Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №147/1773/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1773/26

Провадження № 2/147/875/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла та передана в провадження судді Борейко О. Г. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 60525,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

11.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №2219145 (надалі – Договір, Кредитний договір). Підписання Договору здійснювалося електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладенні кредитного договору.

Згідно з Договором про надання споживчого кредиту №2219145 від 11.04.2025 Відповідачу надано кредит у гривні, а Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби. На виконання умов Кредитного договору Відповідачу були перераховані кредитні кошти в сумі 15000 грн на картковий рахунок.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості. 28.11.2025 згідно з умовами Договору факторингу №28112025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) відступило право вимоги за Кредитним договором №2219145 від 11.04.2025 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до Відповідача.

Згідно з Договором факторингу сума заборгованості перед Новим кредитором – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» – становить 60525 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту – 15000 грн; заборгованість за відсотками – 38025 грн; заборгованість за комісійними винагородами – 0 грн; заборгованість за пенею – 7500 грн.

Представник позивача, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 60525 грн та понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію за клопотанням представника позивача.

06 серпня 2026 року витребувана від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформація з випискою по рахунку надійшла до суду.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі наявних у справі доказів, просила позов задовольнити. Також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судові засідання 19 серпня 2026 року та 18 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 №755/77944/18. Відзив на позовну заяву, як і інші клопотання, до суду не надходили.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. 280-282 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2219145.

Підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердив укладення кредитного договору шляхом використання електронного підпису, відтвореного одноразовим ідентифікатором, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладенні кредитного договору.

Згідно з Договором про надання споживчого кредиту №2219145 від 11.04.2025 Відповідачу надається кредит у гривні, а Відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Після укладення цього Договору Товариство із використанням даних Відповідача створює йому особистий кабінет в інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується через веб-сайт. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок у форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем. Кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту в порядку, передбаченому Кредитним договором.

Таким чином, 11.04.2025 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 15000 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до позовної заяви.

Крім того, виконання умов договору, в частині надання кредиту, підтверджується наданою на виконання ухвали суду випискою по рахунку відповідача за період з 11.04.2025 по 11.04.2025.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» становила 60525 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000 грн; заборгованість за відсотками становить 38025 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 7500 грн.

28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №28112025, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за Кредитним договором №2219145 від 11.04.2025 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а останнє відповідно набуло право вимоги до відповідача.

Згідно з Договором факторингу сума заборгованості перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 60525 грн.

Суд, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за договором, що призвело до утворення заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами в установленому законом порядку укладений договір про надання споживчого кредиту, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні на рахунок первісного кредитора.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» складає 60525 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000 грн; заборгованість за відсотками становить 38025 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 7500 грн.

Суд вважає правильним та достовірним наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором у частині заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який відповідачем не оспорений, жодних доказів, які б спростовували зазначену суму заборгованості, до суду не надано, як і не наведено власного розрахунку.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7500 грн, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки пеня у розмірі 7500 грн нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 53025 грн, з яких: 15000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 38025 грн – заборгованість за відсотками. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 7500 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено на 87,60 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2332,26 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом та клієнтом погоджено види робіт (наданих послуг), їх ціну та вартість. Загальна вартість послуг становить 6000 грн.

Таким чином, оскільки позивач скористався допомогою адвоката, а понесені ним витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та пропорційності розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5256,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України та статтями 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054, 1082 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №42219145 від 11.04.2025 у загальному розмірі 53025 (п`ятдест три тисячі двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 26 копійок та витрат на правничу допомогу у розмірі 5256 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ - 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко