження У зв`язку із цим вважає товариство неналежним відповідачем у справі.

Щодо обставин надання туристичного продукту відповідач зазначає, що позивачами не надано доказів невідповідності умов перебування дитини заявленим характеристикам туру. Посилаючись на інформацію, розміщену на вебсайті товариства, відповідач вказує, що дитячий табір « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у Болгарії розрахований на дітей віком від 9 до 17 років, передбачає проживання у номерах готельного рівня, п`ятиразове харчування, анімаційну програму, екскурсії та супровід професійних вихователів. На думку відповідача, інформація про формування окремих загонів для дітей восьмирічного віку нічим не підтверджена.

Твердження про відсутність у таборі дітей молодше 14 років, погіршення стану здоров`я дитини та необхідність дострокового припинення її перебування у таборі, на переконання відповідача, належними та допустимими доказами не підтверджені. Зокрема, відсутні медичні документи щодо причин виникнення висипу, його зв`язку з умовами проживання або харчування, а також документи, які б підтверджували необхідність дострокового повернення дитини в Україну.

Відповідач також посилається на передбачений умовами проєкту договору порядок дій туриста у разі виникнення проблем під час подорожі, який передбачає звернення до туроператора та документальне оформлення претензій, і зазначає про відсутність доказів дотримання позивачами такого порядку.

Щодо заявлених ОСОБА_4 додаткових витрат у сумі 20 167,07 грн, пов`язаних із поїздкою до Болгарії для дострокового повернення дитини, відповідач вказує, що надані чеки та квитанції не дозволяють достовірно встановити особу платника, мету відповідних витрат та їх причинний зв`язок із діями товариства, а також заперечує доведеність необхідності такої поїздки.

Вимогу ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. відповідач також вважає необґрунтованою, посилаючись на відсутність доказів протиправності його поведінки, факту та обсягу моральних страждань, причинного зв`язку між такими стражданнями і діями товариства та вини останнього. Водночас відповідач зазначає, що повернення ФОП ОСОБА_5 7 915,22 грн. саме по собі не підтверджує неналежного надання туристичних послуг ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», за відсутності доказів, які підтверджують такий факт. Просять в задоволенні позову відмовити.

06.05.2026р. від відповідача ФОП ОСОБА_5 надійшов відзив. У відзиві на позовну заяву відповідач ФОП ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність і недоведеність.

Щодо фактичних обставин замовлення туристичних послуг відповідач зазначила, що у березні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до ФОП ОСОБА_5 з приводу придбання туристичної подорожі для своєї дочки ОСОБА_7 до дитячого табору « АДРЕСА_1 , на період з 19.07.2025 по 29.07.2025. Під час оформлення документів позивач запитувала, чи є в таборі діти віку її дитини, на що їй було повідомлено, що діти молодшого віку в таборі є, при цьому конкретного віку таких дітей вона не з`ясовувала. З огляду на відсутність на той момент вільних місць для переселення до табору, ОСОБА_3 повідомлялося про неможливість оформлення туристичної подорожі та пропонувалися інші варіанти, однак вона продовжувала очікувати звільнення місця. Після звільнення місця ОСОБА_3 було про це повідомлено, після чого нею придбано туристичну подорож для дочки до дитячого табору «Мандарин, 4*».

Відповідач зазначила, що перед придбанням туру позивач уточнювала вік дітей у таборі та отримала відповідь, що там будуть діти 9–10 років, однак кількість таких дітей була невідома, оскільки туристичний продукт бронюється туроператорами і турагентами по всій Україні. Інформацію щодо наявності у таборі дітей віком 9–10 років відповідач, за її твердженням, отримала від туроператора, у якого здійснювалося оформлення туристичних послуг. Також ОСОБА_3 запитувала про можливість надання знижки у разі самостійного привезення дітей до табору, однак умовами туру така знижка не передбачалася.

ФОП ОСОБА_5 вказала, що придбання туристичної подорожі до дитячого табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснювалося через ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», а безпосереднім надавачем туристичних послуг виступала приймаюча компанія Alma Service LTD.

Заперечуючи доводи позивачів щодо ненадання інформації про формування окремих загонів для дітей восьмирічного віку та різноманітні активності з однолітками, відповідач зазначила, що такі твердження не відповідають дійсності та спрямовані на введення суду в оману. За її твердженням, зазначена інформація позивачам не надавалася. Відповідач також вказала, що ОСОБА_3 самостійно знайшла інформацію про те, що відвідування табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » переважно з 9 років, однак сама наполягала на відвідуванні табору її молодшої доньки ОСОБА_7 , оскільки в таборі також перебуватиме її старша донька ОСОБА_8 .

Щодо доводів про неналежну якість туристичних послуг ФОП ОСОБА_5 зазначила, що позивачі усвідомлено направили дитину до табору, сподіваючись на перебування там інших дітей восьмирічного віку та створення відповідного загону, однак такі сподівання, на її думку, не свідчать про неналежність туристичного продукту. Твердження про надання недостовірної інформації та невідповідність наданих туристичних послуг умовам договору відповідач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються листуванням зі ОСОБА_3 .

Відповідач послалася на пункти 2.2.9 договору на туристичне обслуговування № 20250303/6 від 03.03.2025 та зазначила, що позивачі мали можливість самостійно прийняти рішення про відмову від туристичної подорожі до моменту її початку. За твердженням відповідача, ОСОБА_3 до початку подорожі була обізнана про відсутність у дитячому таборі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інших дітей віком восьми років, однак погодилася на поїздку дитини.

Щодо обставин перебування дитини у таборі відповідач зазначила, що інформація позивачів про перебування дитини в умовах «соціальної ізоляції», психологічного стресу, погіршення стану здоров`я, прояви висипу на тілі, відвідування лікаря та вимушене припинення туристичної подорожі не підтверджена належними доказами.

Посилаючись на положення статей 12, 76, 78, 80, 81, 177 ЦПК України, відповідач зазначила, що саме на позивачів покладається обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. На думку відповідача, позивачами не надано належних та допустимих доказів надання недостовірної інформації, невідповідності туристичного продукту умовам договору, факту поселення ОСОБА_7 з вожатою, відсутності в таборі дітей віком від 9 років, отримання дитиною психологічного стресу внаслідок неналежної якості послуг, відвідування лікаря та дострокового припинення туристичної подорожі через невиконання умов договору. Відповідач також зазначила, що про намір достроково забрати дитину з табору ОСОБА_3 повідомила їй у месенджері, однак інших доказів цих обставин не надала.

Щодо заявлених матеріальних збитків ФОП ОСОБА_5 вказала, що надані позивачами докази понесення ОСОБА_4 додаткових витрат на дорогу до Болгарії для повернення дитини з табору не містять відомостей про платника коштів та про товар або послуги, за які здійснювалося перерахування коштів, у зв`язку із чим вважає їх неналежними та недопустимими доказами.

Посилаючись на статті 30, 33 Закону України «Про туризм», статті 610, 611, 653, 901, 906 ЦК України, відповідач зазначила, що відповідальність за неналежне виконання зобов`язань у сфері туристичної діяльності пов`язується з наявністю відповідних підстав та вини суб`єкта туристичної діяльності. Також, посилаючись на статтю 22 ЦК України, зазначила, що для відшкодування збитків необхідною є наявність усіх складових цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою та вини.

ФОП ОСОБА_5 вважає, що позивачами не надано достатніх, належних і допустимих доказів порушення нею умов договору на туристичне обслуговування № 20250303/6 від 03.03.2025, наявності збитків та причинного зв`язку між її поведінкою і заявленою шкодою. Так само, на її думку, не доведено протиправності її поведінки, наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між її діями і такою шкодою. Відповідач наголосила, що надала позивачам необхідну інформацію про умови туристичного продукту та виконала умови договору щодо його реалізації й надання, а наведені позивачами обставини не спростовані відповідними доказами.

З огляду на викладене ФОП ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_5 , а судові витрати у справі розподілити за результатами її розгляду.

04.05.2026р. від представника позивачів ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів не погоджується із запереченнями ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та просить їх відхилити. Зазначає, що спір виник з приводу туристичного продукту — дитячого табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_1 , інформація про який була розміщена на офіційному вебсайті ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», а тому вважає останнього належним відповідачем.

Посилається на те, що відповідно до Закону України «Про туризм» турагент реалізує туристичний продукт туроператора та діє як посередник, тоді як саме туроператор організовує і забезпечує створення туристичного продукту. Зазначає, що внутрішні правовідносини між ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та ФОП ОСОБА_5 не можуть впливати на права споживачів. При цьому в листуванні представник туристичної агенції прямо зазначав, що агенція виступає посередником, усі комунікації здійснюються через неї та вона повідомляє туроператора про спірні питання. Також вказує, що контактна особа, з якою спілкувалася ОСОБА_3 у Viber як « ОСОБА_10 », пов`язана з ФОП ОСОБА_5 .

Щодо заперечень про неукладення договору представник позивачів зазначає, що примірник договору на туристичне обслуговування № 20250303/6 від 03.03.2025 містить реквізити турагента ФОП ОСОБА_5 , відбиток печатки та підпис ОСОБА_3 . Посилається також на електронне листування, з якого, за його твердженням, убачається погодження істотних умов туристичного обслуговування: туристичного продукту, строку поїздки, місця і строків перебування дитини в таборі, вартості туру, порядку оплати, переліку необхідних документів та організаційних умов. Зазначає, що позивачами було здійснено оплату туристичного продукту на реквізити ФОП ОСОБА_5 , отримано документи для поїздки, зібрано паспортні дані та документи дитини, а дитина фактично була направлена до табору.

Стосовно доводів про відсутність у ФОП ОСОБА_5 повноважень діяти від імені та за дорученням ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» представник позивачів зазначає, що договір на туристичне обслуговування може укладатися через турагента, а відсутність у позивачів доступу до внутрішніх агентських договорів між туроператором і турагентом не може покладатися на споживачів. При цьому посилається на розміщення спірного туристичного продукту на офіційному сайті ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», його фактичну реалізацію через турагента, бронювання та погодження умов поїздки.

Щодо твердження відповідача про неотримання претензії зазначає, що представником позивачів було направлено офіційну претензію стосовно неналежного надання туристичних послуг, у якій, зокрема, порушувалося питання повернення коштів за ненадані належним чином послуги. Після заявлення вимог позивачам було повернуто частину коштів у розмірі 7 915,22 грн, що, на думку представника позивачів, підтверджує обізнаність про заявлені вимоги. Також зазначає, що з електронного листування вбачалося очікування перерахування коштів від оператора та подальше повернення коштів позивачам.

Заперечуючи проти доводів відповідача про відповідність рекламної інформації умовам туристичного продукту, представник позивачів зазначає, що під час бронювання місця для дитини віком 8 років були заброньовані та оплачені, документи оформлені, а дитину направлено до табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Після виникнення спірної ситуації ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», за твердженням представника позивачів, повідомило про заборону приймати до табору дітей віком до 8 років включно. Представник позивачів вважає, що такі обмеження мали бути повідомлені до укладення договору та оплати туристичного продукту, а не після виникнення спору.

Щодо обставин перебування дитини в таборі представник позивачів посилається на знімки екрана листування з представником туристичної агенції, у якому зазначалося про проживання дитини у номері з вожатою. На підтвердження дострокового припинення перебування дитини в таборі посилається на копії закордонних паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з відмітками про перетин державного кордону. Зазначає, що ОСОБА_4 був змушений виїхати до Болгарії з метою достроково забрати дитину з табору. Також вказує, що відсутність окремого акта про дострокове припинення перебування дитини сама по собі не спростовує зазначених обставин.

Щодо посилання відповідача на пункт 8.2 договору представник позивачів зазначає, що фактично туристичний продукт не був наданий у повному обсязі, оскільки перебування дитини було достроково припинено. Вказує, що відповідачами фактично не заперечувався факт повернення частини коштів за туристичний продукт у розмірі 7 915,22 грн, та вважає це підтвердженням того, що туристичні послуги не були надані у повному обсязі. Також посилається на відмітки у закордонних паспортах батьків як підтвердження їх фактичного перебування за кордоном у відповідний період.

Додаткові витрати ОСОБА_4 були пов`язані з необхідністю дострокового повернення дитини з дитячого табору в Болгарії у зв`язку з неналежним наданням туристичних послуг. На підтвердження цього посилається на копію закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону, листування щодо ситуації з дитиною та повернення коштів, квитанції й платіжні документи за відповідний період. Окремо заперечує проти твердження відповідача, що зі скріншоту платіжної операції на суму 7 915,22 грн. неможливо встановити зв`язок платежу зі спірним туристичним продуктом, посилаючись також на електронне листування щодо повернення коштів.

Погіршення стану здоров`я дитини підтверджується електронним листуванням, у якому, за його твердженням, містяться повідомлення про погіршення стану дитини під час перебування в таборі, а також на поведінку позивачів після отримання відповідної інформації — достроковий виїзд ОСОБА_4 за кордон для повернення дитини. Водночас зазначає, що заявлена позивачами моральна шкода обґрунтовується не лише питанням фізичного стану здоров`я дитини, а й психологічним станом, вимушеним достроковим припиненням перебування в таборі та необхідністю для батька терміново їхати за кордон.

11.05.2026р. на адресу суду від представника ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» Солошенка С.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях представник ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» зазначив, що доводи позивачів, викладені у відповіді на відзив, не спростовують заперечень відповідача та не підтверджені належними, допустимими і своєчасно поданими доказами.

Вказав, що додаткові докази, долучені позивачами до відповіді на відзив, подані з порушенням установленого ЦПК України порядку та строків, без обґрунтування неможливості їх подання разом із позовною заявою, у зв`язку з чим просив не приймати їх до розгляду. Зазначив, що надана позивачами копія договору на туристичне обслуговування не містить підпису сторін, зокрема підпису ОСОБА_11 , а тому, на думку відповідача, не підтверджує укладення договору; скріншоти листування у месенджері також не підтверджують факту укладення договору саме з відповідачами та не дають можливості достовірно встановити авторів відповідного листування, при цьому контакт «Верона Тур Анна Болгарія», на який посилаються позивачі, не належить ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» чи ФОП ОСОБА_5 .

Відповідач також заперечив твердження позивачів щодо ненадання достовірної інформації про умови перебування дітей у таборі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зазначивши, що на вебсайті відповідача-1 була розміщена реклама дитячого туристичного табору безпосереднього організатора Alma Service Ltd., а відповідач-1 не є організатором табору та не має об`єктивної можливості і зобов`язань із забезпечення відповідних умов перебування дітей. За рекламною інформацією табір приймав дітей віком 9–17 років.

Водночас відповідач послався на те, що позивачам було відомо про фактичний віковий склад дітей, оскільки для старшої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було придбано туристичну подорож до дитячого табору «Мандарин» у Болгарії на період з 19.07.2025р. по 29.07.2025р., а перед придбанням путівки позивачі з`ясовували питання щодо можливості перебування в таборі молодшої доньки ОСОБА_13 , якій на той час було 8,5 року, та самостійно знайшли інформацію про інший заїзд, розрахований на дітей від 9 років.

Твердження про поселення дитини з вожатою відповідач заперечив, посилаючись на скріншоти листування, з яких, на його думку, вбачається, що ОСОБА_13 проживала у номері із сестрою ОСОБА_14 та ще трьома дівчатами, а не з вожатою. Також відповідач заперечив доводи щодо неналежного харчування, умов перебування та погіршення стану здоров`я дитини, вказавши на відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням у таборі, наданням туристичних послуг і погіршенням здоров`я, а також зазначив, що подані медичні документи, скріншоти листування, фотографії, відмітки у закордонному паспорті та рецепти не підтверджують такого причинного зв`язку.

Копію закордонного паспорта ОСОБА_4 відповідач також вважав неналежним доказом його поїздки до Болгарії 27.07.2025р. для припинення перебування дитини в таборі, оскільки у планах сім`ї був відпочинок у Греції.

Заперечуючи проти вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 40 000 грн та моральної шкоди у сумі 60 000 грн., відповідач зазначив про їх необґрунтованість та недоведеність, а щодо моральної шкоди — також про відсутність доведеного причинного зв`язку між діями відповідачів і заявленою шкодою. Посилаючись на засади змагальності сторін та обов`язок кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, відповідач вважав, що позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та не спростовано аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог до ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» відмовити у повному обсязі.

08.06.2026р. на адресу суду від представника відповідача ФОП ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення, в яких остання, підтримуючи заперечення проти позову, зазначила, що остання діяла як турагент на підставі агентського договору з ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», у межах якого через систему онлайн-бронювання було оформлено заявку № 255353 на туристичний продукт для ОСОБА_7 із розміщенням у дитячому таборі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у Болгарії.

Кошти, отримані від позивачів, були перераховані туроператору, а після ануляції туру погоджена туроператором до повернення сума 7 955 грн була отримана ФОП ОСОБА_5 та в подальшому повернута позивачам. Наголошувала, що ФОП ОСОБА_5 виконала взяті на себе як турагентом зобов`язання, надала позивачам необхідну інформацію щодо туристичного продукту та не здійснювала безпосереднього надання туристичних послуг, у зв`язку з чим вважала недоведеними її протиправну поведінку, вину та причинний зв`язок із заявленими позивачами збитками і моральною шкодою.

Також посилалася на умови договору щодо розмежування відповідальності турагента і туроператора та відсутності відповідальності за дострокове припинення перебування туриста з причин, не пов`язаних із неналежним наданням туристичних послуг. Просила у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивачів понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн.

13.07.2026р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника позивачів ОСОБА_1 .

У додаткових поясненнях позивачі не погодилися із запереченнями ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та зазначили, що подані ними разом із відповіддю на відзив докази є належними та допустимими, оскільки необхідність їх подання виникла після ознайомлення з доводами відповідача.

Стверджували, що електронне листування між позивачкою та ФОП ОСОБА_5 підтверджує направлення договору на туристичне обслуговування для оформлення і підписання та його повернення турагенту, а також містить відомості щодо умов туристичного продукту, бронювання, оплати, організації поїздки і повернення частини коштів.

При цьому повноваження ФОП ОСОБА_5 діяти від імені туроператора, на думку позивачів, підтверджуються агентським договором, доступом до системи бронювання ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», оформленням заявки № 255353, отриманням та перерахуванням коштів туроператору.

Заперечуючи доводи щодо віку дитини, позивачі вказували, що відповідачам були відомі дата народження та фактичний вік ОСОБА_7 , однак заявку було прийнято, бронювання підтверджено, оплату отримано, туристичні документи оформлено та дитину допущено до поїздки і прийнято у таборі, водночас інформації про неможливість її участі у турі через вік до здійснення оплати їм не надавалось.

Щодо умов перебування дитини позивачі зазначали, що ОСОБА_13 було розміщено в одному номері з вожаток, і дана обставина не була спростована відповідачами, як і не надано відповідачами доказів наявності конфлікту між сестрами. Відмітки у закордонному паспорті ОСОБА_4 позивачі пов`язували з його виїздом за дитиною після виникнення обставин, які зумовили дострокове припинення її перебування у таборі. Крім того, посилалися на часткове повернення коштів після дострокового припинення туру як на обставину, що, на їх думку, підтверджує наявність підстав для заявлених вимог, та просили долучити подані докази до матеріалів справи і задовольнити позов у повному обсязі.

13.07.2026р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника позивачів ОСОБА_1 .

У додаткових письмових поясненнях позивачі, заперечуючи доводи ФОП ОСОБА_5 , зазначили, що остання підтвердила здійснення діяльності на підставі агентського договору з ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», за умовами якого діяла від імені та за дорученням туроператора, у зв`язку з чим вважали безпідставними твердження про відсутність у неї відповідних повноважень. Посилалися на те, що через систему онлайн-бронювання туроператора ФОП ОСОБА_5 оформила заявку №255353 щодо туристичного продукту для ОСОБА_7 , безпосередньо спілкувалася з позивачами, надавала інформацію про туристичний продукт, оформляла договір і бронювання, приймала документи та оплату, повідомляла умови організації поїздки й надалі здійснювала повернення частини коштів.

Позивачі вказували, що отримані від них кошти ФОП ОСОБА_5 перерахувала ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР», а після дострокового припинення туристичних послуг туроператор розглянув питання компенсації за заявкою №255353, погодив конкретну суму повернення, перерахував її ФОП ОСОБА_5 , яка, у свою чергу, повернула відповідні кошти позивачам, що, на їх думку, підтверджує фактичну участь обох відповідачів у реалізації спірного туристичного продукту.

Щодо посилання ФОП ОСОБА_5 на п. 6.18 договору позивачі зазначали, що передбачене цим пунктом звільнення від відповідальності у разі невикористання туристом послуг через хворобу або дострокове припинення перебування з причин, не пов`язаних із діями виконавця, не підлягає застосуванню, оскільки, за їх твердженням, дострокове припинення перебування дитини було вимушеним та зумовленим неналежними умовами її перебування.

Також позивачі заперечили проти заявленої ФОП ОСОБА_5 вимоги про стягнення 18 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи її вирішення залежним від результатів розгляду справи та наголошуючи на необхідності оцінки судом обґрунтованості й співмірності таких витрат відповідно до характеру та складності справи, обсягу наданої правничої допомоги і виконаних адвокатом робіт.

10.09.2026р. на адресу суду надійшли заперечення на додаткові пояснення від представника ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» Солошенка С.В., у яких останній зазначив, що матеріали справи, на його думку, підтверджують належне формування та надання замовленого туристичного продукту: туроператором було підтверджено бронювання за заявкою №255353, оформлено ваучер, забезпечено перевезення, трансфер, проживання та допуск дитини до дитячого табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тоді як доказів скасування бронювання, ненадання передбачених договором послуг або неналежної їх якості позивачами не надано.

Відповідач наголошував, що істотні умови туристичного продукту були визначені договором, який не передбачав обов`язкового формування окремого загону для дітей конкретного віку, поселення дитини виключно з дітьми одного віку чи індивідуальної адаптації програми. Рекламна інформація про віковий діапазон дітей 9–17 років, на його переконання, не встановлювала таких гарантій. Посилання позивачів на листування щодо перебування ОСОБА_13 разом із вожатою відповідач вважав недостатнім доказом неналежного надання послуг, зазначаючи, що з нього неможливо встановити постійність такого поселення, відсутність інших дітей у кімнаті чи причини відповідної ситуації.

Доказів звернення до туроператора під час перебування дитини в таборі з вимогою усунути недоліки, актів про неналежне надання послуг, медичних документів або інших об`єктивних доказів негативного впливу умов перебування на дитину, за твердженням відповідача, не подано. Дострокове припинення перебування дитини відповідач розцінював як рішення позивачів, яке саме по собі не свідчить про неналежне виконання договору, посилаючись також на п. 6.18 договору щодо наслідків невикористання туристом оплачених послуг.

Відповідач заперечував, що внутрішнє листування турагента в системі бронювання та електронне листування підтверджують визнання порушення або розірвання договору, вказуючи на відсутність письмового повідомлення позивачів про розірвання договору в передбаченому ним порядку.

Щодо повернення 7 915,22 . ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» зазначало, що така виплата була компенсацією за фактично невикористану частину послуг після дострокового виїзду, а не визнанням факту неналежного їх надання чи завдання збитків. Також відповідач заперечував доведеність заявленого розміру матеріальних збитків, посилаючись на те, що позивачами розрахунок здійснено виходячи з повної вартості туристичного продукту без виокремлення вартості конкретних невикористаних або неналежно наданих послуг, тоді як частиною передбачених договором послуг вони фактично скористалися.

Надані виписки Revolut Business оформлені щодо рахунку «ISOFT DISTRIBUTION LLC», а інші платіжні документи, на думку відповідача, не дають можливості встановити зв`язок відповідних витрат із достроковим виїздом із табору та діями туроператора. Вимогу про відшкодування моральної шкоди відповідач також вважав недоведеною, оскільки матеріали справи не містять належних доказів погіршення стану здоров`я дитини, причинного зв`язку між заявленими моральними стражданнями та діями туроператора, а також обґрунтування заявленого розміру компенсації.

Крім того, ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» заперечувало наявність підстав для солідарного стягнення заявлених сум із туроператора та ФОП ОСОБА_5 , посилаючись на розмежування їх функцій і відповідальності та відсутність, на його думку, передбаченої договором або законом підстави для солідарної відповідальності, у зв`язку із чим просило відмовити у задоволенні позову.

Вислушавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що організація туристичної поїздки малолітньої ОСОБА_7 здійснювалася за участю ФОП ОСОБА_5 як турагента та ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» як туроператора.

На підтвердження відносин між указаними суб`єктами до матеріалів справи долучено агентський договір № 2021-290 на реалізацію туристичних послуг від 02 березня 2021 року та додатки до нього. Зокрема, додатком № 1 визначено перелік повноважних представників турагента, серед яких зазначена ОСОБА_5 , а додатком № 2 урегульовано використання турагентом системи «on-line» бронювання туроператора ( а.с.155-165).

Отже, доводи про відсутність будь-яких правовідносин між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» матеріалами справи не підтверджуються. Разом із тим сама наявність агентських відносин між відповідачами не є достатньою підставою для покладення на них цивільно-правової відповідальності перед позивачами, оскільки для вирішення даного спору визначальним є встановлення того, які конкретно зобов`язання були прийняті кожним із відповідачів щодо спірної туристичної послуги, чи були вони порушені, якої саме шкоди зазнали позивачі та чи існує причинний зв`язок між діями або бездіяльністю конкретного відповідача і заявленими збитками.

З наданих суду роздруківок електронної системи бронювання ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» убачається, що в системі була сформована заявка № 255353 від 03 березня 2025 року, оформлена через ФОП ОСОБА_5 , яка стосувалася туристичної поїздки до Болгарії, розміщення у готелі «Мандарин» 4* у період із 19 липня 2025 року по 29 липня 2025 року та відповідного транспортного обслуговування. У системі містяться відомості про туриста ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також про сформовані документи — підтвердження замовлення, пам`ятку туристу, ваучер, квиток та медичне страхування ( а.с.251-256,147-148).

Таким чином, сам факт бронювання туристичного продукту щодо дитини та оформлення відповідної заявки матеріалами справи підтверджується.

Разом із тим суд розмежовує факт придбання туристичного продукту та факт неналежного виконання зобов`язань з його надання, оскільки останній не може презюмуватися лише з огляду на те, що дитина не завершила запланований відпочинок.

Надане позивачами електронне листування також підтверджує, що між сторонами до поїздки обговорювалися питання бронювання місць для дітей, відмови окремих дітей від поїздки, можливості використання звільнених місць іншими дітьми, перебронювання, передачі паспортних даних та внесення коштів. Зокрема, у листуванні містяться повідомлення про відмову від бронювання трьох дівчат, з`ясування можливості зайняття їхніх місць іншими дітьми, а також повідомлення щодо завдатку в сумі 8 000 грн.( а.с.113-120,139-146).

Оцінюючи зазначене листування в сукупності з іншими доказами, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що відповідачі гарантували позивачам перебування малолітньої ОСОБА_13 виключно у групі дітей конкретного віку, проживання виключно з певними дітьми чи конкретною супроводжуючою особою або прийняли на себе інші індивідуально визначені зобов`язання, порушення яких позивачі покладають в основу заявлених вимог.

Саме обговорення віку дітей, складу групи, звільнення та заміщення місць свідчить про комунікацію сторін під час формування поїздки, однак не дає суду можливості встановити зміст конкретної договірної гарантії, яка була б порушена відповідачами.

При цьому матеріалами справи не підтверджено, що туристичний продукт, який фактично був наданий дитині після прибуття до місця відпочинку, за своїми об`єктивними характеристиками не відповідав замовленому туристичному продукту.

Зокрема, суду не надано належних та достатніх доказів того, що не було забезпечено передбачене заявкою проживання, перевезення, харчування, страхування чи інші включені до туристичного продукту послуги або що їх характеристики істотно відрізнялися від погоджених сторонами.

Суд враховує заперечення відповідачів про те, що безпосереднє обслуговування дітей у місці відпочинку здійснювалося із залученням іноземного суб`єкта Alma Service LTD, а також доводи про те, що туристичний продукт передбачав відпочинок дітей різного віку.

Сам по собі факт участі третьої особи у фактичному наданні окремих складових туристичного продукту не звільняє туроператора від установленої законом відповідальності за власні зобов`язання. Водночас це не усуває обов`язку позивачів довести сам факт неналежного надання конкретної туристичної послуги.

Такий підхід узгоджується із практикою Верховного Суду, відповідно до якої обсяг відповідальності у сфері туристичного обслуговування визначається змістом конкретних зобов`язань: турагент відповідає за неналежне виконання взятих ним на себе обов`язків, зокрема щодо пошуку та бронювання туристичного продукту, тоді як відповідальність туроператора пов`язується з невиконанням або неналежним виконанням договору на туристичне обслуговування ( Постанова Верховного Суду в справі №569/8755/16-ц від 18.12.2019р. )

За частинами першою та другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона — туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента, — зобов`язується забезпечити за встановлену договором плату надання іншій стороні комплексу туристичних послуг. До таких правовідносин застосовуються також загальні положення про надання послуг. Верховний Суд при розгляді туристичних спорів виходить саме з необхідності встановлення змісту конкретного туристичного продукту та факту порушення відповідного зобов`язання ( Постанова Верховного Суду справі № 645/606/17 від 18.03.2020р. ).

За змістом статей 901, 902, 906 ЦК України відповідальність виконавця пов`язується з порушенням зобов`язання за договором про надання послуг. Загальні положення про договір надання послуг передбачені главою 63 ЦК України.

У даній справі доказів, які б давали можливість встановити, яка конкретно передбачена договором туристична послуга не була надана або була надана неналежним чином, позивачами не подано.

Суд також не може покласти в основу висновку про неналежність туристичної послуги виключно суб`єктивне сприйняття дитиною умов перебування або її небажання продовжувати відпочинок.

У цьому контексті суд враховує підхід Верховного Суду, викладений в огляді практики Касаційного цивільного суду щодо спорів у сфері туристичних послуг, відповідно до якого саме по собі незадоволення туриста якістю чи умовами відпочинку, засноване на його суб`єктивній оцінці, без установлення об`єктивного порушення умов туристичного обслуговування не є достатньою підставою для покладення на туроператора майнової відповідальності.

Окремої оцінки потребують доводи позивачів щодо погіршення стану здоров`я дитини, появи висипу, психологічного дискомфорту та необхідності її дострокового повернення.

Суд виходить із того, що для покладення на відповідачів обов`язку відшкодувати витрати, понесені у зв`язку з достроковим поверненням дитини, недостатньо встановити лише два факти — виникнення певних проявів стану здоров`я та понесення батьками відповідних витрат.

Необхідним є встановлення причинного зв`язку між такими наслідками та конкретним порушенням зобов`язання відповідачем.

Натомість наявні у справі докази не дають можливості достовірно встановити, що зазначені позивачами прояви стану здоров`я дитини виникли саме внаслідок неналежного надання туристичних послуг, неналежних умов проживання, харчування, догляду чи будь-яких інших дій або бездіяльності відповідачів.

Не надано доказів, які б об`єктивно встановлювали походження висипу та його причинний зв`язок з умовами перебування дитини під час туристичної поїздки. Так само не доведено, що стан дитини був наслідком конкретного порушення умов договору з боку туроператора або турагента.

За таких обставин твердження про причинний зв`язок між перебуванням дитини у туристичній поїздці та погіршенням її стану ґрунтується переважно на припущенні.

Водночас відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона відповідно до статей 12, 81 ЦПК України зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до статей 76–80, 89 ЦПК України.

Тому сам факт прийняття батьками рішення про дострокове припинення відпочинку дитини та її повернення не доводить, що таке рішення було обумовлено порушенням відповідачами договірних зобов`язань.

Суд при цьому не ставить під сумнів право батьків, виходячи з інтересів та стану дитини, припинити її участь у поїздці. Однак доцільність такого рішення для сім`ї та наявність юридичних підстав для перекладення пов`язаних із ним витрат на інших осіб є різними питаннями.

Для стягнення таких витрат необхідно довести протиправну поведінку відповідного відповідача, самі збитки та причинний зв`язок між ними. Сукупність таких обставин у справі також не доведена.

Частина десята статті 20 Закону України «Про туризм» передбачає право туриста відмовитися від виконання договору до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених і документально підтверджених витрат, пов`язаних із такою відмовою. Верховний Суд при застосуванні цієї норми також виходив із необхідності дослідження фактичних витрат, понесених у зв`язку з бронюванням та ануляцією туристичного продукту ( Постанова Верховного Суду в справі №520/7848/15-ц).

Разом із тим спірна ситуація виникла вже під час фактичного перебування дитини у поїздці, а тому для покладення на відповідачів обов`язку повернути всю вартість туристичного продукту позивачі мали довести, що припинення його використання було наслідком такого порушення відповідачами умов туристичного обслуговування, яке створювало відповідний обов`язок повернути вартість ненаданих послуг.

Таких обставин належними та достатніми доказами не встановлено.

Суд відхиляє як недостатній сам по собі аргумент про те, що повернення туроператором частини коштів є визнанням неналежного виконання договору. Із наданих документів такого змісту відповідної операції не вбачається. Навпаки, документи пов`язують повернення 7 955 грн із ануляцією туристичної послуги. Жоден із досліджених судом документів не містить визнання ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» факту неналежного надання туристичних послуг або заподіяння позивачам шкоди.

Суд також ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 645/606/17, де при вирішенні спору у сфері туристичних послуг Верховний Суд виходив із того, що за відсутності належних та допустимих доказів вини суб`єктів туристичної діяльності у неможливості туриста скористатися туристичними послугами підстав для покладення на них відповідальності немає. При цьому турагент, який не створює туристичний продукт, відповідає за власні дії та взяті на себе зобов`язання.

Подібний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 569/8755/16-ц: обсяг відповідальності у зв`язку з ненаданням якісного туристичного продукту визначається змістом відповідних договорів; турагент відповідає за невиконання власних зобов`язань, а туроператор — за невиконання або неналежне виконання договору на туристичне обслуговування.

Отже, сама участь особи у ланцюгу реалізації туристичного продукту не створює безумовної відповідальності. Необхідним залишається встановлення порушення конкретного обов`язку відповідним суб`єктом.

Щодо заявлених позивачами 21029,90 грн. збитків та 20 167,07 грн. додаткових витрат, суд зазначає, що відшкодуванню підлягають не будь-які фактично понесені особою витрати, а ті, необхідність здійснення яких перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з неправомірними діями відповідача.

Тому навіть за умови документального підтвердження окремих витрат, пов`язаних із поїздкою одного з батьків за дитиною та її достроковим поверненням, такі документи підтверджують насамперед факт здійснення платежу, однак самі по собі не доводять юридичної підстави для покладення відповідної суми на відповідачів.

Оскільки судом не встановлено належними доказами первинного порушення відповідачами зобов`язань щодо туристичного обслуговування та причинного зв`язку такого порушення з необхідністю дострокового повернення дитини, відсутні підстави вважати зазначені витрати збитками, заподіяними відповідачами.

Щодо вимоги про стягнення 10 000 грн. моральної шкоди, суд виходить із того, що можливість компенсації моральної шкоди у спорах щодо туристичних послуг сама по собі не виключається. Верховний Суд у своєму огляді практики прямо зазначає, що неналежне виконання туроператором умов договору може бути підставою для її відшкодування.

Однак ключовою передумовою такої відповідальності залишається встановлення самого порушення прав споживача.

У цій справі такого порушення з боку відповідачів належними та достатніми доказами не доведено. Не встановлено також причинного зв`язку між діями кожного з відповідачів та моральними стражданнями, на які посилаються позивачі. За таких обставин вимога про відшкодування моральної шкоди має похідний характер від недоведеного порушення основного зобов`язання та задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє і довід про можливість покладення відповідальності на обох відповідачів солідарно лише з огляду на те, що один із них є туроператором, а інший — турагентом.

Солідарний обов`язок не презюмується самим фактом участі кількох суб`єктів у формуванні та реалізації туристичного продукту. Для його застосування мають бути встановлені передбачені законом або договором підстави, а також порушення, яке породило відповідний майновий обов`язок. У цій справі позивачами не доведено, які саме неправомірні дії кожного з відповідачів спричинили заявлену шкоду та з яких підстав обов`язок щодо її відшкодування повинен бути саме солідарним.

При цьому суд не приймає як самостійну підставу для відмови у позові заперечення ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» про те, що саме по собі непідписання окремого письмового договору повністю виключає виникнення правовідносин щодо туристичного обслуговування. Фактичне бронювання заявки № 255353 у системі туроператора, формування документів щодо туриста, виставлення рахунку, отримання туроператором оплати та подальше часткове повернення коштів є обставинами, які не можуть бути залишені поза оцінкою суду лише через відсутність підпису на окремому примірнику договору. Верховний Суд в Постанові в справі 3569/8755/16-ц від 18.12.2019р. виснує «Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами».

Таким чином Верховний Суд у туристичних спорах наголошує на необхідність дослідження фактичної поведінки сторін та документів, якими оформлювалися відповідні правовідносини.

Водночас ця обставина не змінює кінцевого висновку суду, оскільки вирішальним для результату розгляду справи є не формальна наявність чи відсутність правовідносин між сторонами, а недоведеність порушення відповідачами конкретних зобов`язань, виникнення заявлених збитків саме внаслідок такого порушення та причинного зв`язку між ними.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 ЦПК України цивільне судочинство ґрунтується на принципах змагальності та диспозитивності, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. За статтею 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед установленої сили; оцінюється як кожний доказ окремо, так і їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

Оцінюючи докази саме у такій сукупності, суд встановив факт існування заявки № 255353, придбання туристичного продукту для малолітньої ОСОБА_7 , її участі у туристичній поїздці, подальшого дострокового припинення перебування, здійснення розрахунків між турагентом і туроператором, повернення туроператором 7 955 грн. та подальшого перерахування цієї суми ОСОБА_4 .

Однак ці встановлені обставини не є тотожними доказуванню неналежного виконання відповідачами договору.

Позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які саме умови туристичного обслуговування були порушені; якими конкретними діями чи бездіяльністю кожного з відповідачів допущено таке порушення; що умови фактичного проживання, харчування, супроводу чи інших складових туристичного продукту не відповідали погодженим умовам; що погіршення стану дитини було наслідком конкретного неналежного надання туристичних послуг; що дострокове повернення дитини було необхідним саме через порушення відповідачами своїх зобов`язань; а також що заявлені до стягнення матеріальні витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з винними діями відповідачів.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущенні про те, що оскільки дитина достроково припинила відпочинок, то туристична послуга обов`язково була надана неналежно, а всі пов`язані з таким поверненням витрати автоматично мають бути покладені на туроператора та турагента.

Навпаки, для застосування цивільно-правових наслідків необхідним є встановлення сукупності юридично значимих обставин, які у цій справі належними доказами не підтверджені.

Тому, врахувавши встановлені обставини справи, зміст правовідносин сторін, доводи позивачів та заперечення обох відповідачів, оцінивши подані докази відповідно до статті 89 ЦПК України та врахувавши наведені правові висновки Верховного Суду щодо розмежування відповідальності туроператора і турагента та необхідності доведення конкретного порушення при наданні туристичних послуг, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено належними та достатніми доказами факту порушення відповідачами їхніх прав як споживачів туристичних послуг, протиправності поведінки відповідачів, виникнення заявлених збитків саме внаслідок такої поведінки та причинного зв`язку між ними.

За таких обставин правові та фактичні підстави для стягнення з ТОВ «АЛЬФ ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР» та ФОП ОСОБА_5 солідарно 21029,90 грн. збитків, 20 167,07 грн додаткових витрат та 10 000 грн моральної шкоди відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.

Щодо заявлених представником відповідачки ФОП ОСОБА_5 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції стороною відповідача надано суду письмові докази, а саме: ордер на надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_5 у Вінницькому міському суді Вінницької області адвокатом Колотухою К.А. від 29.05.2026р., договір про надання правової допомоги від 29.05.2026р. та платіжну інструкцію №15109 від 01.06.2026р. ( а. с.214-218).

Таким чином, факт надання відповідних послуг та факт оплати таких послуг належним чином підтверджений матеріалами справи.

А тому, враховуючи викладене, а також складність справи та обсяг фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), їх реальність, виходячи з критерію розумності розміру цих втрат суд дійшов висновку що заявлена сума витрат на правничу домомогу в розмірі 18000,00 грн. є співмірною та належною до відшкодування позивачами в силу ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альф Туристичний оператор», ФОП ОСОБА_5 про захист прав споживачів, стягнення збитків, та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 понесені витрати на правову допомогу в сумі 18000 ( вісімнадцять тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026 року.

Суддя: