Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №377/717/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/717/26

Провадження №2/377/619/26

21 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 липня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 84.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 16 липня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис №84. За час шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. Причиною звернення позивачки до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що в силу психологічної несумісності характерів, нормальні сімейні стосунки з відповідачем так і не склалися. Як виявилося з часом, у кожного з них різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжя. Чоловік позивачки періодично зловживав алкогольними напоями та часто не ночував вдома. Зважаючи на таку поведінку, позивачка не виключає подружньої зради. Саме поведінка відповідача та постійні сварки призвели до того, що майже рік як подружні відносини між сторонами припинилися. Вони не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету, стали чужими один для одного, в них не має спільних інтересів та планів на майбутнє. Фактично їхня сім`я розпалась, тому шлюб існує формально. Позивачка категорично налаштована на розлучення і не бажає підтримувати сімейні відносини, тому просила не надавати термін на примирення. Між сторонами досягнуто згоди щодо виховання спільної дочки, яка проживає разом із позивачкою та залишатиметься з нею, позивачка особисто піклується про неї. Позивачка не чинить перешкод у спілкуванні відповідача з дочкою. Відповідач періодично надає кошти на утримання спільної дочки ОСОБА_4 , але питання участі в матеріальному утриманні дитини подружжя так і не вирішило, тому позивачка звернулась до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на дитину. На даний час між сторонами немає спірних питань щодо розподілу майна.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 10 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року судове засідання було відкладено на 21 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлена належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Відповідно до трекінгу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» рекомендований лист R067277446216 з повідомленням про вручення, яким йому направлялась судова повістка та копія ухвали судді від 10 вересня 2026 року, за зареєстрованим місцем проживання, повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку відповідач ОСОБА_2 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280 - 282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 21 вересня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання всіх учасників справи, що узгоджується з приписами частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 16 липня 2011 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 84. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 ( а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 28 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 215 (а.с. 14).

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.10.2021, про що свідчить витяг з реєстру Славутицької територіальної громади №2026/009911521 від 16.06.2026 ( а.с. 15).

Як вбачається з інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 15-08/1298, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 16.12.1994 по теперішній час ( а.с. 22).

Відповідно до витягу з реєстру Славутицької територіальної громади №2026/009911697 від 16.06.2026, малолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.02.2012 ( а.с. 16).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки з позовом про розірвання шлюбу є те, що в силу психологічної несумісності характерів між сторонами так і не склались нормальні сімейні стосунки. Розбіжність у поглядах на сімейне життя, права та обов`язки подружжя, періодичне зловживання відповідачем алкогольними напоями, сімейні сварки призвели до припинення подружніх відносин, які припинилися майже рік тому. Сторони не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету, шлюб між ними існує формально.

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

За змістом частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).

Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між сторонами досягнуто згоди щодо виховання спільної дитини, яка проживає разом із позивачкою. Остання не чинить перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною. Питання участі відповідача у матеріальному утриманні дитини подружжя не вирішило, тому позивачка звернулась із заявою про стягнення з відповідача аліментів на дитину. Спірні питання щодо розподілу майна відсутні.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка просила залишити їй прізвище « ОСОБА_6 », тому суд вважає, що після розірвання шлюбу позивачка і надалі іменуватиметься прізвищем « ОСОБА_6 ».

Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у сумі 1 333 гривні 20 копійок, що підтверджується квитанцією №1.717822211.1 від 18.06.2026 ( а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с.1).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені законом України «Про судовий збір» .

Підпунктом 3 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 328 грн.

Виходячи з викладеного, при зверненні до суду позивачка повинна була сплатити судовий збір у сумі 1 331,20 грн ( 3 328,00 грн х0,4= 1 331,20 грн), натомість сплатила суму 1 333 гривні 20 копійок.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то за правилами частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 84.

Після розірвання шлюбу позивачка надалі іменуватиметься прізвищем « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривню 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи :

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич