Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №127/16974/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16974/26

Провадження № 2/127/4813/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення їхньою дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 18 червня 2025 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 червня 2025 року.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01 грудня 2025 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької області.

Згідно з довідкою Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці, районного комітету мікрорайону «Сабарів» №155 від 28 квітня 2026 року, дитина проживає разом із матір`ю.

Позивачка зазначає, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, самостійного доходу не має, крім одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини у розмірі 860 грн щомісячно, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від чоловіка.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог у заявленому розмірі заперечував, зазначаючи, що він добровільно бере участь в утриманні спільної дитини, має іншу малолітню дитину, здійснює її матеріальне забезпечення, утримує своїх батьків, а також несе витрати, пов`язані з проходженням військової служби та власним утриманням.

Відповідач зазначив, що проходить військову службу, має статус учасника бойових дій та виконує службові завдання.

Також відповідач послався на те, що на його утриманні перебуває інша малолітня дитина від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , на утримання якої він здійснює регулярні платежі.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано заяву ОСОБА_5 , а також платіжні документи за кожен відповідний місяць виплат, з яких убачається здійснення відповідачем регулярних переказів коштів на користь ОСОБА_5 . Зазначені платіжні документи надані відповідачем для підтвердження фактичного здійснення ним платежів на утримання іншої малолітньої дитини.

Крім того, відповідач зазначив, що надає матеріальну допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, при цьому його батько має інвалідність, а також потребує придбання лікарських засобів та продуктів харчування.

Відповідач також зазначив, що має кредитні зобов`язання, несе витрати на власне проживання та харчування.

Відповідач просив позов задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу).

До відзиву відповідачем долучено документи щодо його особи, проходження військової служби, статусу учасника бойових дій, сімейного стану, наявності іншої малолітньої дитини, її утримання, матеріального забезпечення батьків, а також платіжні документи щодо здійснення відповідних виплат.

Також судом встановлено, що судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року у справі №127/16970/26, провадження №2-н/127/1642/26, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання їхньої дитини — ОСОБА_3 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 18 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказаний судовий наказ набрав законної сили 20 травня 2026 року.

Позивачка подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач не заперечує самого обов`язку щодо її утримання, а заперечує лише щодо розміру аліментів.

Позивачка вказала, що стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення коштів на утримання дружини є самостійними видами утримання, а наявність обов`язку відповідача зі сплати аліментів на дитину не припиняє та не обмежує її право на утримання як дружини, з якою проживає дитина віком до трьох років.

Також позивачка заперечила проти посилань відповідача на утримання ним своїх батьків, зазначивши, що відповідачем не доведено їхньої потреби у матеріальній допомозі в конкретному розмірі.

Позивачка також надала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №492112477 від 31 серпня 2026 року щодо набуття матір`ю відповідача ОСОБА_6 права власності на квартиру площею 42,1 кв.м 07 квітня 2026 року.

Позивачка просила позов задовольнити у повному обсязі та стягувати з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) з дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що розмір 1/4 частини доходу є необґрунтованим та не відповідає його матеріальному і сімейному стану.

Відповідач зазначив, що відповідно до банківських документів у липні 2026 року ним отримано грошове забезпечення за військову службу у загальному розмірі 40 659,90 грн, з яких 29 221,19 грн зараховано 07 серпня 2026 року та 11 438,71 грн — 30 серпня 2026 року.

При цьому відповідач вказав, що з отриманих коштів здійснює утримання іншої дитини, сплачує аліменти на спільну з позивачкою дитину відповідно до судового наказу, допомагає батькам, несе витрати на власне утримання та виконує інші фінансові зобов`язання.

Відповідач також послався на те, що придбання його матір`ю квартири саме по собі не свідчить про відсутність у його батьків потреби в матеріальній допомозі, оскільки квартира була придбана за рахунок заощаджень та позичених коштів, а батьки є пенсіонерами.

Відповідач просив визначити розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу).

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд задовольнити їх частково, визначивши розмір аліментів на утримання дружини у розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно з частиною четвертою статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною п`ятою статті 84 Сімейного кодексу України передбачено, що право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, право дружини на утримання у випадку, передбаченому статтею 84 Сімейного кодексу України, пов`язане насамперед із фактом проживання з нею дитини та можливістю чоловіка надавати матеріальну допомогу. При цьому закон не ставить право дружини на утримання у залежність від наявності чи відсутності у неї власного заробітку або іншого доходу.

Відповідно до частини першої статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною другою статті 80 Сімейного кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів одному з подружжя суд враховує можливість одержання утримання від повнолітніх дітей або батьків та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя від дня подання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2025 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 18 червня 2025 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Від шлюбу сторони мають дитину — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01 грудня 2025 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької області.

З довідки про склад сім`ї №155 від 28 квітня 2026 року, виданої Асоціацією органів самоорганізації населення м. Вінниці, районним комітетом мікрорайону «Сабарів», убачається, що малолітня дитина проживає разом із позивачкою.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, здійснює догляд за малолітньою дочкою та не має самостійного заробітку, зазначаючи про отримання щомісячної допомоги у розмірі 860 грн.

Таким чином, встановлено факт проживання малолітньої дитини разом із позивачкою, а тому остання має передбачене статтею 84 Сімейного кодексу України право на утримання від відповідача до досягнення дитиною трирічного віку.

При цьому суд враховує, що право позивачки на утримання не залежить від того, чи працює вона та яке саме має матеріальне становище. Тому доводи сторін щодо доходу позивачки можуть мати значення для визначення конкретного розміру аліментів та оцінки матеріального становища сім`ї, але не можуть бути підставою для позбавлення її права на утримання, передбаченого статтею 84 Сімейного кодексу України.

Водночас при визначенні конкретного розміру аліментів суд відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України повинен врахувати матеріальне та сімейне становище сторін, можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідач не заперечує самого обов`язку матеріально утримувати позивачку, однак заперечує проти визначення аліментів у заявленому нею розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) та просить визначити їх у розмірі 1/12 частини такого доходу.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що проходить військову службу, має статус учасника бойових дій, бере участь у виконанні завдань, пов`язаних із проходженням військової служби, та має відповідні витрати, пов`язані з проходженням служби.

З наданих відповідачем документів також убачається наявність у нього інших сімейних обов`язків.

Зокрема, відповідач має іншу малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Матір`ю зазначеної дитини є ОСОБА_5 .

На підтвердження фактичної участі у матеріальному забезпеченні іншої малолітньої дитини відповідачем надано заяву ОСОБА_5 , а також платіжні документи за кожен відповідний місяць виплат по 10050,00 грн., які, за доводами відповідача, підтверджують регулярне перерахування ним коштів на користь матері дитини для її матеріального забезпечення.

Відповідач посилався на те, що здійснює відповідні платежі систематично та бере участь у матеріальному забезпеченні іншої малолітньої дитини.

При цьому з наданих платіжних документів убачається здійснення відповідачем відповідних переказів коштів, однак у призначенні окремих платежів прямо не зазначено, що такі кошти перераховуються саме як аліменти.

За таких обставин суд не розцінює зазначені платежі як виконання конкретного судового рішення про стягнення аліментів на користь іншої дитини, однак враховує їх у сукупності із заявою матері дитини та іншими доказами як підтвердження фактичної участі відповідача у матеріальному забезпеченні іншої малолітньої дитини.

Зазначена обставина має істотне значення при визначенні розміру аліментів на утримання позивачки, оскільки свідчить про наявність у відповідача інших фактичних сімейних витрат та обов`язків щодо матеріального забезпечення дитини.

Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов`язку щодо утримання спільної з позивачкою малолітньої дитини.

Так, судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року у справі №127/16970/26, провадження №2-н/127/1642/26, з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 18 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначений судовий наказ набрав законної сили 20 травня 2026 року.

Таким чином, на час вирішення даної справи відповідач має окремий встановлений судовим наказом обов`язок щодо щомісячного утримання спільної малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Вказаний обов`язок не є предметом розгляду у даній справі та не змінюється цим рішенням, однак його наявність є істотною обставиною, яку суд відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України повинен врахувати при визначенні додаткового розміру аліментів на утримання дружини.

Відповідач також зазначив, що здійснює матеріальну допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, при цьому його батько має інвалідність, потребує придбання лікарських засобів та продуктів харчування.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано пенсійні документи, документи щодо інвалідності батька, а також документи, що підтверджують відповідний статус батька.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

При цьому наявність у батьків пенсійного забезпечення або нерухомого майна сама по собі не виключає можливості фактичного надання їм матеріальної допомоги повнолітнім сином та не спростовує наведені відповідачем обставини щодо його участі у забезпеченні потреб батьків.

Разом із тим матеріали справи не містять окремого судового рішення або договору, яким на відповідача було б покладено конкретний обов`язок щодо сплати батькам певної суми щомісячного утримання.

Тому зазначені обставини суд враховує не як встановлений розмір аліментного зобов`язання відповідача перед батьками, а як фактичне матеріальне навантаження відповідача та обставину його сімейного і матеріального становища.

Позивачка у відповіді на відзив посилалася на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №492112477 від 31 серпня 2026 року, відповідно до яких матір відповідача ОСОБА_6 07 квітня 2026 року набула у власність квартиру загальною площею 42,1 кв. м.

Позивачка вважала, що зазначена обставина свідчить про відсутність необхідності у матеріальній допомозі батькам відповідача.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки саме по собі набуття нерухомого майна одним із батьків відповідача не свідчить про розмір його чи її доходів, відсутність витрат на проживання, лікування, харчування або інші необхідні потреби та не спростовує факту надання відповідачем матеріальної допомоги батькам.

Відповідач, у свою чергу, пояснив, що квартира була придбана його матір`ю за рахунок власних заощаджень та коштів, отриманих у сімейний борг, а тому саме по собі придбання квартири не свідчить про наявність у батьків вільних коштів, достатніх для забезпечення всіх їхніх потреб.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що доказів конкретного розміру матеріальної допомоги батькам, яку відповідач надає щомісячно, сторонами не подано, однак наявність відповідних сімейних обставин та документів щодо стану батька відповідача підлягає врахуванню при визначенні загального матеріального та сімейного становища відповідача.

Крім того, відповідач посилався на наявність у нього власних витрат на проживання, харчування та інших необхідних витрат, пов`язаних із його життєзабезпеченням, а також наявність кредитних зобов`язань.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано документи щодо кредитних рахунків, у тому числі документи про закриті та діючі кредитні зобов`язання.

Суд враховує наявність зазначених зобов`язань при оцінці матеріального стану відповідача, однак самі по собі кредитні зобов`язання не мають пріоритету перед передбаченим законом обов`язком утримувати дружину та дітей і тому не можуть бути підставою для повного звільнення відповідача від обов`язку щодо утримання позивачки.

Разом із тим вони є однією з обставин, що характеризують фактичне матеріальне навантаження відповідача та підлягають оцінці разом з іншими доказами.

Судом також досліджено докази щодо доходів відповідача.

З наданих банківських документів убачається, що у серпні 2026 року відповідачу від військової частини НОМЕР_4 було зараховано кошти у розмірі 29 221,19 грн 07 серпня 2026 року та 11 438,71 грн 30 серпня 2026 року, загальна сума яких становить 40 659,90 грн.

Зазначені документи підтверджують отримання відповідачем відповідних коштів у серпні 2026 року.

Водночас суд не має підстав виходити з того, що сума 40 659,90 грн є незмінним щомісячним доходом відповідача протягом усього періоду стягнення, оскільки надані документи підтверджують надходження коштів за конкретний період.

Разом із тим наявність у відповідача грошового доходу та отримання ним грошового забезпечення свідчать про те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці, що є необхідною умовою для реалізації її права, передбаченого статтею 84 Сімейного кодексу України.

Посилання відповідача на проходження військової служби та статус учасника бойових дій суд враховує при визначенні його матеріального та сімейного становища, однак ці обставини самі по собі не припиняють та не обмежують передбачене законом право дружини, з якою проживає малолітня дитина, на утримання.

Також суд бере до уваги доводи відповідача про те, що він добровільно здійснював перекази коштів на користь позивачки.

Водночас доказів укладення між сторонами договору про утримання подружжя відповідно до статті 78 Сімейного кодексу України матеріали справи не містять, а тому такі добровільні платежі не можуть бути ототожнені із встановленим судом розміром аліментів на утримання дружини.

Разом із тим факт здійснення відповідачем таких платежів може характеризувати його фактичну участь у матеріальному забезпеченні сім`ї та тому підлягає врахуванню судом разом з іншими доказами при визначенні його матеріального становища.

Позивачка, заперечуючи проти визначення аліментів у розмірі 1/12 частини доходу відповідача, зазначала, що її право на утримання є самостійним щодо обов`язку відповідача утримувати дитину, а попередні добровільні платежі не можуть вважатися аліментами на її утримання.

Суд погоджується з тим, що аліменти на утримання дружини та аліменти на утримання дитини є різними за правовою природою зобов`язаннями, а тому наявність судового наказу про стягнення аліментів на дитину не позбавляє позивачку права на звернення з вимогою про власне утримання.

Водночас наявність такого обов`язку щодо дитини є істотною обставиною для визначення загального сімейного та матеріального навантаження відповідача відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України.

Позивачка також посилалася на те, що відповідач має стабільний дохід, однак не надав повної інформації про всі свої доходи.

Суд враховує лише ті доходи відповідача, які підтверджені належними та допустимими доказами, і не робить припущень щодо отримання ним інших доходів, які не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статей 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд бере до уваги лише належні, допустимі та достовірні докази.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази, суд виходить із того, що позивачка довела обставини, з якими закон пов`язує виникнення у неї права на утримання від відповідача: сторони перебувають у шлюбі, мають спільну малолітню дитину, дитина проживає разом із позивачкою, а відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу.

Разом із тим при визначенні конкретного розміру такого утримання суд не може врахувати лише потреби позивачки та можливість відповідача отримувати дохід, залишивши поза увагою інші встановлені у справі обставини.

Суд враховує, що відповідач має обов`язок щодо сплати 1/4 частини свого доходу на утримання спільної малолітньої дитини; має іншу малолітню дитину 2020 року народження та фактично бере участь у її матеріальному забезпеченні; зазначає про матеріальну допомогу батькам, серед яких батько має інвалідність; проходить військову службу; має підтверджений дохід; несе власні витрати на проживання та має кредитні зобов`язання.

Водночас суд враховує і те, що позивачка здійснює догляд за малолітньою дитиною, яка проживає разом із нею, перебуває у відпустці по догляду за дитиною та має незначний власний дохід у вигляді допомоги, що об`єктивно обмежує її можливість самостійно забезпечувати власні потреби.

Таким чином, матеріальне та сімейне становище обох сторін у даній справі свідчить як про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, так і про необхідність врахування його інших сімейних та майнових обов`язків.

При цьому суд не погоджується ані з позицією позивачки щодо визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), ані з позицією відповідача щодо визначення їх у розмірі 1/12 частини доходу.

Визначення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, за встановлених у даній справі обставин, не забезпечуватиме належного врахування його інших дітей та інших встановлених матеріальних обов`язків, оскільки відповідач уже сплачує 1/4 частини доходу на утримання спільної малолітньої дитини.

Водночас визначення аліментів у розмірі 1/12 частини доходу відповідача не забезпечуватиме належного врахування права позивачки на утримання протягом періоду догляду за малолітньою дитиною, враховуючи її фактичний матеріальний стан та відсутність достатнього самостійного доходу.

Суд вважає, що розмір аліментів у 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно за наведених у справі обставин забезпечує необхідний баланс між правом позивачки на матеріальне утримання та іншими встановленими обов`язками відповідача щодо матеріального забезпечення дітей і сім`ї.

При цьому суд враховує, що визначення розміру аліментів на утримання дружини у частці від доходу не передбачає встановлення законом будь-якої фіксованої частки, а тому частка 1/10 визначається саме з урахуванням конкретних обставин даної справи та не є похідною від розміру аліментів, що стягуються на дитину.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, який при вирішенні спорів про стягнення аліментів на утримання дружини виходить із необхідності врахування матеріального становища платника, наявності інших осіб на його утриманні та інших істотних обставин.

Так, у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №758/4690/15-ц суд касаційної інстанції погодився із визначенням аліментів на утримання дружини у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, при цьому враховано матеріальне становище платника аліментів та наявність на його утриманні малолітньої дитини.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №766/47/16-ц при вирішенні питання про розмір аліментів на утримання дружини також досліджувалися доходи відповідача, його витрати та обов`язок щодо утримання дитини; за результатами оцінки конкретних обставин справи Верховний Суд залишив у силі визначення аліментів на утримання дружини у частці від доходу платника.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №194/629/17-ц також оцінювалися одночасні обов`язки платника щодо утримання дітей та матері дитини, а при вирішенні спору враховувалися встановлені законом межі відрахувань та фактичне матеріальне становище платника.

Наведена судова практика не встановлює обов`язкової для даної справи частки аліментів, оскільки розмір утримання визначається залежно від конкретних обставин кожної справи, однак підтверджує підхід, відповідно до якого при визначенні розміру аліментів на утримання дружини підлягають врахуванню наявність інших дітей, доходи та витрати платника, його матеріальне та сімейне становище.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 слід стягувати на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 травня 2026 року та до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Таким чином, ставка судового збору, яка підлягала сплаті за подання позову, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331 грн 20 коп.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, тоді як судом вимогу задоволено у розмірі 1/10 частини такого доходу.

Отже, задоволено 40 відсотків заявленої позивачкою вимоги.

Враховуючи часткове задоволення позову та положення статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави 40 відсотків судового збору, що становить: 1331 грн 20 коп. ? 40 % = 532 грн 48 коп.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 травня 2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку — ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 75, 79, 80, 84 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 травня 2026 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення суми платежу по аліментам за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт ID № НОМЕР_7 , виданий 03.07.2025 року органом 0510, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт ID № НОМЕР_8 , виданий органом №8036, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя: