Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №398/2292/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2292/26

Провадження №: 2-а/398/105/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

представника відповідача Ткача Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальова Тетяна Юріївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальова Т.Ю., звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R81001 від 16.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що 16.09.2025 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. За змістом вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки 16.09.2025 року позивач, діючи добросовісно та в межах чинного законодавства, через електронний кабінет призовника «Резерв+» самостійно ініціював процедуру визнання факту адміністративного правопорушення. Позивачем було подано заяву про те, що він не оспорює порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Проте, після подання заяви функціонал застосунку «Резерв+» не надав Позивачу можливості здійснити оплату: реквізити не були сформовані, а квитанція не відображалася. Саму постанову він не отримував. Крім того, позивач не ухиляється від виконання свого військового обов`язку та не є порушником правил військового обліку. Позивач має чинне бронювання на підприємстві, яке діє до 15.05.2026 року, що підтверджує його статус заброньованого працівника, який виконує завдання в інтересах держави. Більше того, за день до винесення спірної постанови, а саме 15.09.2025 року, позивачем було успішно пройдено військово-лікарську комісію (ВЛК). Всі анкетні та облікові дані були уточнені позивачем вчасно та у встановленому законом порядку, про що свідчить копія електронного військово-облікового документа. Такі факти доводять повну відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення або будь-якого умислу на ухилення від обліку, а саму постанову роблять необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню

Ухвалою судді від 17.04.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.

25.05.2026 року до суду надійшов відзив в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 визнаний протоколом від 25.03.2002 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та після цього жодного разу повторно не проходив військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до даних ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів до 15.09.2025 року. 16.09.2025 року ОСОБА_2 засобами особистого кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (далі – особистий кабінет) подав заяву про визнання допущеного ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за повісткою до ТЦК та СП та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності з його відсутності. Відповідно до абзацу 2 статті 279-9 КУпАП У разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. 16.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № R81001 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскаржувана постанова була направлена до особистого кабінету «Резерв+» позивача, отже вона була отримана позивачем 16.09.2025 року. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позову.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача Ткач Д.В. в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову з підстав,викладених у відзиві. Наголошує, що позивач повинен був пройти ВЛК в строк до 05.06.2025 року, чого не зробив. Оскільки позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою засобами електронного зв`язку, копію постанови йому було направлено також засобами електронного зв`язку. В «Резерв+» він отримав копію постанови про накладення на нього адміністративного стягнення та мав 10 днів для оплати 50% штрафу. Після спливу цього строку кнопка «сплатити» перестає бути активною. Оскільки позивач не сплатив штраф в добровільному порядку, постанову було звернуто до примусового виконання.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, 16.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № R81001, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, військовозобов`язаний ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зі змісту вказаної постанови також вбачається, що вона винесена за наявності поданої особою заяви, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Дата надходження заяви 16.09.2025 року, спосіб надходження заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, короткий зміст заяви повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Відповідно до ч.1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

24.02.2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 р. строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022 року № 2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і до нині.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив вимоги п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

04.05.2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Разом з тим, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Після внесення змін до вищевказаних положень Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час від 25.03.2002 року ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби при ІНФОРМАЦІЯ_3 та був визнаний придатним до служби 15.09.2025 року, тобто вже після 05.06.2025.

Таким чином, на момент винесення постанови були наявні обставини передбачені ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 3621ІХ в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025 року.

В зв`язку з цим позивачем подано заяву, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, ч.3 статті 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Обов`язок для громадян України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, самостійно звернутися до 05.06.2025 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, виник з 15.02.2025, з дня набрання чинності пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX, у редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025.

На даний час діє Указ Президента України № 65/2022, оголошення нової мобілізації в України після 15.02.2025 не відбулося.

Таким чином, не проходження медичного огляду у період з 15.02.2025 по 05.06.2026 не порушує правила військового обліку, так як у цей період нової мобілізації оголошено не було, а обов`язок вчинити такі дії пов`язаний виключно з уже триваючою мобілізацією.

Об`єктивна сторона констатованого відповідачем порушення вказує, що відповідальність за таке правопорушення передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, адже відповідач стверджує про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Однак, відповідач не врахував приписів ч.3 ст.210-1 КУпАП та помилково притягнув позивача до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Невірна кваліфікація відповідачем дій позивача та ненадання доказів вини позивача в інкримінованому йому правопорушенні, є підставами для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Отже, суб`єктом владних повноважень не підтверджено факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи, що обов`язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, яким суду не надано встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, то суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відповідно відсутності в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевому загальному суду як адміністративному не надано права за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визнавати протиправними постанови про накладення адміністративного стягнення.

Суд зазначає, що процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, за яку сплачується судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку із задоволенням позову в частині скасування оскаржуваної постанови, судові витрати у справі, які складаються із судового збору, в розмірі 532,48 грн, сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд покладає на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 210, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 10, 73-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальова Тетяна Юріївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №R81001 від 16.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. – скасувати.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий загальний суд як адміністративний суд.

Повне судове рішення складено та проголошено 22.09.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова