Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №527/2264/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2264/26

провадження 2/527/1681/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/2264/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданим представником позивача Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 20.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102572674, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Товариство виконало зобов`язання та надано грошові кошти у розмірі та у строк визначені договором. Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором.

28.10.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 102572674 від 20.06.2024.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 47215 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7000 гривень; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить – 805 гривень; прострочена заборгованість за відсотками становить – 33055,4 гривень; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 6354,6 гривень.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 47215,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

02 вересня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позивач заявляє вимогу про стягнення 47215 грн процентів за кредитним договором. Однак наведений розрахунок є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума платежів за договором про споживчий кредит (включаючи проценти, комісії, штрафи та інші платежі) не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту. Ця норма має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від строку кредитування, умов договору чи способу нарахування процентів. У даному випадку відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн. Відтак, максимальний розмір усіх можливих нарахувань (проценти, штрафи, пеня, комісії тощо) не може перевищувати 14000 грн. Таким чином, загальна сума зобов`язань за договором не може бути більшою ніж 21000 грн (7000 грн — тіло кредиту + 14000 грн — граничні нарахування). Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення 33055,4 грн процентів значно перевищує встановлені законом обмеження та є незаконною. Більше того, такі умови договору свідчать про їхню кабальність та несправедливість. Крім того, обмеження, передбачене ч. 5 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», застосовується незалежно від строку користування кредитом. Кредитор здійснив нарахування комісії в розмірі 11.5% від тіла кредиту, без надання реальних додаткових послуг, так як єдиною послугою була видача кредиту, за користування яким Кредитор отримує винагороду у вигляді процентів, тобто в даному випадку комісії за кредитом виступають виключно інструментом незаконного збагачення кредитора і не мають під собою підгрунтя надання будь-яких додаткових послуг йому як споживачеві кредитного продукту. Штрафні санкції в розмірі 6354,6 грн грн не підлягають стягненню з відповідача, оскільки нарахована позивачем в період воєнного стану в Україні. Заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн є необґрунтованою, завищеною та такою, що не відповідає принципу розумності, закріпленому в чинному законодавстві. Справа малозначима і від позивача подано десятки позовів аналогічного характеру, тобто процедура підготовки позову і документів до нього є стандартною і не може вимагати суми зазначеної в позовних вимогах.

Посилаючись на викладене відповідач просив суд, здійснити перерахунок відосотків згідно чинних обмежень встановлених законодавством. Відмовити позивачеві у стягненні комісії за видачу та неустойки за прострочення. Зменшити компенсацію за правові витрати до 2000,00 грн. Розділити сплату судового збору після прийняття рішення пропорційно, застосувавши норми ч. 1 ст. 141 ЦПК України

Відповіді на відзив представник позивача не подав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

20.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102572674 (далі Договір), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 793546. Відповідно до п. 1.2 Договору, сума кредиту 7000,00 грн. Згідно п. 1.3. строк кредиту 345 днів з 20.06.2024 (дата надання кредиту). Дата остаточного погашення заборгованості - 31.05.2025 (п.1.4). Відповідно до п.1.5.2. проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.3.). Комісія за надання кредиту: 805,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (1.5.1.). Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1) (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

20.06.2024 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором 238934 паспорт споживчого кредиту (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладено у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно копії Платіжного доручення 91330175 від 20.06.2024, ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000,00 грн на кредитний рахунок № НОМЕР_1 (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до відповіді наданої на виконання ухвали суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів 20.06.2024 в сумі 7000,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 7000,00 грн не заперечував відповідач.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за Договором № 102572674 та надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн.

28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржників вказаних у Реєстрах Боржників (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28.10.2024, від 10.09.2025 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102572674 в сумі 26145,00 грн, яка складається з 7000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 11985,40 грн – заборгованості за процентами, 805,00 – заборгованості за комісією, 6354,60 грн – заборгованість по неустойці (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги.

Згідно виписки з особового рахунку за договором №102572674 від 20.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 заборгованість становить: 7000,00 грн – за тілом кредиту, 33055,40 грн – заборгованість за відсотками, 805,00 – заборгованість за комісією, 6354,60 грн – заборгованість по неустойці а всього – 47215,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, доказів на виконання зобов`язання з їх повернення не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грнє законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 33055,40 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З виписки з особового рахунку за договором №102572674 від 20.06.2024, станом на 15.07.2026 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 33055,40 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

З розрахунку заборгованості судом встановлено, що з 20.06.2024 по 31.05.2025 проценети відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки – 1,4 % на день.

Згідно п. 1.5 Договору 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 27823.60 грн. Денна процентна ставка складає: (27823.60 грн / 7000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 1.15%. Відповідно до п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. 3 Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 27018.60 грн.

Судом встановлено, що відповідачу було нараховано проценти в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування процентів, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих процентів не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 20.06.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 20.06.2024 по 19.08.2024 розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 по 31.05.2025 розмір процентів згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, разом з тим, первісний кредитор нараховував проценти виходячи з розміру процентної ставки 1.4 %.

Судом встановлено, що з 20.06.2024 по 19.08.2024 відповідачу було нараховано проценти в сумі 5978,00 грн, тобто у розмірі встановленому кредитним договором.

Натомість за період з 20.08.2024 по 31.05.2025 - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано проценти, виходячи із процентної ставки – 1,4% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір процентів за період з 20.08.2024 по 31.05.2025 виходячи з розміру денної процентної ставки 1 % становить 19880,00 грн (70 грн (розмір процентів в день) х 284(днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір процентів за період з 20.06.2024 по 31.05.2025 становить 25858,00 грн.

Стосовно доводів відповідача, розрахунок процентів є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума платежів за договором про споживчий кредит (включаючи проценти, комісії, штрафи та інші платежі) не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту, суд зазначає таке.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, вказаною нормою закону врегульовано обмеження сукупної суми неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань та вказаною нормою не врегульовано обмеження розміру процентів, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Окрім того, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір був ознайомлений з його умовами та зобов`язувався його виконувати, окрім того, судом наведений розрахунок заборгованості за процентами з урахуванням граничного розміру процентів встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання зі сплати процентів за користування ними не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів, які нараховано відповідачу виходячи з розміру встановленому договором, проте без урахування обмежень встановлених ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 25858,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 805,00 грн – простроченої заборгованості за комісіями за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, згідно п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 805.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 11.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії надання кредиту визначений цим пунктом..

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «Мілоан» не зазначило та позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1. Договору № 102572674 від 20.06.2024 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 805,00 грн – простроченої заборгованості за комісіями за надання кредиту, до задоволення не підлягає.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6354,60 грн – заборгованості за неустойкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що неустойка нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6354,60 грн – заборгованості по неустойці до задоволення не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 47215,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 32858,00 грн, що становить 69,59 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1852,76 грн, що складає 69,59 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Усенко М.І. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 8000,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2783,60 грн, що складає 69,59% від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором №102572674 від 20.06.2024:

7000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту,

25858,00 грн – заборгованості за процентами,

а всього 32858,00 грн (тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 1852,76 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2783,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя А. О. Олефір