Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №127/22618/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22618/26

Провадження № 2/127/6190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21.09.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря Карпенка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позов мотивований тим, що позивач є основним квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ордера №1124 від 02.09.1988 року.

У даній квартирі зареєстрований його син - ОСОБА_2 , який не проживає в даній квартирі з 2012 року, його особистих речей у квартирі немає, участі в оплаті житлово-комунальних послуг він не приймає, обов`язків щодо утримання житла не виконує.

У зв`язку з вище зазначеним, факт реєстрації відповідача у житловому приміщенні порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, можливості здійснити приватизацію даного житлового приміщення, що й стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилися. Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність у якій зазначив, що заявлені вимоги він підтримує у повному обсязі та просив суд їх задоволити. Судові витрати просив залишити за ним.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та через оголошення на офіційному сайті Судової влади.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням приписів статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав до суду відзив та позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що відповідно до ордеру на житлове приміщення №1124 від 02.09.1988 року, він виданий на ім`я позивача - ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , в склад сім`ї якого входить: ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - донька, ОСОБА_6 - донька, ОСОБА_7 - донька, ОСОБА_2 - син.

Як вбачається із довідки ТОВ "ЖЕО" від 19.03.2026 року за № Ж-Д-0001150, в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - донька, ОСОБА_6 - донька, ОСОБА_7 - донька, ОСОБА_2 - син.

Згідно акту від 01.05.2026 року «Про непроживання», складеного та підписаного сусідами: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , але не проживає з 2012 року. Підписи посвідчені директором ТОВ "ЖЕО" ОСОБА_11 .

Суд знаходить обґрунтованою вимогу позивача про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою. Право користування квартирою позивача порушено і підлягає судовому захисту.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 Житлового кодексу Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з положеннями ст. 71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Право на звернення з таким позовом мають особи, яким належить право постійного користування цим жилим приміщенням (наймач, члени сім`ї наймача), в тому числі і ті з них, які зберігають це право як тимчасово відсутні.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Враховуючи, що судом не встановлено чинення перешкод відповідачу ОСОБА_2 в користуванні квартирою, а також, те, що відповідач більше 10 років не проживає за місцем реєстрації без поважних причин (протилежного судом не встановлено), ним не цікавиться, витрат по його утриманню не несе, що свідчить про відсутність у нього інтересу до житла, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання відповідача ОСОБА_2 такими, що втратив право користування квартирою.

Крім того, суд дійшов висновку, що задоволення позову не порушує права відповідача на житло.

Судові витрати за клопотання позивача, підлягають залишенню за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316-319, 321, 391, 405, 406 ЦК України, ст. ст.158, 163 ЖК УРСР, ст. ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням - задовільнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду невідомий, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: