Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №147/1749/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Суд: Тростянецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №147/1749/26

Суддя: Борейко О. Г.

Справа № 147/1749/26

Провадження № 2/147/866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року через систему «Електронний суд» в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява подана представником позивача Шкапенком О. В. в інтересах АТ «АКЦЕНТ БАНК» з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8237,01 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

03.11.2024 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі заяви щодо встановлення кредитного ліміту відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами складає між ним та Банком кредитний договір. АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 09.07.2026 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 8237,01 грн, яка складається з: 4925,43 грн – заборгованість за кредитом; 2661,58 грн – заборгованість за відсотками; 650,00 грн – пеня; 0 грн – штраф. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник позивача в судове засідання свого представника не направив, водночас у позовній заяві клопотав про проведення розгляду справи без участі представника АТ «А-БАНК», у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку, передбаченому ЦПК України. Відзиву на позовну заяву, клопотань чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило.

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.11.2024 між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого позивачем відкрито відповідачеві поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % річних. Договір укладений шляхом підписання відповідачем заяви щодо встановлення кредитного ліміту (або заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

У заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами складає між ним та Банком кредитний договір.

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яким до нього доведено основні умови кредитування.

Відповідно до наданої суду довідки за картами встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок та видано платіжну картку.

З довідки за лімітами вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 03.11.2024 встановлювався кредитний ліміт, розмір якого змінювався Банком відповідно до умов договору.

Дані обставини, як факт підписання відповідачем заяви та укладення договору з позивачем, так і факт отримання ним платіжної картки з відкритим на неї кредитним лімітом, відповідач не спростував.

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк також надав суду Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-БАНКУ та Тарифи надання банківських послуг.

Таким чином, між сторонами укладено договір, на підставі якого виникли договірні правовідносини.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 09.07.2026 становить 8237,01 грн, яка складається з: 4925,43 грн – заборгованість за кредитом; 2661,58 грн – заборгованість за відсотками; 650,00 грн – пеня; 0 грн – штраф.

Судом також досліджено банківську виписку по рахунку, відкритому на ім`я відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається користування відповідачем кредитними коштами та здійснення ним погашення заборгованості за наданим кредитом.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а саме щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а також щодо нарахованої позивачем пені у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд під час розгляду справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобовязання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобовязань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення пені у розмірі 650,00 грн, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за кредитним договором позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, відповідно до вказаної норми неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 650,00 грн нарахована за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4925,43 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 2661,58 грн, що разом становить 7587,01 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 650,00 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2452,29 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України та ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 1054, 1082 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.11.2024 в розмірі 7587 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 01 копійка та судові витрати у розмірі 2452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) гривні 07 копійок.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ - 14360080, адреса місцезнаходження: вулиця Батумська, буд.11, місто Дніпро, 49074 (рахунок НОМЕР_1 , АТ "А-БАНК", МФО 307770);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua