Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №940/1553/26 — Тетіївський районний суд Київської області

21.09.2026 Провадження по справі № 3/940/432/26 Справа № 940/1553/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли батальйону 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №748732 від 18.08.2026 зазначено, що 18.08.2026 об 11 год. 16 хв. в м. Тетієві по вул. Центральна, 147 водій керуючи транспортним засобом під час надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом №1 по м. Тетіїв, здійснив рух через залізничний переїзд коли було увімкнено заборонний червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 20.5.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. ст. 123 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Захисник особи, яка притягається до відповідальності адвокат Неживок І.В. в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки руху через залізничний переїзд, коли було увімкнено заборонний червоний сигнал світлофора не здійснював. Крім того захисник вказав на відсутності на долучених до справи дисках відеозаписів вчинення адміністративного правопорушення водієм, відсутності на відеозаписах факту зупинки транспортного засобу та подальшого спілкування водія ОСОБА_1 з поліцейськими, а також наявність інших порушень при складанні протоколу, у зв`язку з чим просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши відеозаписи, диск з якими долучений до матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно пункту 20.5 а ПДР, рух через переїзд забороняється, якщо черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 123 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Частиною другою статті 123 КУпАП передбачена відповідальність за в`їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений.

Частиною третьою статті 123 КУпАП передбачена відповідальність за порушення, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене під час надання послуг з перевезення пасажирів або під час перевезення небезпечних вантажів, що тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, відтак такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші відомості, необхідні для вирішення справи, до яких вочевидь належить і пункт (пункти) ПДР, який (які) було порушено водієм при вчиненні адміністративного правопорушення.

Однак, вказаним приписам КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього документи щодо ОСОБА_1 не відповідають, а в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених в протоколі щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення? передбаченого ч. 3 ст. 123 КУпАП.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 18.08.2026 вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 20.5 а ПДР, яким заборонено рух через переїзд, якщо черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками.

Натомість на відеозаписах, диск з якими долучений до протоколу, а також у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що на переїзді був черговий по переїзду і що він подавав сигнал заборони руху - стояв до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками.

Вочевидь, поліцейський складаючи протокол хибно вказав на порушення водієм п. 20.5 а ПДР (черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками) замість вірного п. 20.5 в ПДР (увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума), що, однак, суд не може визнати механічною опискою, оскільки в такому разі суттєво змінюється об`єктивна сторона опису встановлених даних, викладених у протоколі.

Крім того, на відеозаписах відсутні достатні відомості, з яких можна зробити висновок про вчинення правопорушення саме водієм ОСОБА_1 , оскільки на відео 1 зафіксовано, що попереду автомобіля поліцейських, з якого ведеться зйомка, знаходиться зовсім інший легковий автомобіль марки Toyota, який згодом починає рух через залізничний переїзд, на якому увімкнено заборонний червоний сигнал світлофора. На відео 2 поліцейський автомобіль рухається у потоці за транспортними засобами, а відео 3 розпочинається зі спілкування поліцейського із водієм транспортного засобу Toyota та не містить належного візуального підтвердження спілкування саме з водієм ОСОБА_1 .

Більш того, на жодному з долучених до протоколу відео не зафіксовано самого водія ОСОБА_1 , роз`яснення йому прав та обов`язків, а також факту складання відносно останнього адміністративних матеріалів.

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського від 18.08.2026, в якому прямо зазначено, що протокол за ч. 3 ст.123 КУпАП серії ЕРП №1 748732 було складено саме відносно водія ОСОБА_2 , тоді як в дійсності вказаний протокол за ч. 3 ст. 123 КУпАП було складено відносно водія ОСОБА_1 .

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 123 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає не лише позбавлення права керування, а й адміністративний арешт.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлену відсутність вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , суттєві недоліки складених матеріалів, невірне зазначення поліцейським пункту ПДР у протоколі, а також наявність інших сумнівів щодо обставин справи у сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 123 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно останнього необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 123, 122-4, 247, 251, 252, 280, 283-284 КУпАП,

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 123 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В. Мандзюк